Адреса музею:
Біологічний факультет, Шампанський провулок, 2, м. Одеса, 65058
Тел. (0482)68-45-47
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Зоологічний музей – структурний підрозділ біологічного факультету, наукова та навчальна база біологічного та геолого-географічного факультетів. Працівники музею займаються збором, збереженням, вивченням зоологічних колекцій, їх використанням у навчальних, наукових та освітніх цілях, знайомлять зацікавлених осіб з розманіттям сучасних тварин, що населяють нашу планету. Музейні колекції забезпечують підготовку курсових і дипломних робіт студентів, проведення наукових досліджень з їх використанням. Музей займається просвітницькою діяльністю, проведенням екскурсій зі школярами та іншими відвідувачами.
Зоологічний музей розташовується в будівлі біологічного факультету, де займає 3 експозиційних зали загальною площею 1000 кв. м. Обсяг колекцій – 56 тис. одиниць зберігання, з яких 7,5 тис. експонатів виставлено в експозиції.

Завідувач Зоологічним музеєм
д. б. н. Лобков Володимир Олексійович

Співробітники Зоологічного музею

1. Суворов Юрій Васильович – лаборант
2. Трескін Андрій Борисович – лаборант

Колишні і нинішні співробітники зоологічного музею зліва направо: сидять Л. В. Рясиков, О. А. Ковтун, стоять: І. В. Мудрак, А. О. Лещинський, Ю. В. Суворов, В. Р. Гурський, В. А. Кузнєцов, В. А. Лобков, Ю. Н. Олійник, Н. Ю. Капустіна, В. В. Заморов.

Наукові напрямки діяльності Зоологічного музею:

• дослідження біологічної різноманітності та використання фауни Причорномор'я;
• дослідження популяційної екології та морфології тварин;
• вивчення історії зоологічних досліджень в Причорномор'ї.

Історія зоологічного музею Одеського національного університету імені I. І. Мечникова

Публікації співробітників зоологічного музею

Теми дисертацій, виконаних і захищених співробітниками зоологічного музею

Галерея залів музею

Колекції зоологічного музею: обрані експонати

Імператорський Новоросійський університет був відкритий у м. Одеса 1 (13) травня 1865 р. До складу природничого відділення фізико-математичного факультету входили зоологічний і зоотомічний кабінети. Вони складалися із зібрань музейних експонатів, які згодом стали називати власне музеями, та навчальних лабораторій. Музейні експонати використовувалися для закріплення лекційних курсів, а в лабораторії студенти проводили практичні заняття, готували атестаційні роботи. Тут же співробітники кафедри зоології, порівняльної анатомії і фізіології займалися науковою роботою.

Будівля ІНУ по вул. Дворянській (Комінтерну, Петра Великого), 2, на 1 поверсі якого до 1955 р. перебував зоологічний музей

Музейні колекції нинішнього зоологічного музею почали формуватися ще до офіційного відкриття університету. Понад 33 років об'єкти природи збиралися для природничого кабінету Рішельєвського ліцею, на базі якого і був заснований університет. Найбільш цінними були збори професора А. Д. Нордмана, відомого дослідника фауни Причорномор'я.
Активну участь поповнення зоологічних колекцій брав І. М. Відгальм. У 1862 р. він був запрошений в Імператорський Рішельєвський ліцей в якості препаратора і фактично завідувача зоологічним музеєм. З перетворенням ліцею в 1865 р. в Імператорський Новоросійський університет він перейшов туди і до кінця життя (1903) протягом 40 років працював в університеті. Як згадує А. А. Браунер: «Музей він беріг, дбав про його цілості і поповнював його опудалами та іншими об'єктами власної хорошої роботи. Себе він при цьому характеризував так: я не зоолог, я - чучельщик!»

Консерватор зоологічного кабінету ІНУ з 1885 по 1903 рр. І. М. Відгальм

Одним з перших кураторів зоологічної колекції був професор зоології І. А. Маркузен. Він доклав чимало зусиль для придбання музейних експонатів. Останні продавалися головним чином за кордоном: у Парижі, Гамбурзі, Амстердамі і в ін. містах. У 1867-1868 рр. проф. Маркузен придбав колекції екзотичних птахів (в тому числі 120 видів з острова Ява) і риб. У 70-х роках ХІХ століття із закордонних поїздок І. І. Мечников, О. О. Ковалевський та інші професори привозили в музей колекційний матеріал - морських безхребетних. Так припускають, що стулки раковини гігантської тридакни, експоновані в музеї, були привезені I. І. Мечниковим. Йому, можливо, належать і збори рідкісних океанічних риб, зроблені, ймовірно, під час перебування в Мадейрі. Досі в музеї зберігаються монголоїдні черепи, привезені І. І. Мечниковим з Калмицьких степів у1873-1874 рр.
На початку ХХ століття зоологічним кабінетом завідував Я. М. Лебединський. У ті роки, окрім завідуючого, до працівників музею належали один штатний і один позаштатний лаборанти. В 1908-1912 рр. лаборантом зоологічного кабінету працював М. М. Жуков. Він досконало оволодів методами приготування скелетів тварин. Деякі його роботи і понині зберігаються в музеї. Свій досвід він узагальнив у кількох посібниках, виданих у 1912-1917 рр.
Незважаючи на традиції виготовлення музейних експонатів кваліфікованими співробітниками музею самостійно, відсутні експонати закуповувались за кордоном і замовлялися в інших установах. Так, у 1913 р. для зоологічного музею за кордоном були замовлені спиртові препарати морських тварин на суму 706 франків, а в Москві у таксидерміста К. Лоренца замовлені опудала вовка, зайця-русака та зайця-біляка на суму 110 руб. У 1912-1917 рр. були придбані морські безхребетні (167 екз.) у Неаполітанської станції.
З 1912 р. в університеті почав працювати Д. К. Третьяков, який багато зусиль доклав до забезпечення діяльності зоотомічного кабінету і його лабораторії, організував спеціальний навчальний музей, медичної зоології. За короткий час ним була зібрана досить повна колекція безхребетних і риб, багато препаратів якої були виготовлені ним особисто. До Жовтневої революції музейне зібрання служило переважно навчальним і науковим цілям. Щоб стороннім відвідувачам потрапити в музей, був потрібний спеціальний дозвіл ректора. У 1913 р. музей відвідували групами учнів під керівництвом викладачів. Для публіки музей відкритий не був.
У 1919 р. музейне зібрання стало доступним для відвідування різним верствам населення. Щоб викликати інтерес пролетарських мас до університету, було вирішено відкрити для трудящих музеї і ботанічний сад. Пояснення в музеях давалися викладачами Новоросійського університету, які працювали на різних кафедрах, а керував цією просвітницькою діяльністю в. о. ординарного професора Д. К. Третьяков. Д. К Третьяков згадує: «Коли ще на околиці гриміли кроки солдат Антанти, які залишали Одесу, в зоомузеї проводилася екскурсія робітників-залізничників, пояснення давав Третьяков».
У 1920 р. університет був розформований. Факультети були реорганізовані в самостійні інститути. Музейне зібрання було залишено при Інституті народної освіти (ІНО). Проте його адміністрація негативно ставилася до музеїв. Вона вважала, що вони для ІНО не потрібні. Був навіть, намір вивести всі музеї з будівлі інституту. В кінці 1929 р. Комісаріатом Освіти на базі дослідних кафедр біології, геології з географією і фізіології рослин був заснований науково-дослідний Зоолого-біологічний інститут (ЗООБІН), директором якого призначили акад. Д. К. Третьякова. За його пропозицією і завдяки активності секретаря ЗООБІНу т. Склярука Наркомосвіти погодився передати новоствореному інституту усі музеї. Частину експонатів для лекційної демонстрації залишили в зоологічному кабінеті ІНО. Після формальної передачі почалася реорганізація зоологічного і зоотомического музеїв. Вони були об'єднані в один зоологічний музей, який існує у складі університету і в наш час.
Реорганізований музей не мав штатних одиниць крім завідувача, тому Д. К. Третьяков сам упорядкував колекції безхребетних і риб, багатьох з яких перевизначив і перемонтував. Знову створений зоологічний музей стали відвідувати шкільні та інші екскурсії. Але і після організації університету в 1933 р., куди увійшов і ЗООбІН, адміністрація вважала музей чужорідним тілом. Лише коли на посаду в. о. ректора був призначений зоолог, д. б. н. М. П. Савчук, стан музею значно покращився.
У 1933-1936 рр. музеєм завідувала, аспірантка Д. К. Третьякова Ф. С. Хинчук. У 1936 р. завідувачем зоологічним музеєм призначають С. Б. Гринбарта. Йому належить ідея його реконструкції. Ці плани були підтримані Д. К. Третьяковим, а допомагали їм практично втілитися в життя науковий консультант зоологічного музею професор О. О. Браунер, заступник завідувача М. Н. Жуков, старший лаборант І. О. Генесин. Ними, за допомогою декана Д. К. Третьякова і з безпосередньою участю С. Б. Гринбарта, було зроблено надзвичайно багато. Розширені фонди (їх кількість досягла 10000 препаратів), створені три частини експозиції: тваринне царство СРСР та інших країн; походження людини; історія мікроскопа. Все це дозволило розширити зоологічний музей, значно переобладнати його експозиції, особливо іхтіологічний розділ, доповнити його багатьма новими експонатами.

Експозиція ссавців зоологічного музею в корпусі університету по вул. Дворянській, 2. 1940 р.

Експозиція птахів зоологічного музею в корпусі університету по вул. Дворянській, 2. 1940 р.

Експозиція безхребетних тварин зоологічного музею в корпусі університету по вул. Дворянській, 2. 1940 р.

У роки окупації Одеси (16 жовтня 1941 р.-09 квітня 1944 р.) зоологічний музей використовується для занять студентів відкритого в 1942 р. румунськими властями університету. Експозиція залишається в колишніх приміщеннях, лише найбільш цінні коробки з екзотичними комахами перед відходом з Одеси Червоної Армії були замуровані в нішах головного корпусу університету і зберігалися так аж до визволення міста. У відкритому румунами Одеському університеті посади директора музею не було. В початковий період окупації куратором музею вважався професор О. Р. Прендель, а з грудня 1942 р. по вересень 1944 р. цю функцію виконував колишній аспірант Д. К. Третьякова професор С. А. Нікітін. Обидва вони одночасно викладали зоологічні дисципліни в університеті.
Після звільнення Одеси на посаду директора зоологічного музею призначають доцента М. М. Жукова, який повернувся з евакуації. Однак у грудні 1944 р. він раптово помирає. Директором музею стає А. Й. Бешевлі. В музей повертається після демобілізації колишній співробітник І. О. Генесин, а також В. В. Березюк, В. С. Губський, К. Ф. Назаренко, А. Я. Слободяник, які закінчили біологічний факультет. Приходить на роботу Ю. С. Нікандров − майбутній олімпійський чемпіон зі стендової стрільби, а пізніше С. В. Михайлов, який ще до війни закінчив спеціальні курси таксидермістів при Московському товаристві мисливців. Завдяки самовідданій праці цих людей музейна експозиція і фондові колекції були відновлені і систематизовані. У наступні роки таксидермісти С. В. Михайлов і Ю. С. Нікандров виготовляють опудала великих тварин. Одних вони здобули особисто під час експедиційних виїздів на Кавказ (тури, сарни, ведмідь, кабан), інших передав Одеський зоопарк (зубробізон, лама, антилопи, страуси, удави, лев) і китобійна флотилія (тюлень-крабоєд, антарктичні котики).
Після повернення університету з евакуації у штаті музею значилися: завідувач, 3 старших і 2 молодших наукових співробітника, 2 лаборанти, старший препаратор. Одночасно з роботою в музеї наукові співробітники, якими в різні роки були: ентомологи В. К. Лопатин і В. В. Березюк, гельминтолог В. С. Губський, малаколог А. Я. Слободяник, орнітолог Л. Ф. Назаренко, териологи Н. П. Мінгалєєва і І. Г. Гурський, іхтіолог Н. Н. Патрикеєва, акаролог Л. А. Журавльова, беруть участь у виконанні наукової тематики кафедри зоології хребетних, яку з 1947 р. очолює проф. В. І. Пузанов. Вже з початку 1950-х років вони виступають з доповідями на наукових конференціях, з'їздах, публікують свої роботи. Основним напрямком дослідницької діяльності стало вивчення фауни Північно-Західного Причорномор'я і шляхів раціонального використання природних ресурсів. У цей період були підготовлені кандидатські дисертації по жукам-листоїдам, птахам Нижнього Придністров'я, гамазовим кліщам гризунів (В. К. Лопатин, К. Ф. Назаренко, Л. А. Журавльова).
У 1964 р. ставки наукових співробітників всіх університетських музеїв у зв'язку із зміною штатного розкладу були замінені ставками лаборантів. У зоомузеї ввели посади завідувача, трьох старших лаборантів, трьох лаборантів, і одного старшого препаратора. З цього часу і до початку 1980-х рр. наукова робота співробітників проводиться в порядку їх особистої ініціативи і не фінансувалась. Незважаючи на це в музеї виконуються і захищаються кандидатські дисертації, присвячені жужелицям (В. В. Мальцев), гамазовим кліщам (О. К. Фурман), вовкам Причорномор'я (І. Г. Гурський), крапчатим сусликам (В. О. Лобков).
У 1954 р. біологічний факультет переїжджає в нову триповерхову будівлю в Шампанському провулку, де планувалося також побудувати університетське містечко. Туди ж перекладається і зоологічний музей. Він займає три просторих зали площею понад 1000 кв. м, де знаходиться і понині.

Зал безхребетних тварин у новому приміщенні біологічного факультету за адресою Шампанський провулок, 2. 1956 р

У 1949 р. на прохання ректора ОДУ ім. І. І. Мечникова Н. А. Савчука, китобійна флотилія «Слава» подарувала музеєві скелет 27-метрового синього кита. З-за поганої якості обробки кістки «пахли», що послужило приводом для їх перевезення в Ботанічний сад, де вони були присипані землею для біологічної очистки.

.Студенти біля кісток нижньої щелепи синього кита в ботанічному саду. 1949 р.

Остання тривала близько 6 років, після чого скелет був поміщений на спеціально виготовлений подіум. У такому вигляді він експонувався до 1965 р. До сторіччя університету силами співробітників і робочих стройгруппи була змонтована з металевих труб спеціальна конструкція, яка дозволила підняти скелет і демонструвати його в «природному» вигляді. За виконану роботу колектив співробітників був заохочений подякою ректора з занесенням у трудову книжку.
У 1960-ті роки експозиція музею поповнюється новими видами місцевої фауни (птахами, комахами), яких добувають самі співробітники. Завдяки роботі таксидерміста С. В. Михайлова, його помічників − лаборантів Ю. В. Суворова, Ю. А. Буянова, художників П. Велигурского, Б. Володарського, Ю. Горобця створюються художні біогрупи «Удави», «Вовки на дневках», «Бобри», «В плавнях Дунаю», опудала великих акул, скатів, тюленів та інші експонати.

Співробітники музею С. В. Михайлов, Ю. О. Буянов, Ю. В. Суворов, І. Г. Гурський у біогрупи «Плавні Дунаю». 1963 р.

Поповнювати музей допомагають численні помічники - наукові співробітники ЮгНІРО, Рибпромрозвідки, китобійних флотилій, заповідників (І. Соляник, В. Штернберг, В. Тот, Е. Мейснер, Ю. Бегань, В. Мірошников, І. Левичев, Ю. Мусій, Е. Дмитрієнко), багато з яких - колишні студенти біологічного факультету. Китобої привозять заморожені тушки і шкури тюленів, альбатросів, пінгвінів. Під час наукових рейсів ЮгНІРО збираються для музею риби Індійського океану, молюски, корали.
Зусиллями ентомологів С. Я. Блінштейна і В. В. Мальцева було розширена і реконструйована експозиція комах. Швидко поповнюється і теріологічна колекція. Бригада мисливців-волчатников, в яку входять В. Р. Гурський, С. В. Михайлов, Л. Ф. Назаренко, забезпечує музей черепами вовків. Товариства мисливців доставляють голови козуль, лисиць, інших ссавців. У 1968 р. Г. В. Філімонов передає в дар музею колекцію шкурок колібрі та деяких інших екзотичних видів птахів.
У 1969 р. старший лаборант Ю. О. Буянов на чолі групи студентів-практикантів відправляється на науково-дослідному судні «Скіф» в Індійський океан. З поїздки їм привезені шкури великих екземплярів пили-риби і акулохвостого ската, з яких С. В. Михайлов виготовив опудала для експозиції.

Співробітник зоомузея Ю. О. Буянов на борту НІС «Скіф», під час збирання колекційного матеріалу. 1969 р..

У 1960-ті роки музей часто відвідується екскурсантами. Окрім школярів, екскурсії проводяться і для відпочиваючих у санаторіях, гостей міста та університету. Кількість екскурсантів збільшується до 6000 чоловік. Для порівняння зазначимо, що з 1. 09. 1938 р. по 20. 04. 1939 р. музей відвідали 732 учнів шкіл, 655 учнів технікумів, 942 студента ВУЗ і 58 інших осіб. Кількість студентів університету, які відвідали музей, склала 459 осіб.

Екскурсію для зарубіжної делегації гостей університету в зоологічному музеї проводить В. В. Мальцев. 1963 р.

Просвітницька діяльність у 1950-60-ті роки полягає в допомозі організації нових музеїв (облради УТМР, окрради ВВОО, відділу природи краєзнавчого музею) оформленні виставок, шкільних кабінетів зоології та ін.
1960-ті роки можна охарактеризувати як час своєрідного «ренесансу» діяльності музею. Переїзд в нові просторі приміщення, не насиченість експозиції експонатами, колектив співробітників-ентузіастів, які були досвідченими, висококваліфікованими музейними працівниками, сприятливий збіг обставин: стабільна обстановка в країні, стійке фінансування, добровільні помічники, розуміння проблем керівництвом факультету та університету дозволили значно розширити експозицію і поповнити наукові колекції.
До 1980-х років фауна Причорномор'я в експозиції музею виявляється представленою найбільш повно. Нові види надходять з інших регіонів СРСР в обмін на місцеву фауну (кладки та шкурки птахів, комах). Тісна співпраця встановлюється з колегами з Новосибірська, Ірбита, Київа. У 1981-1985 рр. для збору матеріалів співробітники музею В. О. Лобков, Ю. М. Олійник, Ю. В. Шильниковський беруть участь в експедиціях кафедри ґрунтознавства університету в Забайкаллі, Красноярському краї, відвідують Північний Кавказ і Західний Казахстан. З 1986 по 1988 рр. А. Б. Трескін і В. В. Заморов були зараховані до складу наукових груп експедицій ЮгНІРО, які працювали в західній частині Індійського океану. За 4 рейси ними були зібрані і доставлені в Одесу раковини тропічних молюсків, корали, риби. Музейна експозиція поповнюється опудалом риби-місяця, переданої музею Н. Бородіним, корифенами, скатами і ін., виготовленими лаборантом А. Б. Трескиним. У 1980-ті роки в музеї працює талановитий таксидерміст-реставратор Д. Р. Філімонов. Їм майстерно розфарбовані багато опудал рептилій, заново перероблені деякі опудала тропічних птахів, створена експозиція «Орнітофауна Центральної Америки».
Збільшується теріологічна колекція. Матеріал доставляється мисливцями, збирається особисто співробітниками музею під час виїздів на природу в складі експедицій біологічного факультету і зоомузею. Їх організація стала можливою у зв'язку з участю в факультетської науковій тематиці, а в 1985-1990 рр. музей самостійно виконував науково-дослідну роботу «Вивчення різноякісності внутришньопопуляційнних угруповань тварин, як основи механізмів популяційної авторегуляции». Одночасно співробітники беруть участь у молодіжній науковій програмі «Тироцит», для якої збирають щитовидні залози хребетних. В її рамках Ю. М. Олійник вивчає функціонування цієї залози у крапчастих ховрахів, яке завершується захистом кандидатської дисертації.
У 1980-і роки особлива увага приділяється обліково-зберігальній роботі. Вся документація переводиться на нові форми обліку відповідно до затвердженої в 1984 р. «Інструкції з обліку і зберігання музейних цінностей...» обов'язковою для всіх музеїв. Складаються охоронно-топографічні описи, нові інвентарні книги, наукові паспорти та інші документи. Для забезпечення навчального процесу співробітниками музею складені методичні вказівки (по проведенню екскурсій, збору та обробці музейних матеріалів). Підготовлено каталог теріологічної колекції, яка в 1986 р. налічує 5000 одиниць зберігання. У 1995 р. опубліковано «Доповнення до каталогу...», яке включило ще 6451 черепів ссавців. Поповнення колекції не припиняється і понині. Робота по збору, препарування, етикетування предметів цієї колекції становить значну частину музейної роботи.
Лібералізація видавничої діяльності відкрила дорогу до видання з 1992 р. наукових праць зоологічного музею (тт. 1-4), матеріалів наукових конференцій. Колектив музею виступив організатором 6-ти «Читань пам'яті О. О. Браунера» і конференції «Розвиток зоологічних досліджень в ОДУ», присвяченої академіку Д. К. Третьякову і його школі. Публікація фауністичних знахідок – одна з форм документування складу дикої природи, тому залучення авторів у зазначені видання стало природним продовженням наукової діяльності музею, що полягає в зборі і зберіганні інформації про фауну Причорномор'я. Показово, що видавнича діяльність здійснюється без будь-яких витрат з боку університету.

Друкована продукція зоологічного музею

Протягом усіх років свого функціонування зоомузей був кузнею науково-педагогічних кадрів біологічного факультету університету та інших навчальних закладів. Тільки за післявоєнний період музейну практику пройшли 101 осіб, які в переважній більшості були випускниками біологічного факультету. З колишніх співробітників зоомузея стали докторами наук С. Б. Грінбарт, В. К. Лопатин, В. П. Стойловський; В. О. Лобков, а кандидатами наук: Ф. С. Хинчук, Л. Ф. Назаренко, Л. Й. Бешевли, В. В. Мальцев, О. К. Фурман, Л. А. Журавльова, І. В. Гурський, Л. В. Пересадько, В. А. Лобков, С. Л. Курочкін, Ю М. Олійник, В. В. Заморов, Г. Черніков.
Характерною рисою зоомузея в радянський період було наявність фахівців, які самостійно виготовляли музейні експонати. Завдяки роботам таксидермістів Ю. С. Нікандрова, С. В. Михайлова, Ю. А. Буянова, А. Б. Трескина, Д. Р. Філімонова, В. О. Лобкова, Б. Володарського та інших працівників експозиція зоологічного музею у повоєнні роки збільшилася майже вдвічі. Якщо до 1913 р. експонати, у тому числі виготовлені з представників вітчизняної фауни, в основному, закуповувалися у зарубіжних і російських постачальників наочних посібників, то за останні 60 років лише в 1967 р. у Окського заповідника університет придбав опудала 3-х бобрів для біогрупи за 430 рублів. Всі інші експонати виготовлялися музейними співробітниками самостійно з наданих в дар музею, або здобутих ними особисто тварин, економлячи для університету чималі кошти. Можна стверджувати, що в зоологічному музеї сформувалася Одеська школа таксидермії, представники якої освоїли і розвинули всі види таксидермичних робіт і в даний час виконують їх на рівні світових стандартів.
Професіоналізм формується не тільки навчанням, але і постійною практикою. У штаті музею завжди були працівники, які пропрацювали в ньому десятки років і нагромадили величезний практичний досвід музейної роботи. Завдяки їм зберігалася наступність в роботі різних поколінь музейників. Від 40 до 50 років в зоомузее пропрацювали І. М. Відгальм, І. О. Генесин, Ю. В. Суворов, В. О. Лобков, понад 30 років – А. Я. Слободяник, А. Б. Трескін, ще 6 співробітників − понад 15 років.
В даний час експозиційна площа музею становить 1000 кв. м, де розміщені 7,5 тис. експонатів, розташованих за систематичним принципом, є окремі тематичні вітрини і 4 біогрупи (рис. 14-16). В музеї проводяться заняття зі студентами біологічного і геолого-географічного факультетів ОНУ і студентами інших вузів Одеси. Щорічно співробітники музею проводять від 300 до 400 ознайомлювальних екскурсій зі школярами.

Сучасний зал безхребетних і нижчих хребетних, 2016 р.

.

Сучасний зал птахів, 2016 р.

Сучасний зал ссавців, 2016 р.

Екскурсію проводить співробітник зоомузея ст. лаборант Л. Рясіков

Петрографо-мінералогічний музей

• Завідувач музеєм - Усенко Валерій Павлович
• Шампанський провулок, 2
• тел. (048) 746-57-13

Зоологічний музей

• Завідувач музеєм – Лобків Володимир Олексійович, д.б.н.
• Шампанський провулок, 2
• тел. (0482) 68-45-47

Музей Рідкісної книги НБ ОНУ

• Завідувач відділом Полевщикова Олена Вікторівна
• вул. Преображенська, 24
• тел. (0482) 34-80-11

Палеонтологічний музей

• Завідуюча музеєм - Подоплєлова Наталя Георгіївна
• вул. Змієнка Всеволода, 2
• тел. (048) 723-02-08

Підземний палеонтологічний заповідник “Одеські катакомби”

• Завідуючий музеєм - Пронін Костянтин Костянтинович
• Шампанський провулок, 2

Музей рідкісної книги НБ ОНУ було відкрито у лютому 1979 р.

Фонд Музею рідкісної книги Наукової бібліотеки являє собою рідкісні і цінні видання, відібрані із загального фонду зберігання. Разом з іменними колекціями бібліотеки фонд музею нараховує зараз біля 100 тис. видань.

Інкунабули — книжки "колискового" періоду книгодрукування (II половина XV ст.) — представлені творами з питань правознавства, історії і математики, виданими в Нюрнберзі, Падуї, Венеції. Колекція видань XVI ст., які зберігаються у фондах бібліотеки, нараховує біля 500 книжок латинською, французькою, німецькою, італійською, чеською, польською, грецькою, англійською мовами, в тому числі 87 палеотилів (видань І половини XVI ст.). В ній представлені видання славетних друкарів Західної Європи: Альдів, Джунти, Етьснів, Плантена, Фробена та інших видавництв, у тому числі — із зібрання відомого юриста і сенатора Р. М. Губе, що наді йшло до бібліотеки у 1868р.

Серед шедеврів вітчизняного книгодрукування XVI ст. — славетна "Острозька Біблія" Івана Федорова, книга визначного богослова IV ст. н. е. св. Василя Кесарійського з Каппадокії — "О постничестве".

Бібліотека має багату колекцію видань XVII ст. Вітчизняне книгодрукування XVII ст. представлене багатьма виданнями друкарні Києво-Печерської лаври: "Літургіаріон си eсть Служебник... Петра Могили" (1639) — це 3-тє видання "Служебника" видатного громадського і церковного діяча, засновника Києво-Могидянського колегіуму; "Ключ разумения священникам законним (монахам) й светским" (1659) ІоаннІкія Галятовського; "Постановление о вольностях войска Залорожского" (1659); "Синопсис, или Краткое собрание от разньїх летописцев о началах славенороссийского народа..." (1678)Інокентія Гізеля.

У фондах бібліотеки представлені прижиттєві видання політичних та історичних трактатів Гуго Гроція, Томаса Гоббса і Джона Мільтона, праць великого чеського педагога Яна Амоса Коменського, знаменитого італійського анатома, ботаніка І фізика Марчелло Мальпігі, англійського фізіолога Уільяма Гарвея.

До складу колекції входять зразки діяльності дому Ельзевірів (Голландія).

Колекція видань XVIII ст. включає твори видатних європейських філософів, вчених, письменників, мандрівників того часу.
Значне місце серед раритетів бібліотеки належить виданням Петровської епохи. Наукова бібліотека має прекрасне зібрання описів подорожей, виданих у XVII - XVIII ст. Це описи географічних експедицій у всі частини світу, а також мандрівок по Україні і Росії.

Колекція видань XIX і XX ст. — в основному малотиражні бібліофільські видання. Окрасою колекції є Ілюстровані видання великого формату, серед особливо цінних — твір видатного візантієзнавця Н. П. Кондакова "История й памятники византийской змали" (Петербург, 1892).

У бібліотеці зберігається колекція російських нелегальних і заборонених книжок XIX ст.( 170 одиниць).
Серед рідкісних українських книжок привертає увагу альманах "Русалка Дністровая" (Будим, 1837) — перша книга народною мовою на західноукраїнських землях. У бібліотеці представлені прижиттєві і рідкісні видання класиків української літератури І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки.

У Науковій бібліотеці Одеського національного університету старанно зібрані місцеві видання, що висвітлюють політичне, наукове, культурне і господарське життя Одеси з часу її виникнення і донині.

Гордістю Наукової бібліотеки ОНУ є колекція періодичних видань, серед яких багато раритетів. Деякі з них представлені цілими комплектами за кілька десятиліть і навіть століть.

Наукова бібліотека ОНУ має у своєму складі 1З іменних книжкових зібрань. Фонд відомого славіста професора В. І. Григоровича нараховує 795 назв (889 томів). Серед найцікавіших книг у фонді Григоровича—друге видання Лексикону Памви Беринди (Кутеїн, 1653), книжки Петровської епохи, рідкісні словники І граматики.

Особиста бібліотека графа О. Г. Строганова була передана Новоросійському університету в 1894 р. У ній 7860 назв (біля 19 тис. одиниць) книг і журналів різноманітних тематичних напрямків. Багато книжок присвячено військовій справі, проблемам правознавства, історії, біології, медицини. В складі фонду — 55 примірників заборонених царською цензурою видань.

Найпрестижніша колекція Наукової бібліотеки Одеського національного університету — книжкове зібрання графів Воронцових нараховує 1З 690 назв (52 800 томів) більш ніж двадцятьма мовами.

У фонді чимало раритетів. Виключну цінність становить так звана Біблія Радзивіллів, надрукована у Бржеці (Брест-Литовську) 1563 р. — перший переклад Біблії польською мовою.

У фонді представлено велику кількість енциклопедій, словників, мемуарної літератури, описів мандрівок І експедицій. Значну частину бібліотеки Воронцових складають книжки, брошури, газети і журнали епохи Французької революції, у тому числі — рідкісні контрреволюційні і емігрантські видання.

Багата колекція європейської періодики XVI 1-ХVIII ст. (450 назв), яка охоплює період з 1675 р. до 80-х рр. XIX ст. Серед них — раритетні видання, деякі з яких відсутні в найзначніших книгосховищах світу.

У бібліотеці Воронцових широко представлені місцеві, перш за все одеські, видання.

Іменний фонд історика М. К. Шильдера нараховує 4136 назв і становить собою зібрання книг і журналів переважно російською, французькою та німецькою мовами з вітчизняної і зарубіжної історії. Оригінальну окрему частину шильдерівського фонду складають знамениті Шильдеровські теки — тематичні підбірки журнальних та газетних вирізок, присвячених видатним історичним подіям XIX ст.

Драматургічний фонд Терещенка потрапив до бібліотеки у 1920 р.
Фонди бібліотеки були поповнені особистими книжковими зібраннями професорів Одеського університету Б. О. Лупанова (1960), А. Г. Готалова-Готліба (1961). Ф. Є. Петруня (1963), С. П. Ільйова (1996), Г. І. Швебса (2004), В. А. Сминтини (2004), А. К. Смольської (2004).

Завідуюча П. музеєм - Подоплєлова Н.Г.  

Науковий керівник П. музею - зав. кафедрою ОМГ,  д.г.м.н., проф. Янко В.В.

Тел.: (048) 723-02-08

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Адреса: вул. Змієнка Всеволода, 2, Одеса, 65082, Україна

Палеонтологічний музей працює: Понеділк-П'ятниця з 9.00-17.00 

Обідня перерва: з 13.00-14.00

Відвідування та екскурсії виключно за попереднім записом (з 10.00-16.00) за телефоном (048) 723-02-08

Одеський палеонтологічний музей один із найстаріших в Україні. У 1865 році, одночасно з заснуванням Новоросійського університету, був відкритий геологічний кабінет, який мав палеонтологічних відділ з 318 експонатів. У 1873 році видатний зоолог і палеонтолог В.О.Ковалевський подарував першу велику авторську колекцію викопних останків прісноводних молюсків півдня Франції. С цього часу палеонтологічний музей існував як самостійна одиниця.

Палеонтологічний музей належить до 10 кращих палеонтологічних музеїв світу.

Музей містить найбагатшу регіональну колекцію викопних останків, зібраних на півдні Східноєвропейської платформи (Україна та Молдова), та унікальні колекції викопної фауни та флори, які відсутні у багатьох інших палеонтологічних музеях світу.

Експозиції палеонтологічного музею розташовані у трьох залах загальною площею 500 кв.м. Колекції музею нараховують понад 60 тисяч експонатів. Бібліотека музею налічує понад 10 тисяч найменувань, більшу частину з яких складають праці засновників палеонтології та геології.

Унікальними є монографічні колекції великих вчених геологів І.Ф.Синцова, Н.І.Андрусова, В.Д.Ласкарьова та інших.

Найважливішими в колекції музею є сім повних кістяків хребетних тварин, які існували у нашому регіоні. Це кістяки мастодонту, трипалого коня, безрогого носорога, пліоценового верблюда, слона, печерного ведмедя, мамонта.

До експозиції палеонтологічного музею входить діорама „Розвиток життя на Землі”. П’ятнадцять секцій діорами послідовно розгортають основні етапи розвитку планети та життя на ній. Кожен етап ілюструється характерними формами викопних організмів, палеогеографічними схемами, що відображають положення суші та моря.

Велику цінність мають кістяки мозозавра, іхтіозавра, повний кістяк морської лілії та унікальний скелет дінорніса.

При музеї існує підземний палеонтологічний заповідник – кладовище вимерлих хребетних, які займають цілу залу палеонтологічного музею. Це представники ссавців із карстових печер понтічного вапняка міста Одеса. Експозиція „Фауна Одеських катакомб” представляє останки верблюдів, лисиць гієн, мастодонтів, ховрахів, борсуків, марабу, страуса та інших представників пліоценового віку.

Широко подається палеоботанічний відділ музею. В ньому експонуються кам’яновугільна флора Донбасу та неогенова флора України та Молдови.

Зав. музею: В.П. Усенко

Провідний спеціаліст: Г.І. Кандиба

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Тел.+38 (067) 480 40 53

Геолого-мінералогічний музей Одеського національного університету ім. И.И. Мечникова є одним з найстарших музеїв Одеси й Одеської області. Його фонди нараховують більше 10 тис. зразків мінералів і гірських порід, що відбивають речовинну сполуку Земної кори, дна Світового океану.

Історія музею починається з колекцій Ришельевского ліцею, на базі якого в 1865 р. був відкритий Новоросійський імператорський університет. До 1917 р. Кабінетом завідували проф. Н.А. Головкинский, проф. Р.А. Прендель, проф. М.Д. Сидоренко. Особливий внесок у формування й розвиток мінералогічного кабінету вніс професор Ромул Олександрович Прендель. Після розформування Новоросійського університету в 1921р. Кабінет відновив свою діяльність в 1933 р. г. й одержав статус петрографо-мінералогичного музею.

У цей час основу експозиційної частини музею становлять систематичні колекції мінералів і гірських порід. Окремо представлені тематичні експозиції по кристалографії, генетичній мінералогії, онтогенії мінералів, геохімії мінералів.

Поряд із природними мінералами представлена експозиція великої групи синтетичних мінералів - аналогів природних і не мають аналогів у природі.

Особливо виділяється колекція метеоритів. Представлено основні групи метеоритів - залізні, кам'яні й залізокам’яні.

Серед них є метеорити, що впали в Одеській області. Це метеорити «Одесса» й «Гросслибенталь». Колекцію заснував професор Новоросійського університету Р. А. Прендель. Серед наукових колекцій особливу цінність представляє колекція залізомарганцевих утворень Тихого й Індійського океанів, зібраних в 80-х рр. під час наукових рейсів.

Представлені в експозиції мінеральні утворення одеських катакомб і карстових печер. Регіональні колекції мінералів і гірських порід представляють, насамперед, Україну з її геологічним різноманіттям. З інших регіональних колекцій становлять інтерес зборів мінералів і гірських порід Уралу, Далекого Сходу, Середньої Азії, Західної й Центральної Європи (Франція, Німеччина, Чехія).

В геолого-мінералогічному музеї формується колекція артефактів Саботіновської і Черняхівської культур, знайдених на території Одеської області. Артефакти представлені знаряддями праці, виконаними з гірських порід. Їх дослідження проводяться в рамках нового напряму - археологічної геології, що використовує геологічні методи дослідження, зокрема мінералогічні і петрографічні для реконструкції шляхів поширення матеріалів та знарядь праці в Північному Причорномор'ї.

Зміст і тематика експозицій музею адаптований до програм курсів по мінералогії, петрографії, кристалографії, літології, загальній геології. У музеї проводяться загальноосвітні екскурсії для учнів середніх і вищих закладів міста й області.

Підземний палеонтологічний заповідник ОНУ ім.І.І.Мечнікова, створено у 1968 році на базі геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення «Одеські катакомби» затвердженого у 1963 році (рис. 1).

Рис. 1. Вхід в підземний заповідник з меморіальною дошкою на стені

Сам об'єкт заповідання - карстові печери, заповнені червоно-бурою глиною, що містить численні кістки викопних тварин, був виявлений у 1929 році, під час обстеження катакомб, легендарною експедицією Т.Г. Грицая. З часів, палеонтологічних розкопок, що розпочалися тут у 1932 році, у печерах було знайдено понад 50 тис. кісток стародавніх тварин, що жили на цій території понад 3,7 млн. років тому. Кістки належать 46 видам тварин, серед яких можна відзначити таких екзотичних як мастодонт, етруський носоріг, 2 види шаблезубих тигрів, гієноведмідь, одногорбий верблюд, гігантські страуси і таке інше.

Матеріали, отримані в результаті розкопок, зберігаються, крім Одеського палеонтологічного музею, у музеях Києва, Баку, Москви, Петербурга. Геологічна пам'ятка - підземний заповідник "Одеські катакомби", розташований у стародавніх карстових печерах та підземних виробках каменоломень, що його розкрили, так званих "катакомбах" (рис. 2).

Рис. 2. План печер підземного заповідника Рис. 3. Обладнання для робот в підземного заповедніку

У загальному вигляді, печера, що отримала в 1980 власну назву - «Заповідна», є лабіринтовою карстовою порожниною (рис. 4).

Рис. 4. Печера «Заповідна): ліворуч – загальний вигляд, справа -  кістки верблюда

Ходи її мають трикутний перетин, висотою 4 – 2 м, шириною по дну до 2,5 м. Ходи майже повністю заповнені щільною шаруватою червоно-бурою глиною, що містить кістки викопних тварин. Відомі 2 стародавні входи в печеру, що являють собою провальні воронки. Одна має великі розміри, до 20 метрів у діаметрі. Вирви щільно заповнені глиною та блоками вапняку. У 2001 році вдалося визначити абсолютний вік кісток. Він дорівнював 3,7 мільйонів років.
Представляють великий інтерес і самі "катакомби", що оточують карстові печери Одеси. Це величезне геологічне оголення, найцікавіший пам'ятник гірничої справи та історії починаючи з початку 19 століття і закінчуючи нашим часом, включаючи такі унікальні періоди, як громадянська війна 1917-1921 років і Вітчизняна війна 1941-1945 років, від яких під землею збереглися житлові приміщення партизанів.
На території заповідника знаходиться єдиний шахтний ствол, що зберігся, - справжній вхід у каменоломні середини 19 століття і єдиний справжній підземний партизанський табір.
Для забезпечення збереження унікальних палеонтологічних залишків з 2017 року започатковані комплексні дослідженя з оцінки сучасного гірничотехнічного, гідрогеологічного і екологічного стану Геологічної пам'ятки. З цією метою в катакомбах на ділянці музею «Таємниці підземної Одеси» і ділянці Геологічної памятки загальнодержавного значення «Одеські катакомби» пробурені 2 свердловини (рис. 5), які обладнані автономними реєстраторами даних. Програмовані датчики Mini - Diver фірми Schlumberger дозволяють вести вимірювання і запис атмосферного тиску, рівня, температур та електропровідності підземних вод (рис. 5).

Рис. 5. А – оглядова схема; Б – схема розташування ділянок і їх межі: 1-каменоломень, 2 - підземного музею «Таємниці підземної Одеси», 3 -Геологічної пам'ятки загальнодержавного значення «Одеські катакомби»; 4 – гідрогеологічні спостережні свердловини.

Музеєзнавство

• Видгальм И. М. Практические занятия по энтомологии. Этикеты с объяснительным текстом для составления коллекций вредных насекомых, растений и грибов, и коллекций по шелководству и пчеловодству. Одесса. 1888.
• Жуков Н. Н. Приготовление скелетов. - Бендеры: Издание «Мысль», 1913. - 30 с.
• Жуков Н. Н. Приготовление скелетов // Школьные экскурсии и школьный музей, 1913. № 6. - С. 2-13.
• Третьяков Д. К. Прозрачные препараты Шпательгольца // Школьные экскурсии и школьный музей, 1914. № 1. - С. 2-6.
• Жуков Н. Н. Приготовление птичьих скелетов // Школьные экскурсии и школьный музей, 1914. № 3. - С. 1-9.
• Третьяков Д. К. Школьные экскурсии и природоохранение // Школьные экскурсии и школьный музей, 1914. № 5. - С. 1-8.
• Жуков Н. Н. Приготовление скелетов пресмыкающихся. 1. Черепаха // Библиотека школьного музея - Бендеры, 1915. - 16 с.
• Жуков Н. Н. Приготовление скелетов земноводных. Лягушка // Издание мастерской учебных пособий Бендерского Земства. - 1915. - 16 с.
• Жуков Н. Н. Приготовление скелета гуся // Библиотека школьного музея // Издание мастерской учебных пособий Бендерского земства. - 1916. - 24 с.
• Жуков Н. Н. Приёмы изготовления элементов скелетов и техника набивания чучел // Составление коллекций по естествознанию (практическое руководство для юных натуралистов и пособие для преподавателей естествознания). - 1938.
• Методические указания по проведению экскурсии в зоомузее для студентов 4-5 курсов биологического факультета // Отв. ред. проф. Андрейко О. Ф. - Одесса, ОГУ,1983. - 42с.
• Лобков В. А., Олейник Ю. Н. Каталог териологической коллекции зоологического музея Одесского госуниверситета. - 1986. - 24 с. (ДЕП. в Укр.НИИНТИ. - № 772-Ук86).
• Лобков В. А., Олейник Ю. Н. Методические указания по использованию коллекции зоологического музея для подготовки курсовых и дипломных работ. - Одесса, 1986. - 37с.
• Методические указания по изготовлению зоологических экспонатов для кабинета биологии средней школы // Отв. ред. доц. Гурский И. Г. - Одесса, ОГУ, 1986. - 48 с.
• Методические указания по проведению обзорных экскурсий со школьниками в зоологическом музее для студентов биологического и геолого-географического факультетов (дневной формы обучения) // Отв. ред. доц. Гурский И. Г. - Одесса, ОГУ, 1987. - 47с.
• Струнникова Е. В. Новые поступления млекопитающих в фонды зоологического музея ОГУ (дополнение к каталогу териологической коллекции зоологического музея Одесского госуниверситета // Научные труды зоологического музея ОГУ. - Одесса, Астропринт, 1995. - Т. 2. - С. 27-30.
• Богачик Т. А., Рясиков Л. В. Использование зоологического музея Одесского национального университета им. И. И. Мечникова в учебно-методической работе // Чтения памяти А. А. Браунера. Матер. третьей междунар. научной конф. - Одесса: Астропринт, 2003. - С. 206-209.
• Лобков В. А., Суворов Ю. В., Трескин А. Б., Рясиков Л. В. Использование современных материалов в деятельности естественно-исторических музеев // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера. 2007. - Т. IV. - № 2–3. - С. 63–64
• Лобков В. А., Рясиков Л. В., Суворов Ю. В. Развитие и перспективы деятельности зоологического музея Одеського національного университета // Биологический вест ник, 2007. – Т. 11. - № 1. – С. 22-23.
• Лобков В. А. Роль, Задачи и проблемы музеев высших учебных заведений Украины в совершенствовании учебного процесса, научной и просветительской деятельности // Університетські музеї: европейський досвід та українська практика. – Ніжин, 2012. – С. 222-227.
• Лобков В. А., Суворов Ю. В., Рясиков Л. В. Этапы развития зоологического музея Одесского национального университета имени И. И. Мечникова // Вісник Одеського національного університету, сер. Біологія 2013. - Т. 18. Вип. 4 (33). - С. 82-94.
• Лобков В. А., Рясиков Л. В., Суворов Ю. В. Краткий очерк истории зоологического музея Одесского университета // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера. 2005. - T. II. - № 1. - С. 1-7.
• Лобков В. А. Комментарии к проекту типового положения о музеях при высших учебных заведениях // Природничі музеї: роль в освіти та науці (Матеріали IV міжнародної наукової конференції). - Національний науково-природничий музей НАН України: - Київ, 2015. - Част. 2 (геологічна). - Київ, 2015. – С. 87-89.

Фауністика

• Видгальм И. М. Отчёт об антропологических экскурсиях, произведённых летом 1875 г. Зап. Новоросс. общ. естествоиспыт. - Одесса, 1876. - 4, 1 - С. 111-113.
• Видгальм И. М. О насекомых Курской губернии // Тр. 4 энтомолог. съезда. - Одесса, 1884.
  Лопатин И. К. Вредные жуки-листорезы степных островных древесных насаждений Аскании-Нова // Збірник праць НДУ зоологіі та біологіі ОДУ ім. Мечникова І. І., 1950. – Т. 1. - Вип. 3.- С.55-58.
• Назаренко Л. Ф. О залёте обыкновенной гаги в окрестности Одессы // Природа, 1951. - № 7.
• Назаренко Л. Ф., Губский В. С. О гнездовании розового пеликана в низовьях Днестра // Природа, 1951. - № 11.
• Лопатин И. К. О новых видах палеарктических жуков-листоедов (Chrysomelidae) / Бюлл. МОИП, отд. Биол., 1952. Т. 47. -С. 27-29.
• Лопатин И.К. Эколого-географический анализ энтомофауны интразональных биотопов степной зоны УССР // Сборник биологического ф-та ОГУ. 1953. - Т. 6.- С. 129-138.
• Назаренко Л. Ф. Колониально гнездящиеся птицы низовьев Днестра и их хозяйственное значение // Сб. работ по Днестровскому лиману и низовьям Днестра. ОГУ. -1953. - В. 2.
• Назаренко Л. Ф. Эколого-фаунистическая характеристика орнитофауны низовьев Днестра и перспектива её хоз. Использования // Сб. биолог. Ф-та ОГУ. -1953.-Т.6.
• Назаренко Л. Ф. Эколого-географическая характеристика орнитофауны крупных массивов лесов юга правобережной Украины и Молдавии//Материалы к совещанию по вопросам зоогеографии суши, Львов. –1957.
• Назаренко Л. Ф. Об изменении фауны Одесской области и необходимости её охраны // Научный Ежегодник ОГУ за 1956 г. 1957.
• Назаренко Л. Ф. О некоторых особенностях орнитофауны бассейна Днестра в пределах юго-западной Украины и Молдавии// 2-я Всес. орнитол. конф., тезисы докл.,2, изд.МГУ, М. -1959.
• Назаренко Л. Ф. Изменение орнитофауны Днестра в результате хозяйственной деятельности человека // Экология и миграции птиц Прибалтики. - Рига: Изд. АН Латв. ССР. 1961.
• Назаренко Л. Ф. Гага на Чёрном море // Природа, 1961, № 12.
• Назаренко Л. Ф., Кривоносов Г. А., Гурський І. Г. Водоплавні птахи дельт великих річок півдня, їх охорона та раціональне використання запасів( гусині-Anseres) // ХХI наукова конференція біологічного та географічного факультетів. Тези доповідей. – Одеса, 1966. - С. 10-11.
• Слободяник А. Я. Матеріали до вивчення наземних молюсків Одеської області та півдня Молдавії // ХХ1 наукова конференція біологічного та географічного факультетів. Тези доповідей. – Одеса, 1966. - С. 13-14.
• Слободяник А. Я. Наземные моллюски юго-западного Причерноморья и юга Молдавии // Четвёртая межвуз. зоогеограф. конф. Тез. докл. - Одесса, 1966 - С. 255-256.
• Арнольди Л. В., Блинштейн С. Я. Новый вид долгоносика из рода Tanimecus Schonh. (Coleoptera, Curculionidae) с северного Причерноморья. - Энтомолог. обозрение, L. 3, 1971.
• Блинштейн С. Я. Новый и малоизвестный виды стафилинид (Coleoptera, Staphylinidae) из Северо-Западного Причерноморья и Присивашья // Вестник зоологии, 1976. - № 5. - С. 78-81.
• Волох А. М., Роженко Н. В., Лобков В. А. Первая встреча обыкновенного шакала на юго-западе Украины // Научные труды зоологического музея ОГУ. - Одесса: Астропринт, 1998. - Т. 3. - С. 87-88.
• Лобков В. А., Роженко Н. В. Находки лесной куницы в степной зоне на юго-западе Украины // Научные труды зоологического музея ОГУ. - Одесса: Астропринт, 1998. - Т. 3. - С. 188-189.
• Лобков В. А., Форманюк О. А., Белинский А. В. Гнездование черного дрозда в степном Причерноморье // Научные труды зоологического музея ОГУ. - Одесса, Астропринт, 2001. - Т. 4. - С. 179-181.
• Лобков В. А. Встречи европейского тювика (Accipiter brevipes) в степном Причерноморье// Научные труды зоологического музея ОГУ. - Одесса, Астропринт, 2001. - Т. 4. - С. 182-183.
• Лобков В. А. Новые гнездящиеся виды полевых угодий Причерноморья и некоторых тенденций изменения орнитофауны юга Украины // Птицы Азово-Черноморского региона на рубеже тысячелетий. - Одесса, Астропринт, 2000. - С. 46-47.
• Богачик Т. А., Рясиков Л. В. О нахождении в фондовой коллекции зоологического музея ОНУ уникальной рыбы, отнюдь не характерной для данного района - европейской летучки // Чтения памяти А. А. Браунера. Матер. третьей междунар. научной конф. - Одесса: Астропринт, 2003. - С. 77-79.

Екологія

• Лобков В. А. Особенности раннего пробуждения крапчатого суслика // Вторая Всесоюзная конференция молодых ученых по вопросам сравнительной морфологии и экологии животных (тезисы докладов). – М.: Наука, 1975. – С. 169-170.
• Лобков В. А. Территориальное поведение крапчатого суслика (Citellus suslicus) в период весеннего пробуждения и гона. – Групповое поведение животных. Доклады участников II Всесоюзн. конф. по поведению животных. – М.: Наука, 1976. – С. 223-225.
• Лобков В. А. О сезонных изменениях активности крапчатого суслика (Citellus suslicus) // Зоол. журн. – 1977. – Т. 56, вып. 12. – С. 1900–1904.
• Лобков В. А. Особенности внутривидовых отношений крапчатого суслика (Citellus suslicus) // Зоол. журн. – 1978. – Т. 57, вып. 7. – С. 1054–1061.
• Лобков В. А. О хронографической изменчивости крапчатого суслика (Citellus suslicus) // Зоол. журн. – 1978а. – Т. 57, вып. 12. – С. 1897–1899.
• Лобков В. А. О колебаниях плодовитости крапчатого суслика // II Съезд Всесоюзного териологического общества. Тезисы докладов. – М.: Наука, 1978. – С. 156-157.
• Лобков В. А. Изменение экологии и изменчивость крапчатого суслика в агроценозах северо-западного Причерноморья // Грызуны. Матер. V Всесоюзн. совещания. – М.: Наука, 1980. – С. 422-423.
• Лобков В. А. Применение тетрациклина для группового маркирования молодых крапчатых сусликов / В. А. Лобков // Областная научно-практическая конференция молодых ученых и специалистов «Экология, человек и охрана природы» (тезисы докладов) 1–3 марта. – Свердловск, 1983. – С. 47–48.
• Лобков В. А. О размножении крапчатого суслика (Citellus suslicus Güld.) в антропогенном ландшафте северо-западного Причерноморья / В. А. Лобков // Экология. – 1983. – № 2. – С. 44–49.
• Лобков В. А. К экологии весеннего пробуждения крапчатого суслика (Citellus suslicus Güld.) в северо-западном Причерноморье / В. А. Лобков // Грызуны. Материалы Всесоюзного совещания. Ленинград 25-28 января 1984 г. – Л.: Наука, 1983. – С. 323–325.
• Лобков В. А. Опыт группового мечения тетрациклином молодых крапчатых сусликов для изучения их расселения / В. А. Лобков // Зоол. журн. – 1984. – Т. 63, вып. 2. – С. 309 –311.
• Лобков В. А. Изучение распределения поселений крапчатого суслика и белозубого слепыша в агроценозах методом аэровизуальных наблюдений / В. А. Лобков, Ю. Н. Олейник // 4 съезд ВТО. – М., 1986. – Т. 2. – С. 312–313.
• Лобков В. А. Влияние антропогенных факторов на популяцию крапчатого суслика / В. А. Лобков // Влияние антропогенной трансформации ландшафта на население наземных позвоночных. Тезисы Всесоюзного совещания. – М., 1987. – Ч. 1. – С. 272–274.
• Сокур И. Т. Наземные беличьи Украины (современное состояние, особенности экологии, рациональное использование и охрана) / И. Т. Сокур, М. В. Дворников, В. А. Лобков [и др.] // Изученность териофауны Украины, её рациональное использование и охрана. – Киев: Наукова думка, 1988. – С. 51–63.
• Лобков В. А. Внутрипопуляционное разнообразие населения крапчатого суслика в северо-западном Причерноморье / В. А. Лобков // Некоторые проблемы изучения разнообразия млекопитающих. – Киев, 1990. – С. 35–48. (Препринт/ АН УССР, Ин-т зоологии; 92.4).
• Лобков В. А. Изменения численности крапчатого суслика в течение весенне-летнего периода жизнедеятельности / В. А. Лобков, Ю. Н. Олейник // Крапчатый суслик в северо-западном Причерноморье. Киев, 1990. – С. 3–6. (Препринт/ АН УССР, Ин-т зоологии; 90.17).
• Лобков В. А. Изменения численности и половой структуры поселений крапчатого суслика (Citellus suslicus) в весенний период / В. А. Лобков // Зоол. журн. – 1991. – Т. 70, вып. 10. – С. 114–122.
• Лобков В. А. Динамика поселений суслика крапчатого (Citellus suslicus) в Северо-Западном Причерноморье / В. А. Лобков // Млекопитающие Украины. – Киев: Наукова думка, 1993. – С. 105–113.
• Лобков В. А. Особенности сезонных явлений жизни крапчатого суслика в северо-западном Причерноморье и их экологические последствия / В. А. Лобков // Научные труды зоол. музея ОГУ. Одесса, Астропринт, 1995. – Т. 2. – С. 33–49.
• Лобков В. А. Крапчатый суслик Северо-Западного Причерноморья: биология, функционирование популяций / В. А. Лобков – Одесса: Астропринт, 1999. – 270 с.
• Лобков В. А. Образование и развитие поселений крапчатого суслика (Spermophilus suslicus Güld.) в северо-западном Причер¬номорье / В. А. Лобков // 6 съезд Териологического общества. Тезисы докладов. Москва, 13-16 апреля 1999 г. – М., 1999. – С. 144.
• Лобков В. А. Динамика размеров особей крапчатого суслика в агроценозах северо-западного Причерноморья / В. А. Лобков // Структура и функциональная роль животного населения в природных и трансформированных экосистемах. Тезисы 1 межд. научн. конф. – Днепропетровск, 2003. – С. 165–167.
• Лобков В. А. Динамика пространствено-этологической структуры поселений крапчатого суслика и ее роль в функционировании популяций / В. А. Лобков // Териофауна России и сопредельных территорий. Матер. межд. совещ. 6–7 февраля 2003 г., г. Москва. – М. : КМК, 2003. – С. 198–199.
• Лобков В. А. Закономерности внутрипопуляционных процессов и динамики численности сусликов SPERMOPHILUS SUSLICUS GULDENSTAEDT, 1770; S. PYGMAEUS PALLAS, 1778 и степных сурков MARMOTA BOBAK MÜLLER, 1776 в условиях сельскохозяйственного преобразования степей // Вісті біосферного заповідника „Аскания-Нова”. – 2003. – Т. 5. – С. 136–146.
• Лобков В. А. Популяционные механизмы адаптации крапчатого суслика Spermophilus suslicus (Mammalia, Rodentia) к обитанию в агроценозах / В. А. Лобков // Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. – 2003. – Вип. 11. – Т. 1. – С. 178–183.
• Лобков В. А. Экологическая обусловленность динамики популяций крапчатого суслика (Spermophilus suslicus Güld.) / В. А. Лобков // Суслики Евразии (роды Spermophilus, Spermophilopsis): происхождение, систематика, экология, поведение, сохранение видового разнообразия. Матер. российской научной конференции. Москва, 16–17 ноября 2005 г. – М.: Тов. научных изданий КМК. 2005. – С. 50–52.
• Лобков В. А. Популяционная регуляция численности в поселениях сусликов / В. А. Лобков // Популяционная экология животных. Матер. межд. конференции – Томск, 2006. – С. 64–66.
• Лобков В. А. Смертность в популяциях крапчатого суслика (Spermoрhilus suslicus RODENTIA, SCIURIDAE) Северо-Западного Причерноморья // Зоол. журн. – 2006. – Т. 85, № 10. – С. 1247–1256.
• Лобков В. А. Экологические причины изменений численности и распространения крапчатого суслика Spermoрilus suslicus (Güldenstaedt, 1770) // Бюлл. МОИП, отд. биолог. – 2006. – Т. 111, в. 5. – С. 59–64.
• Лобков В. А. О сходстве и природе явлений, наблюдаемых при формировании пространственных группировок крапчатого суслика (Spermophilus suslicus Güld.) и ондатры (Ondatra zibethicus L.) / В. А. Лобков // Вісник Одеського національного університету. Серия Біологія.– 2009. – Т. 14, вип. 14, – С. 78–87.
• Лобков В. А. Закономерности существования изолированных поселений крапчатого суслика (Spermoрhilus suslicus RODENTIA, SCIURIDAE) в северо-западном Причерноморье. 1. Пространственное размещение особей / В. А. Лобков // Зоол. журн. – 2010. – Т. 85, № 11, – С. 1247–1256.
• Лобков В. А. Структура и динамика состава репродуктивных групп некоторых грызунов / В. А. Лобков // Вісник Одеського національного університету. Серия Біологія. – 2011. – Т. 16, вип. 18 (25), – С. 78–87.
• Лобков В. А. Закономерности существования изолированных поселений крапчатого суслика (Spermoрhilus suslicus RODENTIA, SCIURIDAE) в Северо-Западном Причерноморье 2. Внутрипопуляционная регуляция численности // Зоол. журн. – 2011. – Т. 86, № 3 – С. 342–350.
• Лобков В. А. Динамика воспроизводства лисицы (Vulpes vulpes Pallas, 1758) в условиях пониженного антропогенного воздействия / В. А. Лобков // Вісник Одеського національного університету. – 2013. – Т. 18, вип. 1(30), Біологія. – С. 67–71.
• Stronen Astrid V. North-South Differentiation and a Region of High Diversity in European Wolves (Canis lupus) / Astrid V. Stronen, Bogumila Jedrzejewska, Cino Pertoldi [et al.] // PLOS One. – 2013. – V. 8. – Issue 10. – P. 1–9.

Гідробіологія

• Tretiakoff D, Chinsuk F. Das Knochengewebe der Fische // Z. Anat. und Entwicklungsgesch., 1927. - 83. - № 1/3. - S. 363-396, Mit 16 Abb. im Text. - Ref.: Wetzel R. // Ber. Yes. Biol. - 1927. - 6, № 1. - S. 16.
• Грінбарт С. Б. Обростання потонулих суден в Чорному морі. Попередне повідомлення // Труди ОДУ. Біологія, 1937. - Т. 2. - С. 49-55.
• Грінбарт С. Б. Обростання деревяних та камяних споруд в Одеській затоці. Матеріали до вивчення перифітону затоки. Попередне повідомлення // Труди ОДУ, Біологія, 1938. - Т. 3. - С. 53-57.
• Гринбарт С. Б. Обрастание судов, поднятых со дна Чёрного моря // Природа, 1938. - № 2 - С. 5.
• Грінбарт С. Б. Матеріали до вивчення зообентосу Одеської затоки Чорного моря // Труди ОДУ, Біологія, 1937. - Т. 2 - С. 41-71.
• Грінбарт С. Б. Матеріали до вивчення грунтів Одеської затоки Чорного моря (Механічний та біологічний склад зразків грунту) // Труди ОДУ, Біологія, 1938. - Т. 3. - С. 41-51.
• Замбриборщ Ф. С., Гринбарт С. Б., Джуртубаев М. М. Сравнительные исследования донных биоценозов приустьевых и смежных с ними акваторий северо-западной части Чёрного моря // Матер. Всесоюзн. симпоз. по изученности Черного и Средиземного морей, использованию и охране ресурсов - Севастополь, 1973. - Ч. 3. - С. 45-46.

Морфологія

• Назаренко Л. Ф., Гурский И. Г. Об аномалиях в зубной системе волков из северо-западного Причерноморья // Третья зоолог. конф. - Минск: АН БССР, 1968.
• Гербильский Л. В., Камень В. Я., Лобков В. А., Майле-Августинович С. Г., Олейник Ю. Н. Опыт стандартизации методов сбора и обработки информации по экологической гистофизиологии щитовидной железы // Принципы и методы экоинформатики: Матер. Всес. совещ. по экоинформатике и экологическим базам данных. (10 - 13 ноября 1986 г., Пущино): Тез. докл. - М., 1986. - С. 230.
• Олейник Ю. Н. Структурные изменения щитовидной железы крапчатого суслика в период зимней спячки // Матер. - V съезда Всес. териол. о-ва (29 января - 2 февраля 1990 г., Москва): Тез. докл., ч. 2. - М.,1990. - С. 210-211.
• Олейник Ю. Н. Структурные изменения щитовидной железы крапчатого суслика в период зимней спячки // Матер. V съезда Всес. териол. о-ва (29 января-2 февраля 1990 г., Москва): Тез. докл., ч. 2. - М., 1990. - С. 210-211.
• Олейник Ю. Н. Морфометрическое исследование сезонных и возрастных изменений щитовидной железы самцов крапчатого суслика // Новые приложения морфометрии и математическое моделирование в медико-биологических исследованиях (9-11 октября 1990 г., Сумы): Тез. докл. научн. -практич. конф. - Харьков, 1990. - С. 153.
• Пинская В. М., Жицкая Т. Ф., Карцева Т. А., Гарагуля И. С., Демерджи Р. Г., Козловская А. Г., Лобков В. А., Олейник Ю. Н., Пушкарь С. И., Староселецкая Е. М., Султанова Н. Н., Шаронов И. А. Экологическая гистофизиология щитовидной железы // Матер. ХI съезда анатомов, гистологов и эмбриологов (16-17 сентября 1992 г., Смоленск): Тез. докл. - Смоленск: Изд-во «Полтава», 1992. - С. 188.
• Трунова Ю. Е., В. А. Лобков Регистрация особенностей спячки дентином резцов крапчатого суслика // Зоол. журн. – 1997. – Т. 76, вып. 8. – С. 940–947.
• Trunova Y. E., Lobkov V. A., Klevezal G. A. The record of the reproductive cycle in the incisor dentine of spotted souslic Spermophilus suslicus / Y. E. Trunova, // Akta Theriologica. – 1999. – V. 44 (2). – P. 161–171.
• Олейник Ю. Н., В. А. Лобков Постнатальное развитие крапчатого суслика (Spermophilus suslicus Güld.) // Вісник Одеського національного університету. – 2003. – Т.8. – Вип. 6, Біологія. – С. 131–137.
• Рясиков Л. В. О некоторых признаках в строении рыбы- удильщика // Чтения памяти А. А. Браунера. Матер. третьей междунар. научной конф. - Одесса: Астропринт, 2003. - С.134-136.
• Богачик Т. А., Вацко С. С., Рясиков Л. В. Эколого-морфологические особенности функционирования ротового аппарата невыдвижного типа у рыб // Современные проблемы зоологии и экологии. Матер. междунар. конф. - Одесса: Феникс, 2005. - С. 18-20.
• Богачик Т. А., Ковтун О. О., Рясіков Л. В. Про еколого-морфологічні особливості будови щелепного і глоткового апарату рулена (Crenilabrus ocellatus Forscal, 1775) - рідкого виду риб, що внесений до Червоних книг України та Чорного моря // Современные проблемы зоологии и экологии. Матер. междунар. конф. - Одесса: Феникс, 2005. - С. 20-23.
• Гусляков Н. Е., Богачик Т. А., Рясиков Л. В. Питание и анализ адаптаций пищеварительной системы морской собачки Blennius sphynx (Pisces, Blenniidae, Perciformes) // Современные проблемы зоологиии экологии. Матер. междунар. конф. - Одесса: Феникс, 2005. - С. 66-69.
• Рясіков Л. В., Богачик Т. А., Сайтарли Д. В. Еколого-морфологічний аналіз структур переднього відділку травної системи риб-попуг (Scaridae, Perciformes) // Современные проблемы зоологии и экологии Матер. междунар. конф. - Одесса: Феникс, 2005. - С. 254-257.
• Рясиков Л. В., Богачик Т. А., Ефремова И. В. К экологической морфологии скелетных образований пищеварительного аппарата спаровых рыб (Sparidae, Perciformes) // Современные проблемы зоологии и экологии. Матер. междунар. конф. - Одесса: Феникс, 2005. - С. 257-259.
• Клевезаль Г. А., В. А. Лобков Суточные приросты и «зона спячки» на поверхности резцов сусликов рода SPERMOPHILUS // Зоол. журн. – 2008. – Т. 87, № 12. – С. 1495–1503.

Збереження дикої природи

• Назаренко Л. Ф. До питання про збагачення лісонасаджень Одеської області корисними для с/г птахами // Праці ОДУ. - 1957. - Т. 147. - В. 8.
• Лобков В. А. К вопросу о восстановлении численности краснозобой казарки // Тез. докладов 1 совещ. «Проблемы изучения и охраны гусеобразных птиц Восточной Европы и Северной Азии». - Москва, 2001. - С. 83.
• Сычёва С. Г. Новые биотехнологические пути решения проблем природопользования в Причерноморье// Матер. междунар. науч.-прак. конф. Геоэкологические и биоэкологические проблемы северного Причерноморья. - Тирасполь, 2001. - С. 288.
• Лобков В. А. Значение охраны изолированных поселений крапчатого суслика, расположенных в естественных местообитаниях, для сохранения вида в северном Причерноморье // Геоэкологические и биоэкологические проблемы Северного Причерноморья: Матер. междунар. научно-практ. конф. - Тирасполь, 28-30 марта 2001 г. - Тирасполь: РИО ПГУ- ЭКОДНЕСТР, 2001. - С. 159-160.
• Лобков В., Лоза Д. Анализ хозяйственной деятельности и современного состояния природной среды в дельте Днестра и пути её улучшения // Интегрированное управление природными ресурсами трансграничного бассейна Днестра. Матер. междунар. конф. Кишинёв, 16-17 сентября 2004 г. - Кишинёв: Эко-Тирас, 2004. - С. 193-195.
• Лобков В. А. К проблеме сохранения биологического разнообразия на охраняемых территориях // Вісті біосферного заповідника „Аскания-Нова”, 2007. Т. 9. С. 94-103.
• Лобков В. А. Эффективность природоохранных мероприятий в условиях изменений климата // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера. 2010. - Т. VII. - № 3-4. - С. 15–17.
• Лобков В. А. Сохранение дикой природы: проблемы и решения // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера. 2013. - Т. Х. - № 3-4. - С. 25-27.
• Лобков В. А. Некоторые пути сохранения редких видов животных // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера. 2013. - Т. Х. - № 3-4. - С. 27-30.

Сільськогосподарська зоологія

• Видгальм И. М. О вредных насекомых Елисаветградского уезда (Agrotis,Сrambus) // Труды Елисаветградской земской управы. - 1869, 1870.
• Видгальм И. М. Раскрашенная таблица хлебных жуков (Anisoplia austriaca), нарывников (Mylabris fusslii и variabilis) и личинки, куколки жука кровянки (Chrysomela adonidis) для инструкции участковым распорядителям // Труды Одесской земской управы. - 1875.
• Видгальм И. М. Отчёт об исследованиях виноградников в Измаильском уезде Бессарабской губ., произведённых летом 1883г.
• Видгальм И. М. Краткий отчёт о вредных насекомых Курской губернии // Отчёт Курской губернской управы. - Курск, 1883.
• Видгальм И. М. О возможности заражения настоящей саранчи грибными болезнями (эпидемиями) и о грибной эпидемии итальянской саранчи // Труды 4 энтомолог. съезда. - Одесса, 1884.
• Видгальм И. М. О насекомых, вредящих табаку // Труды 4 энтомолог. съезда. - Одесса, 1884.
• Видгальм И. М. О густом и чистом посеве // Труды 4 энтомолог. съезда. - Одесса, 1884.
• Видгальм И. М. Шведская и гессенская муха в Одесском уезде // Одесский вестник, 1885. - С. 222.
• Видгальм И. М. О шелководстве в Румынии // Протоколы Одесского комитета шелководства. - 1885.
• Видгальм И. М. О табачном трипсе, табачном жуке (Opatrum), озимом черве и других насекомых, вредящих табаку // Труды 4 энтомолог. съезда. - Одесса, 1886.
• Видгальм И. М. О гессенской мухе и других вредных насекомых Бессарабии // Тр. Одесской энтомолог. комиссии. - Одесса, 1886.
• Видгальм И. М. Отчёт о поездке для исследования виноградников в Румынии, Болгарии, Сербии, Австро-Венгрии в 1885г. - Одесса: 1886. - С. 1-38.
• Видгальм И. М. О шведской мухе (Oscinis frit var.) // Труды Одесской. энтомолог. комиссии. - Одесса.
• Видгальм И. М. Борьба с филлоксерой в Румынии, Болгарии и Сербии и о применении нафталина против неё. Одесса, 1887. - С. 1-24.
• Видгальм И. М. Отчёт об обследовании виноградников Одесского градоначальства и некоторых виноградников Тираспольского уезда в 1890г. // Одесса, 1891. - С. 1-17.

Мисливське господарство

• Назаренко Л. Ф., Губский В. С. Охота в низовьях Днестра // Сб. Охота на Украине, Сельхозгиз, 1959.
• Назаренко Л. Ф. Приднестровские охотничьи угодья // Любимые места охоты - Воениздат М. 1961.
• Назаренко Л. Ф., Гурский И. Г. О рациональных сроках охоты на юге Украины и охрана ценных животных // Межобластная научная конф. по охране природы юга Украины. - Одесса, 1965.
• Назаренко Л. Ф., Кривоносов Г. А., Гурський І. Г. Водоплавні птахи дельт великих річок півдня, їх охорона та раціональне використання запасів (гусині-Anseres) // ХХI наукова конф. біолог. та географ. факультетів. Тези доповідей. - Одеса, 1966. - С.10-11.
• Назаренко Л. Ф., Гурский И. Г. Сроки охоты в южных областях Украины должны быть более рациональными // Первая научная конф. по развитию охотничьего хозяйства УССР. - Киев, 1968.
• Назаренко Л. Ф., Гурский И. Г. Особенности распространения и экологии хищных зверей семейства псовых в северо-западном Причерноморье и их влияние на поголовье ценных животных // Охрана и рациональное использование ресурсов дикой живой природы. - Алма-Ата, 1966.
• Гурский И. Г. Волк в степной зоне Украины и его воздействие на диких и домашних животных // Матер. межвуз. симпоз. «Изучение природы степей» - Одесса, 1968.
• Назаренко Л. Ф., Гурский И. Г. Воздействие волка на численность косули в Причерноморской степи // Производительность и продуктивность охотничьих угодий СССР - Киров, 1969.
• Курочкин С. Л. В Копанском охотхозяйстве // Охота и охотничье хозяйство, 1982. - № 2. - С. 5-6.
• Лобков В. А. Изменение фауны охотничьих животных степной зоны Украины в 19-20 столетиях // Актуальные вопросы организации любительской охоты и охотничьего хозяйства на юге Украины. - Одесса, 1995. - С. 42-52.
• Лобков В. А. Научное обоснование оптимальных сроков охоты в северном Причерноморье // Актуальные вопросы организации любительской охоты и охотничьего хозяйства на юге Украины. - Одесса, 1995. - С. 52-59.
• Роженко Н. В., Струнникова Е. В., Комарова Е. И., Трайбер Л. В. Состояние популяции лисицы юго-запада Украины и меры по контролю ее численности // Актуальные вопросы организации любительской охоты и охотничьего хозяйства на юге Украины. - Одесса, 1995. - С. 63-66.
• Лобков В. А. Опыт клеточного разведения диких кроликов // Актуальные вопросы организации любительской охоты и охотничьего хозяйства на юге Украины. - Одесса, 1995. - С.66-70.

Загальнобіологічні проблеми

• Лопатин И. К. Эколого-географический анализ энтомофауны интеразональных биотопов степной зоны УССР // Сборник биологического ф-та ОГУ. - 1953. - Т. 6. - С. 129-138.
• Назаренко Л. Ф., Гурский И. Г. К изменению ареалов наземных позвоночных северо-западного Причерноморья // Развитие новых исследований природных ресурсов. - Одесса: ОГУ, 1963.
• Лобков В. А. Причины и особенности динамики ареалов некоторых млекопитающих // Ученые записки ТНУ. Серия «Биология, химия». - 2004. - Т. 17(56). - № 2. - С. 3-11.
• Лобков В. А. О популяционной регуляции численности у млекопитающих / В. А. Лобков // Териофауна России и сопредельных территорий. Матер. межд. совещ. 31 января – 2 февраля 2007 г., г. Москва. – М. : КМК, 2007. – С. 260.
• Лобков В. А. Экологические обоснования мероприятий по созданию пространственных группировок млекопитающих / В. А. Лобков // Териофауна России и сопредельных территорий. Матер. межд. совещ.1–2 февраля 2011 г., г. Москва. – М. : КМК, 2011. – С. 284.
• Лобков В. А. Особенности функционирования изолированных (островных) популяций млекопитающих / В. А. Лобков // Терiофауна заповiдних територiй та збереження ссавцiв (матерiали XIX Терiологiчної школи-семiнару). – Гола Пристань, с. Залiзний Порт, 2012. – С. 46.
• Лобков В. А. Внутрипопуляционная регуляция численности млекопитающих / В. А. Лобков. – Одесса: ОНУ, 2016. – 237 с.
• Лобков В. А. Биологические основы интродукции млекопитающих // Биологические ресурсы: состояние, использование и охрана. Матер. Межд. Научно-практич конф., посвященной 50-летию подготовки охотоведов в Вятской ГСХА. – Киров, 2015. – С. 94-96.
• Лобков В. А. О цикличности в изменениях численности млекопитающих // Биологические ресурсы: состояние, использование и охрана. Матер. Межд. Научно-практич конф., посвященной 50-летию подготовки охотоведов в Вятской ГСХА. – Киров, 2015. – С. 97-99.
• Лобков В. А. Закономерности изменений численности пространственных группировок млекопитающих / В. А. Лобков // Териофауна России и сопредельных территорий. Матер. межд. совещ. 31 января – 2 февраля 2016 г., г. Москва. – М. : КМК, 2007. – С. 230.
• Лобков В. А. О механизмах влияния разной плотности населения на воспроизводство млекопитающих / В. А. Лобков // Научный электронный журнал Принципы экологии hppt/ecopri/ru Т. 5, № 3 (19) Сентябрь 2016. С. 82.
• Лобков В. А. О природе циклических изменений численности млекопитающих / В. А. Лобков // Научный электронный журнал Принципы экологии hppt/ecopri/ru Т. 5, № 3 (19) Сентябрь 2016. С. 83.

Історія зоологічної науки в ОНУ

• Богачик Т. А., Дьяков В. А., Рясиков Л. В. Игнатий Мартынович Видгальм - один из создателей коллекции зоологического музея Одесского университета (к 165-летию со дня рождения ученого) // Научные труды зоологического музея ОГУ. - Одесса, Астропринт, 2001. - Т. 4. - С. 186-189.
• Рясиков Л. В. О факте контакта Александра Александровича Браунера с морской зоологической станцией в Вильфраншсюр-Мер со средиземноморского побережья Франции в связи с его исследованиями по сельдевым рыбам // Чтения памяти А. А. Браунера. Матер. третьей междунар. научной конф. - Одесса: Астропринт, 2003. - С. 43-46.
• Богачик Т. А., Ефремова И. В., Рясиков Л. В. В. В. Завьялов (1873-1930) - ординарный профессор кафедры зоологии сравнительной анатомии и физиологии естественного отделения Императорского Новоросийского университета // І. М. Сєченов та одеська школа фізіологів. Тези доповідей Одеса 2004, 13-14 вересня 2004. - Одесса, 2004. - С. 3-5.
• Богачик Т. А., Кузнецов В. А., Рясиков Л. В. Факт планируемого открытия морской физиологической станции при университете Одессы // І. М. Сєченов та одеська школа фізіологів. Тези доповідей Одеса, 2004, 13-14 вересня 2004 р. - Одесса, 2004. - С. 5-6.
• Рясиков Л. В. Дополнительные сведения о финансовой помощи И. М. Сеченовым физиологической лаборатории ИНУ // І. М. Сєченов та одеська школа фізіологів. Тези доповідей. Одеса 2004, 13-14 вересня 2004 р. - Одесса, 2004. - С. 35-36.
• Рясиков Л. В. О некоторых деталях перехода И. М. Сеченова на кафедру зоологии сравнительной анатомии и физиологии естественного отделения ИНУ // І. М. Сєченов та одеська школа фізіологів. Тези доповідей. Одеса, 13-14 вересня 2004р. - Одесса, 2004. - С. 37-38.
• Богачик Т. А., Рясиков Л. В. Суворов, Ю. В. Профессор С. Б. Гринбарт - талантливый ученик академика Д. К. Третьякова, достойный продолжатель фаунистико-систематических исследований по морской зоологии в Одесском университете // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера, 2004. - № 1. - Т. 1. - С. 14-19.
• Богачик Т. А., Рясиков Л. В., Суворов Ю. В. Профессор Семен Борисович Гринбарт – талантливый ученик академика Д. К. Третьякова, достойный продолжатель фаунистико-систематических исследований по морской зоологии в Одесском университете // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера. 2004. - Т. I. - № 1. - С. 14-18.
• Рясиков Л. В. Ординарный профессор, заведующий кабинетом-музеем и зоологической лабораторией Императорского Новороссийского университета Василий Михайлович Репяхов // Современные проблемы зоологии и экологии. Матер. междунар. конф. - Одесса: Феникс, 2005. - С. 381-383.
• Рясиков Л. В. О научной школе академика Национальной Академии Наук Украины - Дмитрия Константиновича Третьякова (5.11.1878-26.09.1950) // Современные проблемы зоологии и экологии. Матер. междунар. конф. − Одесса: Феникс, 2005. - С. 378-381.
• Рясиков Л. В., Фурман О. К., Богачик Т. А., Степанов. Первый послевоенный заведующий зоологическим музеем Одесского государственного университета, доцент кафедры зоологии беспозвоночных животных − Лариса Ефимовна Бешевли (1910-1993) // Современные проблемы зоологии и экологии. Матер. междунар. конф. - Одесса: Феникс, 2005. - С. 375-378.
• Рясиков Л. В., Кузнецов В. А., Богачик Т. А., Фурман О. К. Памяти зоолога-энтомолога, доцента кафедры зоологии беспозвоночных животных Одесского государственного университета Павла Ивановича Егорова (1902-1956) // Современные проблемы зоологии и экологии. Матер. междунар. конф. - Одесса: Феникс, 2005. - С. 372-374.
• Суворов Ю. В., Богачик Т. А., Лобков В. А., Рясиков Л. В. Памяти таксидермиста Зоологического музея Одесского государственного университета – Степана Владимировича Михайлова (К 100-летию со дня рождения) // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера. 2013. Т. Х. № 2. С. 27-31.
• Богачик Т. А., Рясиков Л. В., Суворов Ю. В. Памяти профессора Фёдора Сергеевича Замбриборща // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера. 2013. - Т. X. - № 1. - С. 29-31.
• Рясиков Л. В., Ужевская С. Ф., Богачик Т. А. Памяти учёного-зоолога Микитюка Владимира Фёдоровича (1944–2012) // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера. 2014. - Т. XI. - № 1. - С. 19-23.
• Рясиков Л. В., Лобков В. А., Богачик Т. А., Суворов Ю. В. Памяти доцента В. А. Дьякова // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера. 2014. - Т. XI. - № 2. - С. 27-28.
• Богачик Т. А., Суворов Ю В., Рясиков Л. В. Краткий биографический очерк о Березюке Игоре Васильевиче // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера. 2014. - Т. XI. - № 4. - С. 16-19.
• Стойловський В. П., Ківганов Д. А., Лобков В. О. Становлення і розвиток зоологічних досліджень в Одеському університеті // Ювілейна збірка наукових праць, присвячена 150-річчю ОНУ ім. І. І. Мечникова. 2015. С. 270-278.
• Рясіков Л. В. Становлення і розвиток зоологічних та ботанічних досліджень / (1865-2015) Одеський національній університет ім. І. І. Мечникова: історія та сучасність. – Одеса: ОНУ, 2015. – С. 163-171.

Різне

• Видгальм И. М., Прендель И. М. Археологические исследования на острове Березани // Труды археолог. съезда. 1884.
• Гринбарт С. Б. Походження людини. Науково-дослідні бесіди // Молода гвардія. - Одеса, 18 листопада, 1940.
• Гринбарт С. Б. О морских змеях, морских сердцах, морских котах, морских собаках, медузах и прочих // Красный Черноморец. - Севастополь. 3марта 1940. № 52/7988/.
• Гринбарт С. Б. Великий естествоиспытатель. 5 лет со дня смерти И. П. Павлова // Большевистское знамя. - Одесса, 27 февраля 1941.
• Савчук М. П., Слободяник А. Я., Бешевлі Л. Є. Вплив деяких речовин на заживлення рани // Збірник праць Науково-дослідного інституту зоології та біології. Том 1. Вип. 1. Праці Одеського держ. університету ім. І. І. Мечнікова, 1948. - Т. 3. - Вип. 1(56). - С. 13-15.
• Савчук Н. А., Слободяник А. Я., Бешевли Л. Е. Влияние некоторых веществ на заживление ран // Наука и человек. - Институт зоологии и биологии, 1948. - Т. 1. - В. 1.
• Замбриборщ Ф. С., Гринбарт С. Б., Джуртубаев М. М. Сравнительные исследования донных биоценозов приустьевых и смежных с ними акваторий северо-западной части Чёрного моря // Матер. Всесоюзн. симпоз. по изученности Черного и Средиземного морей, использованию и охране ресурсов - Севастополь, 1973. - Ч. 3. - С. 45-46.
• Лобков В. А., Сычёва С. Г. Анализ териологической литературы, опубликованной в Украине, Молдове и Приднестровье за период с 1991 по 2001 гг. популяций // Териофауна России и сопредельных территорий. Матер. Междунар. совещ. 6 - 7 февраля 2003 г. - С. 199.
• Капустина Н. Ю. Феномен А. А. Браунера-зоолога в отечественной науке. Доказательство существования нелинейной (неклассической) зоологии Браунера // Чтения памяти А. А. Браунера. Матер. третьей междунар. научной конф. - Одесса: Астропринт, 2003. - С. 35-37.
• Рясиков Л. В., Богачик Т. А. Об итогах международной конференции, посвященной 140-летию Одесского национального университета, кафедры зоологии, зоологического музея ОНУ и 120 годовщине со дня рождения заслуженного деятеля науки УССР профессора И. И. Пузанова // Известия музейного фонда им. А. А. Браунера. 2005. - T. II. - № 3. - С. 17-19.
• Капустина Н. Ю. Доказательство существования картосхемы происхождения пород домашних животных А. А. Браунера // Матер. междунар. научной конф. - Одесса, Астропринт, 2000. - С. 110-117.

Керівники зоологічного музею

• 1929−1933 − Б. Е. Волянський
• 1933−1936 − Ф. С. Хінчук
• 1936−1940 − С. Б. Гринбарт
• 1941− О. О. Браунер
• 1944− Н. Н. Жуков
• 1944−1953 − Л. Ю. Бешевлі
• 1953−1957 − І. В. Березюк
• 1957−1962 − Л. Ф. Назаренко
• 1964−1972 − І. Г. Гурський
• 1972−1980 − В. С. Губський
• 1980 − по теперішній час − В. О. Лобков