Відкафедри соціальної і прикладної психології програму готували: викладач Валерія Духопельнікова, доц. і докторант Мирослава Садова, методист і здобувач Олена Фрунзе, куратор четвертого курсу доц. Капітоліна Дементьєва. Натхненником свята, який проводився цього року вперше, була професор Валентина Іванівна Подшивалкіна, її нотатки про необхідність відродження старої студентської традиції представляємо нижче.
"Студентський екватор" очима психолога
Якось мене запитали, яких студентів я люблю? Я задумалася, чи є у мене улюбленці? Подумавши, я прийшла до висновку, що у мене, на жаль, все-таки є улюбленці. Я люблю працювати в студентських групах, де у студентів є живий, стійкий інтерес до своїх одногрупників, коли їм цікаво один з одним. За А. Бандурою, це дозволяє до двох основних джерел знань: потенціалу книг і потенціалу знань викладача додати і потенціал знань своїх однолітків. Наприклад, ніщо так не розвиває вміння розрізняти правильні відповіді від неправильних як помилки твоїх однокурсників. Влітку 2015 рокуна психологічному конгресі в Мілані відомий американський психолог Ф. Зімбардо розмірковував про тонку межу переходу між людьми - "ангелами" і людьми - "дияволами" і факторах перетворення "ангелів" у "дияволи".Один з цих факторів - загальмованість групової динаміки, коли відбувається затримка розвитку міжособистісних відносин як основи довіри до інших. "Автономізовані" студенти - "ангели", які не включені у взаємодію з іншими, мають більше шансів перетворитися рано чи пізно в студентів - "дияволів" з усіма відповідними наслідками для викладачів. Зустрічв рамках дисципліни "Соціальна психологія" зі студентами 3 курсу цього року мене спантеличила. Блискучі, майже ідеальні студенти - "ангели", зорієнтовані на викладача і з мінімальним інтересом до один одному. Такий був мій вердикт. Залишалося спостерігати за процесом, на який звернув увагу Ф. Зімбардо, або щось робити. Побоюючись, що до моменту зустрічі з ними співробітників кафедри соціальної та прикладної психології, які в основному працюють на старших курсах, відбудуться незворотні процеси, я запропонувала заступнику директора ІМЕМ по психологічному відділенню або направити студентів 3 курсу на прибирання листя навколо університету (на жаль, їх до того часу вже встигли прибрати) або терміново провести "студентський екватор", щоб, готуючись до нього, вони хоч щось зробили разом. Але на носі була сесія. Майже глухий кут. Дійсно глухий кут, але не для психологів. І відразу після сесії перед самим Новим роком вийшло СВЯТО не тільки для студентів усіх курсів, які прийшли привітати третьокурсників, а й для викладачів. Всі разом! Стільки талантів! Незважаючи на те, що жарти часом були дуже вузько професійними, виявилося, що і проректор ОНУ, проф. В.М. Хмарський, що прийшов нас підтримати, розуміє в них толк і навіть сам знає чимало анекдотів про психологів. Таланти виявилися не тільки у студентів.
Заступникудиректора по психологічному відділенню проф. З.О. Киреєвой і доц. О.Д. Литвиненко - куратору 3 курсу вдалося створити чудову програму. Весь викладацький склад трьох кафедр, у тому числі професора М.Ф. Будіянський, Н.В. Родіна, Т.П. Чернявська, доценти та асистенти, включився у створення святкової атмосфери. Викладачі з задоволенням спробували себе в різних жанрах. Поспівали, потанцювали, пожартували, подивилися психологічні мультики, позмагалися...
Безумовно,ризики для студентів 3 курсу ще залишилися. Чарівні палички, все ж таки, є тільки в казках, але з'явилася надія і не тільки у них, що нам багато чого до снаги, - коли навколо стільки цікавих людей.
Завідуюча кафедрою соціальної і прикладної психології, професор В.І. Подшивалкіна
