Гербарій Одеського національного університету імені І.І. Мечникова є об’єктом, що становить національне надбання (Постанова № 1241 КМУ від 22. 09. 2004 р.). «Гербарій» має визначну наукову ботанічну цінність і є важливим елементом культурного надбання України. В основі – понад 50000 гербарних аркушів.

Наукову й історичну значущість представляють добірки видатних ботаніків різних років. Такі історичні колекції представлені значним спектром локацій: Північна та Південна Америка, Австралія, Африканський континент, Євразія.

Локації зборів видів рослин у історичній гербарній колекції Е.Е. Ліндемана [Скарби…, 2017]

1. В основу гербарію, ще у 1865 р. – покладено колекції та збори Ботанічного кабінету Одеського Рішельєвського ліцею (1817 р.). Найстарішим екземпляром гербарію ОНУ є французький травник 1759 р., який містить зразки різних видів рослин Європи.

Спеціальні гербарні шафи для зберігання матеріалів колекцій

Етикетки до екземплярів рослин історичних колекцій

Етикетки до екземплярів рослин історичних колекцій

2. В історичній колекції Й.К. Пачоського (екземпляри рослин зібрано з 1818 до 1912 рр.) представлено, здебільшого, матеріали з Півдня України, що є базисом для сучасних моніторингових ботанічних досліджень, з врахуванням масштабів антропогенної трансформації природної флори цих територій, а також існуючих тенденцій кліматичних змін.

Гербарний аркуш з екземпляром кукурудзи, що був висаджений у Київському ботанічному саду у 1866 році видатним ботаніком Я.Я. Вальцем

3. На основі історичної колекції П.С. Шестерикова, свого часу, було створено перший визначник для рослин регіону. Матеріали гербарної колекції – науково оброблено і оформлено у монографію.

Наші видання. Матеріали гербарної колекції П.С. Шестерикова. Гербарний аркуш із колекції П.С. Шестерикова.

4. Історична колекція зборів рослин від слухачок Вищих Жіночих Педагогічних Курсів сформована приблизно у 1908 – 1923 роки; тут представлено локації зборів від Прибалтики, території України до Кавказу.
5. Історична колекція Е.Е. Ліндемана: містить більше 4000 гербарних аркушів, з рослинами більш ніж від 300 колекторів з різних куточків світу.

Із зборів студентів, викладачів, матеріалів, які залишаються «нерозібраними» (через їх велику кількість, невідповідність етикеток, погану збереженість рослин тощо) у фондах гербарію, після відповідного оформлення, відновлення, – нині проходить формування трьох новітніх колекцій: флори Одеської області (найповніша, нині нараховує близько 13 тисяч зразків), флори України (до двох тисяч зразків) та Світової флори.

Допомога здобувачів у поповненні сучасних гербарних фондів – неоціненна

На основі матеріалів «Гербарію» надаємо консультативну допомогу з гербаризації та визначення рослин здобувачам, учням-членам МАН, шкільним вчителям.

В освітньому процесі матеріали історичних колекцій, здебільшого, не використовують через їх цінність та крихкість, вразливість. Сучасні збори дубльовано в учбових колекціях (відбір матеріалів для наукових та учбових колекцій застосовуємо паралельно, із матеріалів з літніх практик). Таким чином здобувачі першого курсу, які вивчають дисципліну «Ботаніка» – отримують доступ до вивчення всіх основних, типових зразків регіональних рослин усіх природних та антропогенно перетворених екотопів. При проведенні «Спец.практикуму» для здобувачів третього курсу демонструють окремі гербарні зразки історичних колекцій фонду MSUD.

Сторінка «Травника», виданого у 1759 році та написаного старофранцузькою мовою – ще один історичний елемент у MSUD

За присутності працівника гербарію, аспіранти, зацікавлені здобувачі кафедри мають можливість переглядати матеріали основних (у т.ч. й історичних колекцій) фондів гербарію MSUD для написання наукових робіт.

Матеріали MSUD є базисом для порівняння для наукових робіт викладачів кафедри ботаніки, фізіології рослин та садово-паркового господарства

Ще одним аспектом роботи є опрацювання запитів, щодо локацій, у регіоні, певних родів, видів (у т.ч. созофітів, або видів з високою інвазійною спроможністю).

Завідуючий станцією Ковтун Олег Олексійович, кандидат біологічних наук, доцент кафедри гідробіології і загальної екології

Двоповерховий корпус Гідробіологічної станції ОНУ

Гідробіологічна станція розташована на Малому Фонтані – унікальному, майже останньому в межах Одеси місці, де біля морського узбережжя все ще зберіглися підводні природні кам´яні біогеоценози, майже зниклі в інших частинах Одеської затоки.

З часів заснування Гідробіологічна станція є базою для зоологічних, гідробіологічних, екологічних та гідролого-гідрохімічних досліджень вчених Одеського університету. Гідробіологічна станція є допоміжним учбовим та науковим підрозділом біологічного факультету. Загальне керівництво станцією здійснюється кафедрою зоології, гідробіології та загальної екології. До складу станції входить причал з маломірним флотом, що налічує  кілька весельних та моторних човнів.

Вид на «Малий фонтан», причал та учбовий корпус Гідробіологічної станції ОНУ з повітря 

Історія станції

Історія станції нараховує більше 120 років. Заснована станція в 1902 році професором П. М. Бучинським, який одним з перших почав проводити наукові дослідження морської фауни та флори. Саме завдяки станції значно прискорився процес «інвентаризації» фауни Одеської затоки: ракоподібних (М. Калішевський), губок (П. Куделін), риб (К. Кисилевич, А. Яцентковський). В різні роки тут працювали видатні вчені зі світовим ім’ям – І.І. Мечников, О.О. Ковалевський, В. В. Заленський та інші.

Зоологічна станція, як вона називалась в ті часи, чи морське відділення зоотомічної лабораторії, була базою для роботи студентів, співробітників університету та сучасників товариства природознавців. Тут проводилися екскурсії зі студентами та школярами з метою ознайомлення з засобами добування та сортування морського біологічного матеріалу, первинної наукової обробки, колекціонування, тощо. На станції вели дослідження відомі на сьогодні вчені, які вивчали: зоопланктон (А.О. Буяновська), іхтіопланктон (Ю.П. Зайцев), зообентос (С. Б. Грінбарт), фітобентос (І.І. Погребняк), риб одеської затоки та лиманів (Ф.С. Замбриборщ), тощо.

В різні часи загальне керівництво та кураторство станцією здійснювали видатні вчені: П.М. Бучинський, Д.К. Третьяков, І.І. Пузанов; завідувач гідробіологічним сектором зоолого-біологічного інституту М.О. Загоровський, директор Одеського зоопарку Г.В. Бейзерт. Завідувачами станції були Ю.П. Зайцев (1950-1956), М.А. Віннікова (1956-1971), О. Шулім (1971-1973), А.Д. Гончаров (1974-1980), С.М. Слукін (1980-2004).

З 1950 р. велику увагу приділяли станції як учбовій лабораторії. Для демонстрації студентам були створені акваріуми з різними біогеоценозами Одеської затоки; проводилися практичні заняття, відбір проб для студентських наукових робіт, учбова та виробнича практики.

З 1966 р. станція стала базою наукових досліджень, які охопили не тільки акваторію Одеської затоки, але й пригирлових районів Дніпра, Дністра, Дунаю, Тендровської, Ягорлицької та Джарилгацької заток, а також лиманів північно-західного Причорномор`я. Останні десятиріччя в Криму активно проводилися наукові дослідження скритих підводних печерних біотопів, в яких було знайдено декілька рідкісних та нових для науки гідробіонтів та риб. В затоплених водою одеських катакомбах було відкрито та описано новий для науки вид сліпого ракоподібного.

Учбова робота

На гідробіологічній станції з студентами проводяться лекційні, лабораторні та практичні заняття з загальних та спеціальних курсів кафедри зоології, гідробіології та загальної екології щодо проблем екології морських та континентальних водних екосистем, іхтіології, альгології, рибництва, охорони природи та еко-токсикологічної експертизи, а також великому спеціальному практикуму (ВСП). Є можливість ознайомлення з основами гідролого-гідрохімічних досліджень морської води.

Учбовий клас біостанції з морським акваріумом, експозицією різних гідробіонтів та колекцією риб

Станція забезпечує викладачів, аспірантів та науковців всього біологічного факультету ОНУ різноманітним біологічним матеріалом для наукової роботи, практичних занять з ВСП, зоології, гідробіології, іхтіології, мікробіології; надає допомогу при зборі матеріалу для написання курсових, дипломних та дисертаційних робіт, в тому числі з допомогою легководолазного спорядження. На станції можливо попрацювати з невеликим бібліотечним зібранням наукової літератури, провести експериментальні наукові роботи в морі або морських акваріумах.

Науково-дослідна робота

На станції проводиться постійний цілорічний гідролого-гідрохімічний моніторинг моря з визначенням основних параметрів (температура, солоність, напрям та сила вітру, тощо). Сформована комп´ютерна база даних цих параметрів за майже 50-літній період. Матеріально-технічна база станції, що включає декілька весельних та моторних човнів, необхідне гідробіологічне та легководолазне обладнання, використовується викладачами та науковими співробітниками біологічного факультету та кафедри зоології, гідробіології та загальної екології при виконанні науково-дослідницьких робіт. За часи польового сезону співробітниками біостанції та кафедр ведеться відбір іхтіологічних матеріалів, проб іхтіопланктону, зообентосу та фітобентосу. Періодично виконуються госпдоговірні та держбюджетні наукові теми.

З 2000 р. на гідробіологічній станції сформована група фахівців, що займаються підводними біологічними дослідженнями (керівник – завідуючий біостанцією Олег Олексійович Ковтун, професійний водолаз-інструктор). Група пройшла спеціальну підготовку (спеціалісти мають посвідчення підводних плавців міжнародного класу) та її члени виконують гідробіологічні дослідження за допомогою найновіших методів, проводять підводні фото і відеозйомки, а також комп’ютерний монтаж відзнятого матеріалу. З 2002-2004 рр. О. А. Ковтуном створений серіал науково-популярних фільмів про підводний світ Чорного моря, який отримав в 2006 р. Грифи Міністерства освіти та науки України, та є наочним учбовим посібником для школярів та студентів вищих наукових закладів.

Станція забезпечує поповнення колекцій зоологічного музею ОНУ біологічними експонатами та має власні колекції риб та інших гідробіонтів, які використовуються в учбовому та науковому процесі, в тому числі унікальну колекцію раковин вселенця рапана, що налічую біля 20 тис. екземплярів, зібраних майже за 25 років по всьому Чорному морю. Також на станції зібрана та експонується колекція старовинних якорів та інших підводних знахідок, що траплялися співробітникам під час підводних досліджень. Колекція, що налічує біля 55 одиниць якорів, є важливим матеріалом для історичних досліджень науковців та краєзнавців, описана в наукових статтях та монографіях. Посилання на наукову сторінку колекції якорів на сайті біостанції ОНУ.

Колекція якорів та інших історичних артефактів з дна Чорного моря

Гідробіологічна станція ОНУ занесена до мережі біостанцій Чорного і Азовського морів, які здійснюють постійний моніторинг морського середовища та біоресурсів.

Співробітництво

На базі Гідробіологічної станції університет співпрацює з біологічними факультетами різних навчальних закладів та науково-дослідницькими інститутами України і Європи, насамперед, з Інститутом біології моря (м. Одесса), з Інститутом гідробіології НАНУ (м. Київ), Харківським національним університетом ім. В. Н. Каразіна, з Клайпедським університетом (Литва) та ін. міжнародними установами для проведення сумісних досліджень та учбової роботи. Станція приймає участь у програмі обміну студентами та науковими співробітниками.

Адреса

65058, Україна, м. Одеса, Нижня тераса Ботанічного саду (Французький бульвар, 87), Гідробіологічна станція, причал № 171.

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Історія факультету

Власний сайт біологічного факультету: biologywiki.onu.edu.ua

В Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова на біологічному факультеті протягом багатьох років проводяться фундаментальні і прикладні науково-дослідні роботи, у яких беруть участь викладачі, студенти та аспіранти.

Напрямки наукової роботи п'яти кафедр біологічного факультету різноманітні й охоплюють різні галузі біології, охорони здоров’я, мікробіології, вірусології, біотехнології, у тому числі:

• біологічна різноманітність та систематика флори і фауни півдня України;
• вивчення, охорона і раціональне використання природних ресурсів Південно-Західного Причорномор’я;
• стан та мінливість морських екосистем;
• механізми життєдіяльності;
• морська біота і біогеохімічна діяльність;
• гідробіологія, мікробіологія, іхтіологія, альгологія;
• мікробіом гідробіонтів;
• марикультура морських молюсків;
• проблеми охорони здоров’я та екобезпеки;
• морська мікробіологія і екологічна біотехнологія;
• морські біологічні ресурси та їх генетичний потенціал;
• біологічна різноманітність гідробіонтів, метагеноміка, біоінформатика;
• біологічно активні сполуки морських гідро біонтів;
• пошук продуцентів антибіотиків і імуномодуляторів;
• екологічні біотехнології оздоровлення морського середовища;
• мінливість морських мікробних біоценозів за умов антропогенного забруднення;
• мікробне забруднення водних екосистем;
• мікробне різноманіття та зберігання генофонду мікроорганізмів;
• генетичні наслідки у мікроорганізмів під впливом хімічного та радіоактивного забруднення;
• мікроекологія людини, імунологія, антимікробні препарати, імуномодулятори;
• мікроорганізми рослин і грунту, сільськогосподарська біотехнологія;
• резистентність мікроорганізмів до антибіотиків і токсикантів;
• інтегрований моніторинг морського середовища.

На факультеті діють дві наукові школи, які відрізняються високим рівнем досліджень, підтримують спадкоємність в розвитку української біологічної науки:

• «Морська мікробіологія і екологічна біотехнологія», науковий керівник - чл.-кор. НАНУ, доктор біолог. наук, професор Іваниця В.О.;
• «Генетичний поліморфізм і механізми адаптації», науковий керівник - доктор біолог. наук, професор Чеботар С.В.

Наукові дослідження на факультеті ведуть 1 член-кореспондент НАНУ, 1 член-кореспондент НААНУ, 10 докторів наук, 51 кандидат наук, 20 молодих вчених, в т. ч. 15 аспірантів.

Наукові дослідження забезпечують:

• гідробіологічна станція,
• медико-біологічна клініка,
• лабораторія фізико-хімічних методів досліджень,
• зоологічний музей (обсяг колекцій – 56 тис. одиниць зберігання, з них 7,5 тис. в експозиції),
• «Гербарій ОНУ» (50464 листи), має мають статус Національного надбання України
• «Колекція морських мікроорганізмів» (біля 1000 штамів), має статус Національного надбання України.

Наукові досягнення біологічного факультету широко представлені в Україні та за її межами. Впродовж останніх 5 років співробітниками факультету видано 10 монографій, 599 статей (501 в Україні та 98 за її межами; 123 статті індексуються у наукометричних базах даних Scopus та Web of Science), 2 словники, 26 патентів, більше 500 тез Всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій.

Результати проведених досліджень покладені в основу при написанні кандидатських дисертацій. З 2015 року на факультеті функціонує Спеціалізована вчена рада К.41.051.06 із захисту кандидатських дисертацій за спеціальностями 03.00.04 – Біохімія, 03.00.20 – Біотехнологія. 

Результати науково-дослідної роботи впроваджено у навчальний процес (акти впровадження): використовуються при розробці тематики курсових та дипломних робіт, при удосконаленні програм навчальних дисциплін, при підготовці навчально методичних матеріалів.

• Акти впровадження

  • Акти впровадження результатів науково-дослідної роботи в навчальний процесс

Наукові видання біологічного факультету:

• Науковий журнал «Вісник Одеського національного університету. Біологія», який входить до Переліку фахових видань України (категорія Б) і є реферованим та індексованим у таких базах України і Світу: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, «Україніка наукова», Інституційний депозитарій Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, Ulrich's Periodicals Directory (США), Index Copernicus (Польша), а також засобами Google Академія, WorldCat, ResearchBib;
• Науковий журнал «Мікробіологія і біотехнологія», який входить до Переліку фахових видань України (категорія Б) та індексується у міжнародній наукометричній базі Index Copernicus (Польша) та засобами Google Академія.

На біологічному факультеті функціонує Мечниковське товариство молодих вчених, однією з основних задач якого є залучення до наукової роботи студентів, за участю яких за останні п’ять років опубліковано 76 статей (в т. ч. 8 статей, що індексуються у наукометричних базах даних Scopus та Web of Science), 177 тез, одна студентка є співавтором патенту.

Серед прізвищ тих, хто збирав і визначав рослини, представлені у гербарії, багато славетних імен. Всього серед колекторів гербарію понад 500 прізвищ.

Вчені, що працювали у ХІХ сторіччі.  

Олександр Давидович Нордманн (1803-1848) - професор природознавства, натураліст, ботанік, зоолог, директор першого ботанічного саду м. Одеси з 1832 по 1848 рр. працював у Рішельєвському ліцеї.

У Південно-Західному Причорномор’ї він був учасником багатьох експедицій у долину р. Прут, на острів Зміїний, у Рені, Ізмаїл, Нерубайське, а також відвідав Крим, Герцинію, Германію тощо. Саме його збори являють першооснову гербарію університету. Х. Стевен назвав його ім’ям один з видів ялиці.

Автограф О.Д. Нордманна

Микола Костянтинович Срединський (1843-1907) працював на кафедрі ботаніки Новоросійського університету у 1871-1874 рр. Його флористичні дослідження були присвячені Новоросійському краю та Бессарабії. Він описував гриби, водорості, судинні рослини, навів детальний опис піщаної смуги Дністровського лиману. Його збори складають більше 500 примірників. Після здачі магістрантського іспиту його захопило вивчення флори залізниць, якому він присвятив усе своє подальше життя.

Етикетки М. К.Срединського

 Петро Степанович Шестеріков (1859-1929) не мав вищої освіти, однак, він був справжнім натуралістом-дослідником, який підготував та

надрукував перший у Росії визначник флори міста (Одеси), в якому вказано 1180 видів з 497 родів та 91 родини (Барбарич,1984; Шестериков, 1912). Протягом багатьох років він був відповідальним секретарем Новоросійського товариства природодослідників. П.С. описав понад 660 видів квіткових рослин з позначенням місця збору, строків цвітіння, місцевих назв та синонімів.

 Африкан Миколайович Криштофович (1885-1953) – геолог, палеоботанік. Академік АН УРСР (13.02.1945), член-кореспондент АН СРСР (1953). Лауреат Державної премії СРСР (1946). Почесний член Національного географічного товариства США. Почесний член Лондонського географічного та Американського і Лондонського геологічних товариств (1946), випускник Новоросійського університету. З 1903 р. навчався у Новоросійському (Одеському) університеті, який закінчив у 1908 р. з дипломом першого ступеня. Після закінчення університету працював в експедиції в Оксько-Ангарському краї в Сибіру та Японії. Збори того періоду представлені в гербарії.

Етикетка А.М. Криштофовича

Яков Якович Вальц (1841-1904) – випускник Київського університету, професор, завідувач кафедри ботаніки, декан фізико-математичного факультету Новоросійського університету, напрочуд яскравий та неоднозначний дослідник з трагічною долею, ботанік, міколог, альголог, ім’ям якого названо один з видів роду Вошерія. У гербарії є його збори, в основному, 1869-1870 рр. з Бессарабії, Києва, Херсона, Криму, Баден-Фрейбурга.

 Етикетка Я.Я.Вальца

Людвіг Адальбертович Рішаві (1851-1915), учень І.Г.Борщова, завідувач кафедри ботаніки Новоросійського університету у 1885-1893 рр. Шість років працював консерватором ботанічного кабінету, який у 1893 р. він розділив на власне ботанічний кабінет (гербарій) та ботанічну лабораторію. Саме при ньому у ботанічному кабінеті працювали С.М.Переяславцева (по флорі водоростей Чорного моря), М.М.Альбов (по флорі Західного Закавказзя), М.М. Зеленецький (по флорі Криму та Південної Росії), О.М. Погорєльський (по флорі Херсонської губернії), М.Л.Окіншевич (по дендрофлорі Бессарабії).

Микола Михайлович Зеленецький (1859-1923) - завідувач кафедри морфології та систематики рослин у 1920-1923 рр., ботанічного саду – у 1920-1921 рр. закінчив Новоросійський університет у 1887 р. із ступенем кандидата природничих наук.

Болеслав Болеславович Гриневецький (1875-1963), завідувач кафедри ботаніки у важкі часи після першої світової війни. Під час роботи в університеті вивчав флору і рослинність Кавказу, Польщі, Литви і одночасно працював з вивчення продихів, де його праці стали класичними. У подальшому він став дійсним членом АН Польщі та засновником і першим головою Польського ботанічного товариства і Ліги з охорони природи.

Георгій Андрійович Боровіков (1881-1958)- випускник Новоросійського університету з дипломом І ступеню, потім доктор наук, професор. Хоча його основні роботи пов’язані із фізіологією рослин, він багато уваги приділяв вивченню систематики рослин і геоботаніки: папоротям Кубанської області, гербарним зборам з Донської області ґрунтово-ботанічному районуванню невідомих до цього районів Східного Сибіру.

Євгенія Михайлівна Морозова-Попова (1888-1916)

Віра Федорівна Пастернацька (1886 - 1945) після закінчення природничого відділення Одеських Вищих Жіночих Педагогічних Курсів працювала доцентом в університеті разом з М.М. Зеленецьким, який тоді очолював кафедру ботаніки, а потім професором, завідувачкою кафедри у Фармацевтичному інституті. У 1930 р. переїхала до Куйбишева, де працювала професором ботаніки. На основі своїх досліджень флори опублікувала 24 роботи, серед яких «З Красної поляни на перевал Псеашхо», «Ботаніко-географічні обстеження в долині річки Лашипсе в Абхазії», «Фіто-фенологічні спостереження в околицях Одеси за десятиріччя з 1916-1926рр.» тощо. В гербарії зберігаються її збори з різних куточків Криму, Кавказу, Причорномор’я.

Пилип Єфремович Кулик (1898 року народження) спочатку студент, потім аспірант (1934-1937) університету, який при виконанні дисертаційної роботи «Природные кормовые угодья Раздельнянского района Одесской области» зібрав цікавий гербарій, що дає змогу порівняти його з нинішнім складом флори цього регіону.

У 1920-1923 рр. асистентом кафедри морфології та систематики університету працювала Лідія Дометіанівна Бассарська (1890-1955), яка у наступні сім років була асистентом Одеських Вищих Жіночих Педагогічних Курсів та Фармацевтичного інституту, а потім доцентом Воронезького ветеринарного інституту та співробітником карантинної станції. Це була людина, захоплена вивченням рослин, яка сумлінно ставилася до збору та обробки гербарних зборів, які детально та дбайливо оброблені.

Іван Васильович Новопокровський (1880-1951) працював у Новоросійському університеті у 1905-1906 рр., вивчаючи флору околиць Одеси. В історії біології він залишився як палеоботанік і ботанік, знавець флори Казахстану, доктор біологічних наук, завідувач середньо-азійського гербарію у Ботанічному інституті.

Карл Фрідріх Ледебур (Ledebour) (1785-1851) – відомий німецький ботанік, який у 1805-1836 рр. був спочатку директором ботанічного саду у Дерпті, а потім професором Дерптського університету, автор першого критичного зведення по флорі судинних рослин Росії (Біологи ). У 1833 р. брав участь в експедиції до Сибіру, вивчав флору околиць Херсону та Криму і Кавказу.

Віллібальд Готлібович Бессер (Besser) (1784-1842) – член-кореспондент Петербурзької АН. Досліджував флору і створив гербарні колекції Правобережної та західних областей України. Викладав у Кременецькому ліцеї, а далі у 1835-1838 рр. працював професором ботаніки Київського університету. Опублікував 43 наукові праці (Линдеман, 1872; Дубина, Шеляг-Сосонко, 1989). В гербарії є його збори з Одеси, Херсону, Кишиневу, Єлізаветграду, Кременця тощо. Хоча строки збору вказані не завжди, можна припустити, що рослини були зібрані до 1822 р., оскільки саме тоді було видано “Enumeratio plantarum…”

Емануїл Ліндеманн (1795-1845) – засновник гербарію Санкт-Петербурзького університету 1814-1832.

Едуард Еммануїлович Ліндеманн (Lindemann) (1825-1900) – за професією військовий лікар. Це був відомий ботанік, котрий 53 роки свого життя присвятив вивченню рослин. Він досліджував флору 29 губерній Європейської Росії: від Курляндської і Петербурзької до Херсонської і Бессарабської, включаючи п’ять губерній Царства Польського. Вперше (1867) підготував опис регіональної флори Єлісаветграду, додатки до якої вносив у 1868, 1872, 1875 рр. У його класичній роботі Prodromus Florae Chersonensis (1872) було представлено 1329 видів судинних рослин та більше 700 різновидів, для яких було вказано місцезростання, час цвітіння та плодоношення, синоніми. Саме Новоросійський університет у 1877 р. присвоїв йому ступінь доктора ботаніки honoris causa, а Новоросійське товариство природодослідників у 1885 р. обрало його своїм почесним членом. Частину гербарію Санкт-Петербурзького університету, що заснував його батько і додав і розширив він сам до 62 тис. аркушів, вчений передав Новоросійському університету, щоб, за його словами, принести свою частку користі юнацтву, яке вчиться в університеті. У складі цієї колекції є багато зборів інших колекторів, загалом більше 400 прізвищ.

Гербарна етикетка Едуарда Линдеманна

У гербарії представлені збори багатьох відомих зарубіжних вчених

П.С. Паллас (P. Pallas)(1741-1811) у XVIII сторіччі першим почав системне дослідження флори півдня нинішньої України.

Л. Рабенхорст (1806-1881) був відомим колекціонером, чиї гербарії лишайників, водоростей, квіткових рослин були закуплені Новоросійським університетом. Представлені і його власні збори з Мартиніки та інших місць.

                    П.С. Паллас

П’єр Едмон Буасье (1810-1885) – швейцарський ботанік, котрий описав шість тисяч видів нових квіткових рослин. Він був автором «Східної флори», п’ять томів якої вийшли за його життя, а шостий – після смерті, де вказано географічне розповсюдження 11876 видів рослин (биологи). У гербарії є його збори 1865 р. з Ескуріалу (Іспанія).

П’єр Едмон Буасье

В. Монтрезор (1835-1903) вивчав флору Чернігівської, Волинської, Київської губерній. У гербарії є його збори 1869, 1877, 1879, 1892, 1895 рр. з Києва, Ковеля, Кишінева, Угорщини тощо.

Федір Кондратович Біберштейн (Маршал фон Біберштейн, M.f.Bieberstein) (1768-1826)– відомий ботанік, чия діяльність була пов’язана із Харківським університетом. Він ретельно протягом багатьох років вивчав флору Криму та Кавказу. Для Криму він вказував 1280 видів рослин. Основні результати досліджень відображені у тритомній праці «Flora Taurico-Caucasica» (1808-1819). Його ім’ям названі декілька видів рослин. Він є автором багатьох видових назв судинних рослин Причорномор’я. У гербарії зберігаються його збори з Кавказу.

Василь Матвійович Черняєв (Czernjaew) (1794-1871) – директор Харківського ботанічного саду (1826-1856), с 1835 р. професор ботаніки. відомий флорист та міколог. У гербарій зберігаються його збори 1856 р. з Харкова.

                                                                Етикетка В.М.Черняєва

Хрістіан Хрістіанович Стевен (Steven) (1781-1863) – ботанік і ентомолог. Почесний член Петербурзької АН з 1849 р., засновник Нікітського ботанічного саду. Він десь пів сторіччя вивчав флору Криму. Результатом роботи був «Список дикорослих рослин Кримського півострова» (1856-1857), який включав 1654 види (биологи). У гербарії представлена дуже широка географія його зборів: від Одеси до Криму, Кавказу, Сибіру і навіть околиць Москви.

                                                             Етикетка Х.Х. Стевена

Афанасій Семенович Рогович (1812-1878) – відомий ботанік і палеонтолог, з 1853 р. професор Київського університету і одночасно директор ботанічного саду. У коло його наукових інтересів входили флористика, систематика рослин, палеонтологія. Біля 20 років він вивчав флору Полтавської, Чернігівської, Київської, Подільської, Волинської губерній. Зібраний ним гербарій налічує 1469 видів з 547 родів та 92 родин. У гербарії зберігаються його збори з Києва, Чернігова, Криму.

Етикетка А.С. Роговича

Іван Якович Акінфієв (1851-1919) – вчитель гімназії у Катеринославі та Олександрівську (нинішнє Запоріжжя), більше 40 років вивчав флору і рослинність півдня України і Кавказу. Для Катеринослава ним наведено 936 видів рослин, для Болграду – 550. Його учнем був відомий флорист О.О. Гроссгейм. В гербарії зберігаються його збори 1866-1889 рр. з Кисловодська, Катеринослава.

Йозеф Конрадович Пачоський (1864-1942) – відомий польський ботанік і зоолог, який у 1897-1920 рр. завідував природно-історичним музеєм у Херсоні, професор ботаніки Херсонського політехнічного інституту, потім професор Познанського університету. Це був один з найдіяльніших членів Київського та Новоросійського товариств дослідників природи. Коло його інтересів охоплювало флористику, систематику та географію рослин. Він вивчав флору півдня, південного сходу та південного заходу Росії. Флорі України присвячено біля 70 наукових фундаментальних робіт. Він одним з перших описав угруповання південноросійських степів, є автором першого підручника з фітоценології. Його ім’ям названо декілька видів рослин. Частиною нашого гербарію є його іменна колекція.

                                                                 Етикетка Й.К.Пачоського

Володимир Іполитович Липський (1863-1937) – третій президент Української АН, видатний флорист, мандрівник, систематик, географ рослин, знавець гербарної справи, організатор та куратор ботанічних садів, спеціаліст з історії ботаніки. У 1887 р. закінчив Київський університет, де сформувався як вчений під керівництвом проф. І.Ф. Шмальгаузена. У 1894 – 1917 рр. працював у Головному ботанічному саду Петербургу на посаді зберігача гербарію, головного ботаніка, завідувача відділом живих рослин. У цей період він багато мандрував, знайомився із флорою, роботою гербаріїв та ботанічних садів. Загалом він побував на всіх материках, крім Австралії та Антарктиди. Від Російського географічного товариства був нагороджений премією Пржевальського. З 1917 р. працював в Україні, приймав активну участь у створенні АН, яку очолював як президент у 1922-1928 рр. У 1928-1933 рр. – з-за висновків комісії наркомату освіти став директором ботанічного саду в Одесі, а далі з-за небажання підтримувати погляди Т.Д.Лисенка до кінця життя працював як науковий консультант саду.

                                                                                Етикетка В.І.Липського

На основі своїх досліджень він описав чотири нових роди: Korschinskia, Galagania, Koslovia, Ladyginia, 220 видів рослин, 45 з яких названі його ім’ям (як наприклад, ковила Липського, молочай Липського, клен Липського тощо). Крім того, на його честь названі два роди: Lipskia Nevski (з родини Apiaceae) та Lipskyella Jus. (з родини Asteraceae). Одним з перших В.І. дав науковий опис флори Індонезії, Туніса, Алжира, Середньої Азії. Вивчав водорості Чорного моря, багато уваги приділяючи філофорі. На основі його досліджень в Одесі були відкриті йодний та агаровий заводи, в той час коли до цього і йод, і агар-агар завозили з-за кордону. Гербарні аркуші В.І. Липського є в Інституті ботаніки у Києві, у Криму, в Одесі, в Росії.

Навчання на біологічному факультеті здійснюється на денному і заочному відділеннях;
для отримання третього рівня вищої освіти - на денному і вечірньому відділеннях

Навчання забезпечується за державним замовленням і на контрактній основі.
Студенти, які навчаються за державним замовленням, мають право на отримання стипендії:

• звичайної (ординарної)
• підвищеної
• іменної: стипендії Кабінету Міністрів України, стипендії Президента України та Верховної Ради

Біологічний факультет здійснює підготовку фахівців за наступними спеціальностями:

Спеціальність 014.05 Середня освіта (Біологія та здоров’я людини)

На біологічному факультеті ОНУ І.І. Мечникова ви зможете здобути професію, яка необхідна завжди і всюди – це вчитель біології і основ здоров’я людини.

Запрошуемо у подорож за знаннями

Навчаючись за спеціальністю 014.05 Середня освіта (Біологія та здоров’я людини», Ви можете здобути перший (бакалаврський) та другий (магістерський) рівні вищої освіти

Випускники біологічного факультету ОНУ імені І.І. Мечникова спеціальності «Середня освіта (Біологія та здоров’я людини)» можуть виконувати професійні роботи викладачів середніх навчальних закладів, професійно-технічних навчальних закладів, вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, методистів заочних шкіл і відділень, професіоналів в галузі методів навчання, консультантів з питань здорового способу життя, організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми, педагога-валеолога.

Спеціальність 091 Біологія

Навчаючись за спеціальністю 091 Біологія» Ви можете здобути перший (бакалаврський), другий (магістерський) та третій (доктор філософії) рівні вищої освіти

На другому рівні вищої освіти за спеціальністю 091 Біологія реалізуються дві освітні програми: ОП Біологя і ОП Мікробіологія і вірусологія

На біологічному факультеті за спеціальністю 091 Ви отримаєте знання і вміння, які надають можливість проявити себе у численних галузях сучасного життя:

• Передові наукові дослідження
• Прогресивна генна інженерія
• Нанотехнології
• Виробництво революційних біопрепаратів
• Можливість проникнення в таємницю виникнення життя
• Сучасні дослідження незвіданого підводного світу
• Розробка перспективних моделей сільського господарства
• Синтез двох наук, які змінюють свідомість – біоінформатика
• Педагогічна діяльність
• Перспективне сільське і рибне господарство
• Управління заповідними територіями
• Сучасна медична діагностика
• Судова медицина, криміналістика
• Ландшафтний дизайн
• Екологічна служба
• Харчова промисловість, виноробство
• Санепідемстанція
• Оператор сучасних тест-систем
• Генна інженерія та селекція

Спеціальність 162 Біотехнології і біоінженерія

Навчаючись за спеціальністю 162 Біотехнології і біоінженерія Ви можете здобути перший (бакалаврський), другий (магістерський) та третій (доктор філософії) рівні вищої освіти

Випускники ОНУ імені І. І. Мечникова за спеціальністю 162 Біотехнології та біоінженерія можуть здійснювати науково-дослідні, проектно- та виробничо-технологічні роботи, що пов’язані з використанням біологічних агентів та продуктів їх життєдіяльності у сфері охорони здоров’я, у системі агропромислового комплексу, на підприємствах харчової промисловості і працювати на посадах молодшого наукового співробітника, (біоінженерія) інженера-дослідника, інженера із стандартизації та якості, інженера-лаборанта, інженера-технолога, інженера з охорони праці, біотехнолога.

Біотехнологія та біоінженерія

Спеціальність 206 Садово-паркове господарство

На спеціальності 206 Садово-паркове господарство (Галузь знань «Аграрні науки та продовольство») Ви можете здобути перший (бакалаврський) рівень вищої освіти

Після завершення навчання за спеціальністю 206 «Садово-паркове-господарство» (перший рівень ВО) випускники здатні виконувати наступні роботи:фахівець садово-паркового господарства; інженер садово-паркового господарства, фахівець з квітникарства; інженер з рекреаційного благоустрою; озеленювач; робітник зеленого будівництва; садівник.

Навчання студентів включає широкий обсяг комбінацій навчальних занять та різних видів практик, базами для яких є державні та приватні підприємства, а також Ботанічний сад ОНУ імені І.І. Мечникова імені Липського! Чекаємо на Вас! Зробимо Світ кращим!

Спеціальність 206: Садове-паркове господарство

Здобувачі, які навчаються на біологічному факультеті, мають змогу пройти спеціалізацію на наступних кафедрах:

• Кафедра ботаніки, фізіології рослин та садово-паркового господарства 
• Кафедра зоології, гідробіології та загальної екології
• Кафедра мікробіології, вірусології та біотехнології
• Кафедра молекулярної біології, біохімії та генетики
• Кафедра фізіології, здоров'я і безпеки людини та природничої освіти

Перелік конкурсних предметів (вступна компанія 2021)

Додаток 4
до Правил прийому на навчання
до ОНУ імені І.І.Мечникова в 2021 році

ПЕРЕЛІК
конкурсних предметів для вступу на навчання для здобуття освітнього ступеня бакалавра
на відкриті та фіксовані (закриті) конкурсні пропозиції на основі повної загальної середньої освіти
для здобуття освітнього ступеня бакалавра

Додаток 3
до Правил прийому до ОНУ імені І.І. Мечникова у 2021 році

Перелік спеціальностей та вступних випробувань для прийому на навчання на перший (зі скороченим терміном навчання)
або другий (третій) курс (з нормативним терміном навчання на вакантні місця) осіб, які здобули освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста

ДЕННА, Бакалавр (з нормативним терміном навчання)

ЗАОЧНА, Бакалавр (з нормативним терміном навчання)

** Для вступу з неспоріднених спеціальностей ОКР молодшого спеціаліста проводиться додатковий іспит у вигляді співбесіди

• Гуртожиток

  ІНФОРМАЦІЯ для іногородніх абітурієнтів та студентів, щодо поселення у гуртожиток

  1. Іногороднім абітурієнтам, які вступають до ОНУ імені І.І. Мечникова, за необхідності надається місце для проживання на термін складання іспитів;
  2. Студмістечко ОНУ імені І.І. Мечникова забезпечує всіх іногородніх студентів місцем проживання:
     • очна форма навчання – протягом року;
     • заочна форма навчання – на термін сесії.
  3. Для поселення необхідно зібрати пакет документів та написати заяву на ім'я декана факультету – під час зарахування;
  4. Перелік документів для реєстрації студента у гуртожитку:
     • паспорт, листок вибуття;
     • 2 ксерокопії паспорта;
     • справка з деканату (із указаням терміну навчання);
     • квітанція за оплату бланка заяви про реєстрацію по місцю проживання;
     • квітанція держпошлини за реєстацію;
     • санпропусник ( в гуртожит. № 6)
     • 3 фотокартки (3х4).
  5. Для військовозонбов'язаних:
     • копія ідентифікаційного коду;
     • приписне свідоцтво та копія воєного квитка;
     • форма № 17 (2-й відділ, м. Одеса, вул. Щепкина, 12);
     • копія паспорта 1,2, 11 сторінк
     • конверт з маркою по Україні для воєнкомату

  

Де нас шукати?

Приймальна комісія: Французький бульвар 24/26
телефон: (0482) 68-12-84, е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Біологічний факультет
Шампанський провулок, 2, Одеса, 65058, Україна;
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., тел.: (048-2) 68-80-62