Історичне коріння і кафедри соціальної психології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова тісно пов'язано з історією розвитку в Україні вітчизняної психології як науки та іменами таких видатних психологів, як М.М. Ланге, Д.Г. Елькін, І.Г. Білявський, Б.І. Цуканов та ін.

У 1865 році, після перетворення Рішельєвського ліцею в Університет, при ньому було відкрито кафедру педагогіки, на базі якої в 1896 році М.М. Ланге створив першу вітчизняну психологічну лабораторію.

Гідним продовжувачем в Одеському державному університеті імені І.І.Мечникова історичних традицій в психологічній науці, що йдуть від І.М. Сечєнова, І.І. Мечникова, М.Я. Грота, М.М. Ланге, став Давид Генріхович Елькін (1895-1983), який працював в Одеському державному університеті імені І.І.Мечникова з 1933 по 1976 рік (звання професора отримав у 1934 р.). У 1952 р. Д.Г. Елькін успішно захистив докторську дисертацію на тему «Сприйняття часу», в якій підтвердив припущення І.М. Сечєнова про вирішальну роль слуху в сприйнятті часу. Після захисту дисертації Д.Г. Елькіну було присуджено ступінь доктора педагогічних наук (з психології). Узагальнені результати своїх досліджень він виклав у монографії «Сприйняття часу», за яку отримав Першу премію імені К.Д. Ушинського.

Саме роботи Д.Г. Елькіна фактично перетворюють кафедру педагогіки в кафедру педагогіки і психології, що було оформлено, з урахуванням військового часу, тільки в 1945 році, а вже з 1960 року кафедра психології стає самостійною. Професором Д.Г. Елькіним у співавторстві з іншими дослідниками опубліковано ряд досліджень з історії вітчизняної психології, які були нагороджені другими преміями імені К.Д. Ушинського.

За свою наукову діяльність Д.Г. Елькін нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні», а в 1965 р., у зв'язку зі сторіччям Одеського державного університету імені І.І.Мечникова, нагороджений почесним званням Заслуженого діяча науки Української РСР.

Під керівництвом Д. Г. Елькіна в Одеському державному університеті імені І.І.Мечникова організовано наукову школу з дослідницькою темою «Психологія диференціації часу», в якій здійснюється низка експериментальних досліджень, що підтверджують: сприйняття часу — процес моделювання часових параметрів подразника. Результати цих досліджень лягли в основу доповіді Д.Г. Елькіна на XVIII Міжнародному психологічному конгресі в Москві (1966), де Д.Г. Елькін очолював роботу секції «Сприйняття простору і часу». В 1973 р. у Тбілісі на Міжнародному психологічному конгресі, присвяченому несвідомості, Д.Г. Елькін виступив з доповіддю «Відлік часу в стані сну та гіпнозу». Він був активним учасником не тільки міжнародних, але й численних всесоюзних психологічних з'їздів і конференцій. На запрошення директора Всеукраїнського науково-дослідного інституту психології Г.С Костюка Давид Генріхович працював професором лабораторії даного інституту по вивченню пізнавальних процесів і написав розділи «Відчуття» та «Сприйняття» для підручника «Психологія» під редакцією Г.С. Костюка вперше виданого українською мовою.

Повний творчих ідей, Д.Г. Елькін проводив дослідження в галузі інженерної психології. Ним були розроблені електронні нашкірні годинники, біоелектричний протез руки. В галузі юридичної психології його цікавили мотивація правопорушень, особливості поведінки людини в умовах самотнього ув'язнення.

Під керівництвом Д.Г. Елькіна у складі кафедри з моменту її заснування до 1974 року працювала лабораторія експериментальної психології.

Перу вченого належить більш ніж 200 робіт з загальної, дитячої і педагогічної психології, інженерної психології, історії психології, психології тварин . Його праці увійшли в двотомник «Психологическая наука в СССР», в чотиритомник «Основы психологии», збірник «40 лет советской психологии».

За період керівництва Д.Г. Елькіним кафедра провела 7 конференцій, серед яких необхідно відзначити конференцію, присвячену 100-річчю з дня народження М.М. Ланге (1958), і конференцію, присвячену 100-річчю створення Одеського державного університету (1965).

У 1976 р. Д.Г. Елькін за станом здоров'я переходить на посаду професора-консультанта. Науковий напрямок «Психологія диференціації часу» очолив учень Д.Г. Елькіна – Борис Йосипович Цуканов, який побудував цілісну концепцію психологічного часу на основі експериментального вимірювання його одиниці.

Сьогодні ім'я Д.Г. Елькіна увіковічено на меморіальній дошці на фасаді Головного корпусу Одеського національного університету імені І.І.Мечникова.

Зовсім недовго – з 1976 по 1978 роки – очолював кафедру психології Віктор Омелянович Котов-Хроменко (29.09.1924-27.09.1978), бойовий офіцер-артилерист, який рано пішов з життя .

В.О. Котов-Хроменко з серпня 1941 по 1945 роки воював на Південному, Центральному та I Прибалтійських фронтах в якості командира батареї артилерійських підрозділів, мав кілька поранень. Після війни закінчив філологічний факультет Одеського державного університету імені І.І.Мечникова, вступив до аспірантури при кафедрі психології Одеського педінституту, захистив кандидатську дисертацію за темою «Особливості часової перспективи у дитини середнього шкільного віку» (1957). З 1956 по 1960 р. – старший викладач кафедри психології Одеського державного університету імені І.І.Мечникова. З 1960 р. по 1971 р. працював проректором з наукової роботи Одеського педінституту, потім завідувачем кафедри психології педінституту.

На посаду завідувача кафедри психології в Одеського державного університету імені І.І.Мечникова Віктор Омелянович Котов-Хроменко пройшов за конкурсом в 1976 році і керував кафедрою до вересня 1978 року. Він був автором 33 наукових публікацій, зокрема монографії, що була присвячена проблемам управління процесом навчання у ЗВО.

З 1978 по 1987 рік завідуючою кафедри психології була Тетяна Михайлівна Козіна. Під її керівництвом кафедра за підсумками соціалістичного змагання була визнана серед кращих в Одеському державному університеті імені І.І.Мечникова. Науково-дослідна робота Т. М. Козіної проводилася в рамках основної теми кафедри – психології сприйняття. Т.М. Козіна має 72 наукових публікації. За успіхи в науково-педагогічної діяльності нагороджена нагрудним знаком Міністерства вищої освіти СРСР «За відмінну роботу».

У 1987 році Т.М. Козіну на посаді завідувача кафедри психології змінив професор Ілля Григорович Білявський. Саме за його ініціативою в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова у 1989 році заснована кафедра загальної і соціальної психології, а в 1992 р. при механіко-математичному факультеті відкрито психологічне відділення, де вперше в історії університету розпочалась підготовка студентів-психологів.

І.Г. Білявський – один з фундаторів історичної психології та засновник одеської наукової школи історичної психології, ідеї та підходи якої знайшли подальший розвиток в роботах його учнів. В Одесі він написав і підготував до видання декілька монографій і навчальних посібників. Під керівництвом І.Г. Білявського були організовані і проведені Рубінштейнівські читання, присвячені 100-річчю з дня народження С.Л. Рубінштейна (1989) і конференція, присвячена 100-річчю з дня народження Д.Г. Элькіна (1995).

Перу І.Г. Білявського належать більш ніж 150 друкованих праць, 6 монографій, ряд навчальних посібників. В 1998 р. він був обраний академіком Міжнародної академії психологічних наук. В даний час в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова продовжується традиція викладання історичної психології як навчальної дисципліни, а також введені спецкурси з етнічної психології, психології релігії, акмеології та ін., що розвивають проблематику Одеської школи історичної психології.

У своїх роботах вчений передбачав збільшення значущості гуманітарної складової психологічної науки. Розвиток Одеської школи історичної психології триває, в її орбіту включені молоді психологи-науковці Одеського національного університету імені І.І.Мечникова та інших наукових установ України.

З ім'ям доктора психологічних наук, професора Бориса Йосиповича Цуканова, учня Д.Г. Елькіна, пов'язаний розвиток ідей психології часу і створення в 2003 році окремої кафедри диференціальної і експериментальної психології, яку він очолив. З січня 2008 року кафедру очолила професор, доктор психологічних наук Тетяна Павлівна Вісковатова.

У 2004 році завідуючою кафедри загальної і соціальної психології була обрана Валентина Іванівна Подшивалкіна – доктор соціологічних наук, професор.

У 2011 році Інститут математики, економіки та механіки Одеського національного університету імені І.І.Мечникова провів реорганізацію: на базі кафедри диференціальної і експериментальної психології була створена кафедра диференціальної і спеціальної психології (завідуюча кафедри –доктор психологічних наук, професор Т. П. Вісковатова), а на базі кафедри загальної і соціальної психології створили дві: кафедру загальної психології та психології розвитку особистості (завідуюча кафедри – доктор психологічних наук, професор З.О.Кіреєва) та кафедру соціальної та прикладної психології( завідуюча кафедри - доктор соціологічних наук, професор В.І. Подшивалкіна).

Розробка та використанням соціогуманітарних технологій є важливим досягнення гуманітарного знання, зокрема психології, соціології, політології та інших і саме в цьому напрямку працювала відомий в Україні засновник наукової школи соціогуманітарних технологій доктор соціологічних наук, професор Подшивалкіна В.І. На основі розробленої нею концепції технологічної картини миру, оригінальної концептуальної моделі та типології соціальної технології, вперше були обґрунтовані з технологічних позицій особливості горизонтальної та вертикальної кар’єри спеціалістів, професійного самовизначення випускників ЗВО, був вдосконалений поняттєво-категоріальний апарат соціального явища кар’єри, на підставі застосування понять, які описують базові характеристики біографічних процесів, розроблена топологія робітників.

В 2022 році в результаті реорганізації кафедри соціальної і прикладної психології та кафедри соціальних теорій створена кафедра соціальної психології, яку очолює доктор психологічних наук, професор Кононенко Оксана Іванівна. Вона є продовжувачем традицій, започаткованих її вчителем Білявським І.Г.