ДОВІДКА
ГІДРОБІОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ ОНУ – навчальний та науковий підрозділ біологічного факультету ОНУ імені Мечнікова. Гідробіостанція розташована на Малому Фонтані – унікальному місці узбережжя Одеси, де збереглися деякi риси природних комплексiв біогеоценозів. З дня свого заснування Гідробіостанція є базою для біологічних, екологічних та гідролого-гідрохімічних досліджень вчених Одеського університету імені Мечнікова. Одеський національний університет імені Мечникова – єдина установа півдня України, що має на узбережжі Гідробіологічну станцію.
120-річна історія Гідробіологічної станції розпочалася задовго до її офіційного заснування. Розташування Університету неподалік берега моря, в безпосередній близькості від великих річок і лиманів привертало увагу вчених до вивчення водних організмів. У XVIII-XIX століттях фауну Чорного моря вивчали академік П. С. Паллас, професор Л. Д. Нордман. Дослідженням фауни північно-західного Причорномор'я займався професор К. Ф. Кесслер, який вперше опублікував цінні відомості про походження фауни Чорного, Каспійського та Азовського морів. У цей період Ілля Ілліч Мечников вивчає розвиток медуз, прісноводної планарії. У 1891 р. під керівництвом П. М. Бучинського розпочинаються дослідження фауни лиманів та моря. Професор Бучинський писав, що всі, хто займався зоологією, відчували незручності через «малу поінформованість щодо морського населення Одеської затоки». Вихід із цього він бачив у будівництві при університеті навчально-допоміжного закладу – морської станції. У 1900–1901 навчальному році перед Радою фізико-математичного факультету Університету групою професорів було висунуто клопотання про відкриття Морської біологічної станції. Завдяки зусиллям та наполегливості ординарного професора зоології П.М. Бучинського, у 1902 року було організовано морське відділення зоотомічної лабораторії при Університеті в Одесі. Вона розташовувалась на нижній терасі Ботанічного саду за адресою: Французький бульвар, будинок № 87. Станція стала базою для роботи студентів та співробітників університету, а також товариства дослідників природи. Завдяки станції виконано низку досліджень фауни Одеської затоки Чорного моря.
Гідробіологічна станція використовується для проведення лабораторних і теоретичних занять за напрямками: загальна гідробіологія, екологія морських та континентальних водних екосистем, іхтіологія та рибництво, альгологія, токсикологічна експертиза та охорона природи, підводні гідробіологічні дослідження.
Станція сприяє студентам та аспірантам у зборі матеріала для написання курсових, дипломних та дисертаційних робіт. Впродовж року співробітниками станції проводиться постійний гідрологічний моніторинг моря з визначенням основних параметрів (температура, солоність).
Директором станції Олегом Олексійовичем Ковтуном, канд. бiологiчних наук, професійним водолазом, сформована група наукових співробітників, які займаються підводними дослідженнями флори та фауни північно-західної частини Чорного моря.
У рамках виконання науково-дослідного проекту з вивчення сучасного стану рідкiсних та зникаючих видів гідробіонтів Чорного моря у 2001-2002 р. О. Ковтуном створено серіал відеофільмів «Підводний світ Чорного моря», що розповідає про численних морських мешканців. Учбові фільми використовуються для занять у різних навчальних закладах міста.
У 2022 році у зв'язку з повномасштабною військовою агресією виходи в море співробітниками Гідробіостанції не проводяться.
У 2004 році на Гідробіологічній станції ОНУ засновано Музей якоря. Перший якір майбутньої експозиції було піднято під час підводних водолазних досліджень у районі Малого фонтану Олегом Ковтуном. Більшість колекції якорів складається з екземплярів, піднятих біля Одеського прибережжя, проте кілька чотирилапих кішок і дволапих якорів привезено з району мису Тарханкут. Два якорі в колекції мають тавра, одне з яких невідомого грецького майстра.
У 2010 р. під час експедиції "Морські гроти України-2010" біля мису Прибійний на глибині 12 м було знайдено ще один кам'яний якір 1 століття нашої ери. Нині в колекції понад 50 найрізноманітніших якорів.
