Гербарій (Національне надбання)

Patres botanici vivunt,
opera eornum immortalia sunt.
Батьки ботаніки не забуті,
праці їх безсмертні
«Гербарій вище понад будь-яке зображення і необхідний будь-якому ботаніку».
Карл Лінней «Філософія ботаніки», 1751.

herb

О.Ю. Бондаренко, Т.В. Васильєва, С.Г. Коваленко

 

Гербарій Новоросійського (зараз Одеського національного) університету було започатковано одночасно із заснуванням університету у 1865 р. першим завідувачем кафедри ботаніки, видатним ботаніком та мікробіологом, професором Л. С. Ценковським. Початок гербарним колекціям було покладено у Рішельєвському лицеї, який у 1833 році купив гербарій у „професора природничої історії” О. Д. Нордманна. У 1865 році цей гербарій було передано Ботанічному кабінету щойно створеного Імператорського Новоросійського університету. На цей час він містив 13 тис. гербарних аркушів.

Поповнення колекцій відбувалося за рахунок збору матеріалів працівниками університету та купівлі і одержання у подарунок приватних колекцій - Л. Рабенхорста (L. Rabenhorst, 1866), К. Беніца (K. Benitz, 1884-1889), Ед. Ліндеманна (Ed. Lindemann, 1900) та інших. До фондів гербарію надходили також збори членів Новоросійського (потім Одеського) товариства дослідників природи Г. А. Боровікова, М. М. Зеленецького, В. І. Липського, П. С. Шестерікова та ін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року його внесено до державного реєстру об’єктів, що становлять Hаціональне надбання України.

В колекції є унікальні зразки гербарних зборів XVIII-XIX ст., іменні колекції всесвітньо відомих систематиків і флористів. Характерною рисою гербарію Одеського університету є те, що він уособлює місцеву ботанічну та краєзнавчу культуру і утримує багато історичного матеріалу.

Гербарій зберігався і поповнювався впродовж Першої світової війни, за часів реорганізації Новоросійського університету. Під час Другої світової (Великої вітчизняної) війни частину гербарію, яка містила відомості щодо флори Румунії та прилеглих територій, було вивезено до Бухаресту. У повоєнні часи ця частка знову повернулася до фондів університету.

Багато гербарних аркушів зазнали руйнації через невідповідні умови зберігання, окремі папки носять сліди пожежі, відмокання, механічних пошкоджень. Незважаючи на не завжди задовільний стан матеріалів, вони дають достовірні відомості про тогочасні місцезнаходження тих чи інших видів, що стає особливо цінним, коли ці місцезнаходження у сучасний період змінюються або необоротно трансформовані.

Гербарій складається з таких розділів: вищі рослини (основний фонд) - 17100 гербарних зразків (г.з.); водорості – 5763 г.з.; гриби – ексикати Рабенхорста; лишайники – ексикати Рабенхорста; мохи – 1748 г.з.

Окремо зберігаються іменні історичні колекції Й. К. Пачоського (6152 герб. арк.), Е. Ліндемана (4000 герб. арк), П. С. Шестерикова (1492 герб. арк.), Вищих жіночих курсів (7540 герб. арк.) та гербарію ботанічного саду.

Найціннішим експонатом є травник 18 сторіччя, що представляє лікарські рослини Європи.

За останній період гербарій відвідали ботаніки із Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАНУ, ЛНУ ім. І.Я. Франка, Інституту екології Карпат НАНУ, Національного науково-природничого музею НАН України, Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка, Познанського університету ім. Адама Міцкевича (Польща) та ін.

На основі колекцій Гербарію виконуються дисертаційні дослідження аспірантів та докторантів наукових установ України, Польщі.

Надана інформація для монографів родів Ornithogalum, Euonimus, Rosa, a також щодо розповсюдження представників роду Astragalus на території Північно-Західного Причорномор’я для колег з Румунії (Babes-Bolyai University Cluj Napoca, Romania)

Постійно надаються консультації викладачам загальноосвітніх шкіл (ЗОШ) та вищих навчальних закладів (ВНЗ) щодо створення та утримання гербарію, роботи з гербарними колекціями.

Просвітницьку діяльність пов’язано із популяризацією знань щодо історії створення гербарних колекцій та можливості, завдяки Гербарію, «реконструкції» стану флори певної місцевості в історичному аспекті, уточнення часу та місця появи адвентивних видів, даних щодо місць зростання рідкісних і зникаючих рослин в регіоні. Крім того, проводиться пошукова робота для визначення персон колекторів Гербарію та вивчення їх біографій, оцінка наукового вкладу у пізнання флори регіону, країни, окремих регіонів, певних флористичних таксонів.

Славетні імена гербарію

Публікації із згадуванням колекцій Гербарію ОНУ (MSUD)

Вся робота у гербарії здійснюється на громадських засадах, без оплати.

Зберігачі Гербарію:

  • науковий куратор Гербарію доцент кафедри ботаніки, кандидат біологічних наук, доцент Коваленко Світлана Георгіївна.
  • Бондаренко Олена Юріївна - доцент кафедри ботаніки, кандидат біологічних наук -завідувачка
  • Васильєва Тетяна Володимирівна - доцент кафедри ботаніки, кандидат біологічних наук, доцент.
  • Назарчук Юлія Сергіївна - доцент кафедри ботаніки, кандидат біологічних наук.
  • Немерцалов Володимир Володимирович - доцент кафедри ботаніки, кандидат біологічних наук, доцент.

Адреса: Шампанський пров., 2, біологічний факультет, ауд. 102
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

Гідробіологічна станція

Гідробіологічна станція

Завідуючий станцією Ковтун Олег Олексійович, доцент кафедри гідробіології та загальної екології

Завідуючий станцією Ковтун Олег Олексійович, старший викладач кафедри гідробіології та загальної екології

Співробітники:

  1. Морозов Юрій Вікторович – фахівець
  2. Соловйова Ольга Леонтіївна – біолог (гідрохімік)
  3. Тарасенко Анастасія Олександрівна – фахівець
  4. Новіков Єгор Миколайович – фахівець
  5. Слизький Андрій Васильович – біолог

Гідробіологічна станція розташована на Малому Фонтані – унікальному, майже останньому в районі Одеси місці, яке все ще зберігає риси морської біоти з природними комплексами біогеоценозів, які зникли практично на всьому узбережжі Одеської затоки.

З часів заснування гідробіологічна станція є базою для гідробіологічних, екологічних та гідролого-гідрохімічних досліджень вчених Одеського університету.
Гідробіологічна станція є допоміжним учбовим підрозділом біологічного факультету, загальне керівництво здійснюється кафедрою гідробіології та загальної екології.

Історія станції

Історія станції нараховує більше 100 років. Заснована в 1902 році професором П. М. Бучинським, який одним з перших почав проводити наукові дослідження морської флори та фауни. Саме завдяки станції прискорився процес «інвентаризації» фауни Одеської затоки: ракоподібних (М. Калішевський), губок (П. Куделін), риб (К. Кисилевич, А. Яцентковський). В різні роки тут працювали видатні вчені зі світовим ім’ям – І. І. Мечников, О.О. Ковалевський, В. В. Заленський та інші.

Зоологічна станція, як вона називалась в ті часи, чи морське відділення зоотомічної лабораторії, була базою для роботи студентів, співробітників університету та сучасників товариства природознавців. Тут проводилися екскурсії зі студентами та школярами з метою ознайомлення з засобами добування та сортування морського біологічного матеріалу.

На станції вели дослідження відомі на сьогодні вчені, які вивчали: зоопланктон (А. О. Буяновська), іхтіопланктон (Ю. П. Зайцев), зообентос (С. Б. Грінбарт), фітобентос (І. І. Погребняк), риб затоки та лиманів (Ф. С. Замбриборщ).

В різні часи загальне керівництво та кураторство станцією здійснювали видатні вчені: П. М. Бучинський, Д. К. Третьяков, І. І. Пузанов; завідувач гідробіологічним сектором Зоолого-біологічного інституту М. О. Загоровський, директор Одеського зоопарку Г. В. Бейзерт. Завідувачами станції були Ю. П. Зайцев (1950-1956), М. А. Віннікова (1956-1971), О. Шулім (1971-1973), А. Д. Гончаров (1974-1980), С. М. Слукін (1980-2004).

З 1950 р. велику увагу приділяли станції як учбовій лабораторії. Для демонстрації студентам були створені акваріуми з різними біогеоценозами Одеської затоки; проводилися практичні заняття, відбір проб для студентських наукових робіт, учбова та виробнича практики.

З 1966 р. станція стала базою наукових досліджень, які охопили не тільки акваторію Одеської затоки, але й пригирлових районів Дніпра, Дністра, Дунаю, Тендровської, Ягорлицької та Джарилгацької заток, а також лиманів північно-західного Причорномор`я.

Учбова робота

На гідробіологічній станції проводяться лабораторні, практичні та лекційні заняття з загальних та спеціальних курсів кафедри гідробіології та загальної екології щодо проблем екології морських та континентальних водних екосистем, іхтіології, альгології, рибоводства, охорони природи та еко-токсикологічної експертизи, а також великому спецпрактикуму (ВСП).

Станція забезпечує викладачів кафедри біологічним матеріалом для практичних занять з ВСП, гідробіології, іхтіології; надає допомогу при зборі матеріалу для написання курсових, дипломних та дисертаційних робіт.

Науково-дослідна робота

На станції проводиться постійний цілорічний гідрохімічний моніторинг моря з визначенням основних параметрів (температура, солоність та ін.). Матеріально-технічна база станції, що включає декілька весельних та моторних човнів, необхідне гідробіологічне та легководолазне обладнання, використовується викладачами та науковими співробітниками біологічного факультету та кафедри гідробіології та загальної екології при виконанні науково-дослідницьких робіт. За часи польового сезону співробітниками біостанції та кафедри ведеться відбір іхтіологічних проб, проб іхтіопланктону, зообентосу, фітобентосу.

З 2000 р. на гідробіологічній станції сформована група співробітників, що займаються підводними гідробіологічними дослідженнями (керівник – завідуючий біостанцією Олег Олексійович Ковтун, професійний водолаз-інструктор). Група пройшла спеціальну підготовку (спеціалісти мають посвідчення підводних плавців міжнародного класу CMAS) та її члени виконують гідробіологічні дослідження за допомогою найновіших методик, проводять підводні фото і відеозйомки, а також комп’ютерний монтаж відзнятого матеріалу. З 2002-2004 рр. О.А. Ковтуном створений серіал науково-популярних фільмів про підводний світ Чорного моря, який отримав в 2006 р. Грифи Міністерства освіти та науки України, та є учбовим посібником для школярів та студентів.

Гідробіологічна станція ОНУ занесена в мережу біостанцій Чорного і Азовського морів, які здійснюють постійний моніторинг морського середовища та біоресурсів.

Співробітництво

На базі Гідробіологічної станції університет співпрацює з біологічними факультетами різних навчальних закладів та науково-дослідницькими інститутами України і Європи, насамперед, з Харківським національним університетом ім. В. Н. Каразина, з Клайпедським університетом (Литва) та ін. для проведення сумісних досліджень та учбової роботи. Станція приймає участь у програмі обміну студентами та науковими співробітниками.

Адреса

65058, Україна, м. Одеса, Нижня тераса Ботанічного саду, причал № 171
тел. +38048-746-57-16, E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Сайт гідробіологічної станції:  hydrobio.onu.edu.ua

Історія факультету

Інформація оновлена 07.11.2016

Історія факультету

Одеський Імператорський Новоросійський університет було засновано у травні 1865 року. Серед чотирьох факультетів, які входили до складу наукового закладу, окремого біологічного не було. Біологічну освіту у Імператорському Новоросійському університеті отримували на природничому відділенні фізико-математичного факультету. До структури цього відділення входили: кафедра ботаніки і кафедра зоології, порівняльної анатомії та фізіології.
 
Підрозділами кафедри зоології були кабінети: зоологічний, анатомічний, зоотомічний і фізіологічний. До кабінетів кафедр входили колекції натуральних експонатів (вони стали основою сучасних музеїв Одеського національного університету) і лабораторні приміщення, де студенти проводили практичні заняття, експерименти і виконували науково-дослідні роботи, успішний захист яких дозволяв отримати дипломи про закінчення вищого навчального закладу. До складу кафедри ботаніки входили два кабінети: ботаніки і фізіології; з 1895 року на базі цієї кафедри засновано лабораторію мікробіології.
 
Природниче відділення фізико-математичного факультету розміщувалося у будівлі, де зараз знаходиться Наукова бібліотека Одеського національного університету на вулиці Преображенська, 24, а згодом у будівлі на вулиці Дворянська, 2.  
 
В перші роки існування природничого відділення важливу роль в становленні наукової роботи, створенні основи для подальшого розвитку біологічної науки відіграли всесвітньо відомі видатні вчені : І. І. Мечников – зоолог і антрополог, Л. С. Ценковський – ботанік і мікробіолог, І. М. Сеченов – фізіолог та О. О. Ковалевський – ембріолог, порівняльний анатом та гістолог. Багато уваги приділялось вивченню рослинного і тваринного світу регіону і Чорного моря та його лиманів, чому сприяло заснування при університеті таких підрозділів, як зоологічний музей (1865) та ботанічний сад (1867), створення і зберігання колекційних зборів гербарію (1865).
 
Після Жовтневої революції (1917) Імператорський Новоросійський університет потерпів декілька реорганізацій. У 1920 році на його базі було створено Медичний, Фізико-математичний та Гуманітарно-суспільний інститути. Два останні досить скоро ввійшли до складу Інституту народної освіти (ІНО), а з 1930 року – Інституту професійної освіти (ІПО).
 
Біологічні дисципліни в цих установах викладали на окремих кафедрах; тільки з 1 вересня 1933 року, після організації Одеського державного університету, до складу якого входив власне біологічний факультет, їх викладання піднялося на відповідний освітній рівень. До першого складу біологічного факультету увійшли кафедри: зоології на чолі з завідувачем професором Д. К. Третьяковим (він же був першим деканом біологічного факультету), гідробіології (завідувач – професор Н.  А. Загоровський), фізіології (завідувач – професор О. І. Синельніков), фізіології та анатомії рослин (завідувач – професор Ф. М. Породко), систематики та морфології рослин (завідувач – професор Г. І. Потапенко), генетики і дарвінізму (завідувач – професор Г. А. Машталлер), мікробіології (завідувач – професор Л. І. Рубенчик), а також зоологічний, зоотомічний і анатомічний музеї і ботанічний сад. В подальший розвиток наукових досліджень, процесів навчання студентства та методики викладання біологічних дисциплін зробили великий внесок багато відданих своїй справі вчених і педагогів, серед яких академік В. В. Заленський, професори Я. М. Лебединський, П. М. Бучинський, Б. Ф. Вериго, В. М. Репяхов, В. В. Половцов, Б. Б. Гриневецький, Є. І. Синельников, Л. І. Рубенчик, академіки Академії наук Української РСР Д. К. Третьяков, В. І. Липський та ін.
 
Після початку Великої Вітчизняної війни (1941) значна частина студентів і викладачів пішли добровольцями на захист своєї Батьківщини. Багато хто героїчно загинули, серед них декан факультету, доцент Г. І. Конопльов, завідувач кафедри гідробіології доцент О. К. Макаров, заступник декана доцент З. І. Дитчук.
 
У липні 1941 року біологічний факультет у складі університету був евакуйований у місто Майкоп Адигейської автономної області. В період перебування у Майкопі відбулося два випуски студентів. З кінця 1942 року університет евакуювали у місто Байрам-Алі Туркменської РСР. Тут проводилися заняття і польові практики студентів до повернення університету в звільнену в квітні 1944 року Одесу. 
 
В окупованій Одесі румунськими властями в приміщеннях колишнього університету у 1941 році був відкритий Одеський університет, заняття в якому проводили співробітники університету, які не встигли евакуюватися, для таких же студентів, які вчилися в університеті до війни, і яким влада Трансністрії запропонувала продовжити навчання. У березні 1944 року відбувся останній випуск цієї навчальної установи з видачею дипломів про закінчення університету. Після звільнення Одеси радянськими військами ці студенти закінчували навчання в Одеському державному університеті, що повернувся з евакуації і розпочав роботу з 1 вересня 1944 року. Таким чином, вони отримали нові дипломи вже радянського зразка. 
 
В результаті військових дій в Одесі було зруйновано багато будинків, в тому числі і деякі корпуси університету. Після повернення в Одесу у 1944 році біологічний факультет 10 років займав колишні приміщення, а в 1955 році його разом з зоологічним музеєм перевели на територію, відведену для університетського містечка, в будинок, побудований після війни, за адресою: Шампанський провулок, 2., де він знаходиться понині. 
 
Серед видатних викладачів тих часів слід згадати ректорів: професорів: член-кореспондента Академії наук Української РСР М. П. Савчука, П. Л. Іванченко, С. І. Лебедева, дійсного члена Української сільськогосподарської академії; деканів факультету: професорів Ф. М. Породко, А. І. Воробйова, І. І. Погребняка, В. Г. Ткаченко, В. С. Чепурнова, Ф. С. Замбриборща, В. Д. Тараненко, доцента В  Т. Коваля; завідувачів кафедр факультету: професорів О. Р. Пренделя, С. А. Нікітіна, член-кор. Академії наук Казахської РСР Д. Л. Шаміса, заслуженого діяча науки Української РСР І. І. Пузанова, К. О. Віноградова, Р. Й. Файтельберга, Ю. К. Медведева, В. В. Сукнева, С. М. Мінервіна, член-кореспондента Академії наук Української РСР В. П. Тульчинську, Г. А. Боровікова, М. О. Гуслякова, лауреата премії ім. академіка Палладіна А. Я. Розанова та інших.
Період 90-х років минулого століття був складним для університету. Труднощі, в яких опинилася молода незалежна країна, відбилися й на житті та функціонуванні факультету. Незважаючи на це, доктору біологічних наук, професору В. Д. Тараненко, який був деканом біологічного факультету у 1986-1999 роках, вдалося зберегти науково-педагогічний колектив та надбання попередніх поколінь науковців та викладачів.
 
У 2000-2006 роках факультет очолював доктор біологічних наук, професор В. М. Тоцький. За цей час відбулось підвищення активності науково-дослідної роботи на кафедрах, були прийняті ефективні заходи щодо підвищення кількості студентів на факультеті, як державного замовлення, так і студентів-контрактників.
 
З 2006 року деканом факультету є кандидат біологічних наук, доцент В. В. Заморов. На сучасному етапі у складі біологічного факультету функціонують вісім кафедр: біохімії; ботаніки; генетики та молекулярної біології; гідробіології та загальної екології; зоології; мікробіології, вірусології та біотехнології; фізіології людини та тварин; основ медичних знань та безпеки життєдіяльності. До складу факультету також входять гідробіологічна станція, база-стоянки маломірних суден, віварій, навчальна лабораторія фізико-хімічних досліджень в біології, навчальна лабораторія інформаційних технологій і технічних засобів навчання, навчальна ізотопна лабораторія, навчальна лабораторія експериментальної ботаніки, зоологічний музей, які є навчальними, експериментальними базами і допоміжними підрозділами.
 
Наукова діяльність на факультеті ведеться викладачами та аспірантами кафедр. Традиційними є комплексні дослідження біологічної різноманітності південного заходу України та інші екологічні дослідження. Разом з співробітниками кафедр факультету в проведенні наукових досліджень активну участь приймають зоологічний музей (завідувач – доктор біологічних наук В. О. Лобкoв), ботанічний сад (директор – доктор біологічних наук О. М. Слюсаренко) і гідробіологічна станція (завідувач – кандидат біологічних наук О. О. Ковтун). На факультеті зберігається колекція морських та практично-корисних для екологічної біотехнології штамів мікроорганізмів та гербарій, які мають паспорти об’єктів, що становлять Національне надбання України. Діють договори про співдружність з Інститутом мікробіології та вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України, Селекційно-генетичним інститутом – Національним центром насіннєзнавства і сортовивчення НААН України, Українським науково-дослідним інститутом реабілітації і курортології МОЗ України, Науково-дослідним інститутом екологічної медицини, Басейновою санітарно-епідеміологічною станцією водного транспорту України, Одеським центром Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Міністерства аграрної політики та продовольства України, Інститутом морської біології НАН України. Створено філії кафедр в науково-інженерному центрі «Водообробка» Фізико-хімічному інституту НАН України та в централізованій імуно-вірусологічній лабораторії з діагностики СНІДу Одеської обласної санітарно-епідеміологічної станції, а також у Національному науковому центрі «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова» НААН України.
 
На біологічному факультеті з  2008 року відкрито Спеціалізовану вчену раду по захисту докторських дисертацій № Д.41.051.06 за спеціальностями: 03.00.04 – Біохімія; 03.00.16 – Екологія; 03.00.20 – Біотехнологія. З 2015 року функціонує Спеціалізована вчена рада К.41.051.06 із захисту кандидатських дисертацій за спеціальностями 03.00.04 – Біохімія, 03.00.20 – Біотехнологія.

На факультеті видаються такі наукові видання:

Журнал «Вісник Одеського національного університету. Біологія», який входить до Переліку фахових видань України і і є реферованим та індексованим у таких базах України і Світу: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, «Україніка наукова», Інституційний депозитарій Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, Ulrich's Periodicals Directory (США), Index Copernicus (Польша), а також засобами Google Академія, WorldCat, ResearchBib. (http://visbio.onu.edu.ua/)
Журнал «Мікробіологія і біотехнологія», який індексується у міжнародній наукометричній базі Index Copernicus (Польша) та  індексується GoogleАкадемія. (http://mbt.onu.edu.ua/uk/)
 
У 2003 році створено Мечниківське наукове товариство студентів, аспірантів та молодих вчених біологічного факультету, діяльність якої згодом охватила весь університет. Засновниками цього товариства були студенти (нині доценти) біологічного факультету Ю. С. Назарчук та В. В. Немерцалов. Товариство біологічного факультету видає збірник наукових праць, з яким можна ознайомитися на сайті Наукової бібліотеки університету.
 
Студенти факультету беруть активну участь у різних етапах Всеукраїнської студентської олімпіади, а також успішно виступають на Всеукраїнському конкурсу студентських наукових робіт з біології. За останні роки вісім студентів факультету були стипендіатами Президента України, три студенти – стипендіатами Верховної ради України, три студенти – стипендіатами Кабінету Міністрів. Іменними стипендіями не раз були відмічені також аспіранти та молоді вчені факультету. Діяльність молодих вчених відмічена преміями Верховної Ради України та НАН України для молодих вчених вищих навчальних закладів.
 
Студенти біологічного факультету приймають активну участь у культурному та спортивному житті факультету і університету. Команди та колективи біологічного факультету є неодноразовими переможцями та призерами університетських змагань та конкурсів. Студенти факультету у складі збірних університету здобували перемоги на міських, обласних і всеукраїнських змаганнях між вищими навчальними закладами.
Кафедри біологічного факультету регулярно проводять різнопланові  наукові заходи, присвячені широкому колу проблем різної тематики.
 
За останні десятиріччя були проведені такі заходи:
 
З’їзди наукових товариств:
 
  • Х з’їзд Товариства мікробіологів України (2004);
  • ХІІ з`їзд Українського ботанічного товариства (2006);
  • ХVІІІ з’їзд Українського фізіологічного товариства (2010);
  • Х Український біохімічний з’їзд (2010).
Наукові конференції:
 
  • Міжнародна конференція по куликам (1992);
  • Одеські обласні наукові конференції з морфології, фізіології, патології та клініці травлення (1993, 1997); 
  • Міжнародні наукові конференції «Читання пам’яті професора О. О. Браунера» (1997, 2000, 2003, 2007, 2013);
  • Міжнародна наукова конференція «Розвиток зоологічних досліджень в Одеському університеті. Академік Д. К. Третьяков і його наукова школа» (1999);
  • Міжнародна конференція «Екологія і біогеохімічна діяльність мікроорганізмів» (2001);
  • Міжнародні наукові конференції Азово-Чорноморського Орнітологічного Союзу (2000, 2002, 2007);
  • Міжнародна конференція до 100-річчя з дня народження академіка Р. О. Файтельберга з проблем травлення і всмоктування (2003);
  • VI Міжнародна конференція по бакланам (2003);
  • Конференція молодих вчених-ботаніків України «Актуальні питання ботаніки й екології» з участю молодих вчених з інших країн (2003);
  • Міжнародна конференція «Популяційний статус і управління популяційними міграціями птахів Центральної та Східної Європи» (2003);
  • Міжнародні конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Біорізноманіття. Екологія. Еволюція. Адаптація» (2003, 2005, 2007, 2009, 2011, 2013);
  • VIII конференція спеціалістів по гускам міжнародної організації Wetlands International (2004);
  • Міжнародна конференція «Сучасні досягнення зоологічної науки (присвячена 120 річчю І. І. Пузанова і 140-річчю кафедри зоології ОНУ)» (2005);
  • Міжнародна конференція «Мікробні біотехнології» (2006);
  • Міжнародна наукова конференція молодих вчених та студентів «Сучасні проблеми мікробіології та біотехнології» (2007);
  • Українсько-польська конференція "Сучасні проблеми мікробіології" (2009);
  • ІІ міжнародна конференція «Дрозофіла в експериментальній генетиці та біології» (2010);
  • IV міжнародна іхтіологічна науково-практична конференція «Сучасні проблеми теоретичної та практичної іхтіології» (2011);
  • II-ая Международная научно-практическая конференция “Современные ресурсосберегающие технологии. проблемы и перспективы” (Одеса, 2012);
  • Міжнародна конференція для молодих вчених “Actual problems of microbiology and biotechnology”  (2015 р.);
  • XI Міжнародна наукова конференція «Фактори експериментальної еволюції організмів», 2016.
  • Наукові наради: 
  • Наради Азово-Чорноморської орнітологічної робочої групи (1994, 1997, 2000, 2002, 2004);
  • Міжнародна нарада з водно-болотних угідь та їх ролі у охороні птахів (2000).
 
Симпозіуми:
 
Міжнародний симпозіум «Управління та охорона узбережжя північно-західного Причорномор’я» (1996).
 
Семінари:
 
  • Міжнародний семінар з біомедичної метаболоміки, діагностики та лікування туберкульозу в рамках проекту РП7 (2013);
  • Міжнародні школи-семінари «Утримання риб та морських ссавців в штучних умовах» (2012, 2013);
  • З 2006 року щорічно проводиться літня школа «Молекулярна мікробіологія і біотехнологія».

Наукова діяльність

Інформація оновлена 07.11.2016

Наукові дослідження випускаючих кафедр 

біологічного факультету

Кафедра біохімії

З перших днів існування кафедри головним напрямком досліджень було вивчення механізмів взаємодії вітамінів в організмі. Завдяки існуванню радіоізотопної лабораторії співробітники кафедри отримали можливість досліджувати динаміку розподілу і метаболізм в організмі 14С-тіаміну, 14С-нікотинової кислоти, 35S-ліпоату, 14С-біотину, 14С-рибофлавіну. Істотний внесок в теорію механізмів проникнення вітамінів крізь біологічні мембрани дали дослідження накопичення мічених вітамінів та їх метаболітів в мітохондріях. Було продемонстровано, що цей процес здійснюється за допомогою специфічних білків. Особливе місце в дослідженнях кафедри займала проблема взаємодії вітамінів в тваринному організмі. З 1980 року на кафедрі розпочатий новий науковий напрямок з вивчення некоферментних функцій вітамінів. В той же час проводили дослідження механізмів зв’язування тетанотоксину в організмі, вивчення механізмів геронтогенезу, аналіз проблеми впливу екстремальних факторів на біохімічні процеси в організмі, дослідження окремих питань нейрохімії тощо.
 
Дослідження останніх років кафедри пов’язані з темами «Регуляція обміну кетокислот та амінокислот катаболітами вітамінів та деяких біологічно-активних речовин в організмі за умов різних експериментальних патологій (керівник доцент О .В. Запорожченко) та «Регуляція біоенергетичних та пластичних процесів в ембріональних клітинах ссавців» (керівник професор С. А. Петров).
 
З’ясовано, що вміст вітамінів С, В1, В2 та ін. та їх метаболітів коферментно та некоферментно регулює активність залежних від них ферментів. Інтенсивність цих процесів залежить від сезону досліджень, а також стану організму за дією фізіологічних, патологічних та стресових факторів. Вплив гіпоксії замкненого простору, дія тетрахлорметану та важких металів на організм тварин викликали подібні біохімічні зміни у концентрації та співвідношенні метаболітів вітамінів та активності маркерних ферментів. Попереднє введення вітамінів, або вживання деяких біологічно-активних добавок частково, або повністю відновлювало показники. Вперше виявлено, що нікотинова кислота в дослідах in vitro знижує активність амінотрансфераз (АсАТ, АлАТ) в 3-8 разі, що значно перевищує ефекти, які отримані в дослідах in vivo. З’ясовано, що введення терапевтичної дози тіамінброміду перед гіпоксією замкнутого простору зменшувало активність АлАТ і АсАТ у порівнянні з щурами контрольної групи та особинами, які піддавалися гіпоксії без введення тіамінброміду. Отримані дані можна розглядати як свідчення можливих конкурентних відносин між вітамінами РР і В6 та тіамінбромідом і піридоксином на етапах тканинної протеїдізації. Зв’язування тіаміну та його похідних з частково очищеним катепсином L відбувається взаємодією його піримідинової частини з молекулою ферменту. Тіамін та його метаболіти, окрім тіамінтіолу, активують очищений катепсин L за рахунок тіазолового угрупування циклічної форми. 
 
Виявлено, що трансплантація призводить до збільшення активності всіх досліджених ферментів в тканині як трансплантата так і реципієнта. Алотрансплантація ембріональної м’язової тканини приводить до збільшення вмісту білка в тканинах на всіх строках дослідження. Алотрансплантація призводить до стимуляції процесів накопичення аскорбінової кислоти в ембріональній тканині. Рівень загальної аскорбінової кислоти в ембріональній тканині, як в черевній, так і в стегновій значно перевищує аналогічні показники зрілої тканини. Отримані результати свідчать про те, що досліджені ферменти можуть бути використані в якості маркерних ферментів приживаності трансплантату. Ці результати будуть вкрай корисними для розробки методів застосування ембріональних клітин в медицині.
 
У 2010 році кафедра біохімії була організатором Х Українського біохімічного з’їзду.

Кафедра ботаніки

У науковій роботі кафедри ботаніки можна виділити два напрямки: дослідження складу водної та наземної флори, а також пізнання фізіолого-біохімічних процесів, які притаманні  рослинам. У рамках цих напрямів особлива увага приділяється систематиці та практичному використанню морських та лиманних водоростей, грибів, лишайників, виявленню рідкісних та зникаючих видів рослин регіону, вивченню дендрофлори, синантропної флори та карантинних бур’янів, імунітету рослин до захворювань, впливу мікроелементів, біологоічно-активних речовин на рослини та тривалого зберігання насіння на його життєздатність у різних сільськогосподарських культур. Співробітники кафедри приймали участь у виконанні програми TACIS «WW/SCRE1 / No.1 Придунайские озера: Устойчивое восстановление и сохранение естественного состояния и экосистем», в експедиціях з вивчення флори острову Зміїний та прилеглої акваторії, у складанні кадастру рослинного світу Одещини, в інвентаризації природно-заповідного фонду області і м. Одеси, вивченні різноманіття рослинного покриву узбережжя причорноморських лиманів та прилеглих акваторій. Окремим напрямком роботи є вивчення та збереження гербарію кафедри, який має статус Національного надбання.
 
Дослідження останніх років кафедри пов’язані з темою «Вивчення різноманіття, екологічних і структурно-функціональних особливостей фіто- та мікобіоти природних та штучних екосистем Південного Заходу України з метою збереження та раціонального використання» (керівник професор Ф. П. Ткаченко).
 
Досліджували флору та проводили аналіз видового складу судинних рослин, водоростей, макро- та мікроміцетів Національних природних парків (НПП) та інших територій природно-заповідного фонду (ПЗФ), перспективних для заповідання об'єктів, окремих населених пунктів та інших локальних флор Південного заходу України (ПЗУ). Доповнено списки рослин НПП «Тузловські лимани», НПП «Нижньодністровський». Вивчено дендрофлору Ізмаїльської фортеці (м. Ізмаїл). Встановлено склад мікрофітобентосу ріки Кучурган. Проведено вивчення жирно-кислотного складу загальних ліпідів лиманної і морської популяцій Cystoseira barbata (Gooden. Et Woodw.) C. Agardh і морської C. crinitа (Desf.) Bory.
 
Створено і опубліковано чек-лист зігнемових водоростей водойм північно-західного Причорномор’я. Досліджено видове різноманіття та поширення облігатнопаразитних фітотрофних грибів на територіях ряду об’єктів природно-заповідного фонду Одеської області, зокрема Дунайського біосферного заповідника НАН України, Національних природних парків «Тузловські лимани» та «Бузький Гард», однойменних регіональних ландшафтних парків «Тилігульський» (Одеська та Миколаївська області), парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення: парку «Дністер», «Міський сад» та парку імені О.С. Пушкіна.
 
Показано стимулюючу дію препаратів Радіфарм, Новосил, Апрон, Мікроплант на біометричні та фізико-біохімічні показники деяких сільськогосподарських культур (полуниці, соняшнику, огірків) на півдні Одеської області. Визначені відмінності морфометричних показників колосу та насіннєвої продуктивності рослин плівчастої пшениці усіх зразків у фазі повної стиглості, порівняно з сортами м’якої та твердої пшениці.
Проаналізовано автентичні гербарні зразки з гербарію кафедри ботаніки, оприлюднена інформація щодо його колекцій. 
 
За останні роки кафедра ботаніки була організатором наступних наукових заходів:
 
З’їзди наукових товариств:
 
  • ХІІ з`їзд Українського ботанічного товариства (2006);
  • Наукові конференції:
  • Конференція молодих вчених-ботаніків України «Актуальні питання ботаніки й екології» з участю молодих вчених з інших країн (2003);
  • Міжнародні конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Біорізноманіття. Екологія. Еволюція. Адаптація» (2003, 2005, 2007, 2009, 2011, 2013);
 
Симпозіуми:
 
Міжнародний симпозіум «Управління та охорона узбережжя північно-західного Причорномор’я» (1996);

Кафедра генетики та молекулярної біології

Співробітники кафедри генетики і молекулярної біології працюють у рамках декількох наукового напрямків, які присвячені проблемам механізмів онтогенетичної і філогенетичної адаптації, досліджуючи їх на різних рівнях організації живої матерії та на великій кількості об’єктів. Одним із важливих напрямків є молекулярно-генетичний аналіз генофонду озимої м’якої пшениці України та споріднених злаків. Ще один напрям – визначення пристосованості, поліморфізму та функціонального стану ген-ензимних систем тваринних та рослинних об’єктів, серед яких є Drosophila melanogaster, деякі гідробіонти Чорного моря, лікарські базидіоміцети тощо. Експресію структурних генів ферментів та інших білків, явища їх взаємодії і коадаптації за дії добору досліджують у представників природних і експериментальних популяцій рослин і тварин; важливе значення має визначення експресивності структурних генів рослин за природної і штучної поліплоїдії. Серед наукових інтересів співробітників кафедри є цитогенетичні та цитоембріологічні прояви кількісних ознак у рослин, а також питання моніторинг мутагенних ефектів пестицидів на модельних об’єктах і сільськогосподарських культурах.
 
Дослідження останніх років кафедри пов’язані з темами «Генетико-біохімічні, морфометричні і фізіологічні особливості Rapana venosa північних акваторій Чорного моря» (керівник професор В. М. Тоцький), «Динаміка генетичної структури природних і експериментальних популяцій Drosophila melanogaster за впливу екологічних чинників» (керівник професор В. М. Тоцький), «Генетичні механізми адаптації злаків за еволюційних перетворень геному» (керівник доцент О. Л. Січняк), «Генетичний поліморфізм і адаптивний потенціал організмів за різних умов існування» (керівник професор С. В. Чеботар).
 
За дослідження черевоногого молюска рапани Rapana venosa акваторій північно-західної  частини Чорного моря отримані принципово нові дані про рівень поліморфізму локусів гідролаз та оксидоредуктаз цього черевоногого молюска. Вперше вивчено особливості функціонування антиоксидантной системи та гідролітичних ферментів травного тракту рапани в різні сезони року, в стані зимнього спокою зокрема. Вперше проведено порівняльний аналіз адаптивного потенціалу рапани та її головного харчового об’єкта – мідії. Здійснено опис морфометричних показників, вікової та статевої структури угруповань R. venosa одночасно в різних акваторіях північно-західної частини Чорного моря. Показано, що формування морфотипів рапани, вікової та статевої структури її угруповань в першу чергу залежить від трофічної бази. Вперше досліджені особливості функціонування антиоксидантної системи R. venosa і залежність стану цієї системи від віку, статі та умов середовища. За допомогою ізоферментних маркерів з’ясована генетична структура угруповань рапани різних акваторій північно-західної частини Чорного моря і встановлено, що ці угруповання, незважаючи на їх різний морфотип, є складовими однієї популяції. Отримані результати сприяють поглибленню існуючих уявлень з генетики популяцій та екологічної генетики.
 
В екстрактах тканин личинок, лялечок та імаго D. mercatorum, D. virilis, D. melanogaster та мутантних ліній встановлена наявність специфічних трипсиноподібних пептидгідролаз. В ході онтогенезу дрозофіли спостерігаються суттєві зміни показників вмісту загального білку, від яких залежить рівень питомої активності ферментів, зокрема трипсиноподібних. На постембріональних стадіях розвитку зазначених видів відбуваються значні зміни в прояві питомої активності трипсиноподібних пептидгідролаз, з максимальним (3,40 відносних одиниці – virilis) проявом її на стадії личинки та мінімальним (0,02 відносних одиниці – mercatorum) на стадії лялечки. На всіх постембріональних стадіях розвитку у мутанта  vestigial спостерігається максимальній, у порівнянні з мутантами Bar та cinnabar, рівень прояву трипсиноподібних ферментів, що свідчить про більш інтенсивну експресію ген-ензимної системи. У мутанта Bar на стадіях лялечки та дорослої мухи відзначається низький рівень прояву трипсиноподібних ферментів у порівнянні з диким типом, що вказує на значні зміни в системі регуляції протеолізу в період гістолізу личинкових та гістонеогенезу імагінальних тканин.
 
Вивчали частоту рекомбінацій в хромосомі 2 мутантів b-cn-vg Drosophila melanogaster на ділянках b-cn і cn-vg. З’ясували, що частота кросинговеру на ділянці b-cn складала 7,42 %, а на ділянці cn-vg – 12,55%, що відрізняється від теоретично розрахованих даних. в той же час відомо, що відповідно до локалізації маркерних мутацій в групі зчеплення 2 ділянка b-cn є прицентромерною, що може впливати на рекомбінаційну активність, знижаючи її.
 
Досліджували стійкість до Bipolaris sorokiniana та Fusarium graminearum гібридів м’якої пшениці з неповними амфідиплоїдами пшениця-Thinopyrum. Токсини гриба знижують енергію проростання і схожість насіння, зменшують розмірно-масові характеристики паростків. Окремі родини гібридів більш стійки, ніж батьківські форми. Гібриди з НАД (T. aestivum x Th. ponticum) більш стійки, ніж гібриди з НАД (T. aestivum x Th. intermedium).
 
З’ясовано, що за дії гербіцидів середній індекс толерантності пшениць був достовірно вищим, ніж у ячменів. За дії фунгіцидних препаратів, навпаки, проявилася тенденція до більшої толерантності ячменю. Отримані результати щодо дії гербіцидів виявилися цілком очікуваними, адже поліплоїдія має важливе адаптивне значення. Однією з діючих речовин кожного з досліджуваних фунгіцидів є речовини класу триазолів. Вони здатні змінювати бар’єрно-транспортних функції мембран рослинних клітин, викликати зменшення швидкості руху цитоплазми. Внаслідок цього більші за розмірами, у порівнянні з диплоїдними клітинами ячменю, клітини пшениці сильніше страждають від дії триазолінових фунгіцидів. Отже дія деяких сучасних антропогенних факторів довкілля може зводити переваги поліплоїдії нанівець.
 
Досліджені зміни морфологічних ознак короткостеблових аналогів сортів м’якої пшениці Кооператорка, Одеська 3, Одеська 51, Степняк, що виникають у рослин в результаті їх культивування в умовах модульованої посухи за рахунок додавання в штучні поживні середовища ПЕГ-6000. Встановлено існування корелятивних зв’язків між генами короткостебловості Rht в генотипі м’якої пшениці та стійкістю рослин до посушливих умов існування. Показано, що стійкість до осмотичного стресу у рослин не пов’язана з кількісним та якісним складом генів Rht в їх генотипі. Встановлено, що використання складних поживних середовищ для пророщування рослин з насінини в умовах осмотичного стресу не виправдано та не забезпечує отримання більш чітких результатів дослідів. Отримані дані корисні для оцінки вихідного матеріалу для селекції пшениці.
 
Міжнародні наукові конференції:
 
  • «Дрозофіла в експериментальній генетиці та біології», 2010
  • XI Міжнародна наукова конференція «Фактори експериментальної еволюції організмів», 2016

Кафедра гідробіології та загальної екології

Інтереси дослідників кафедри гідробіології і загальної екології торкаються широкого кола наукових проблем. Серед досліджень, які проводять на кафедрі впродовж багатьох років, потрібно відмітити комплексне вивчення фауни і флори Одеської затоки і прилеглих акваторії Чорного моря. В межах цього напряму продовжується дослідження зообентосу, а на базі вивчення фітобентосу було видано атлас-визначник донних діатомових водоростей Чорного моря. Важливим напрямом роботи кафедри є дослідження популяційної структури промислових видів риб, у якому поєднуються підходи класичної іхтіології з сучасними молекулярно-генетичними методами. На кафедрі розроблюють методи математичного моделювання динамічних показників популяцій промислових риб з метою оцінки їх потенційної чисельності і біомаси. Серед проектів кафедри є участь у комплексних дослідженнях прилеглої морської акваторії острова Зміїний, а також у міжнародному проекті TACIS «Придунайські озера: стійке відновлення і збереження природного стану і екосистем». В останні роки велику увагу співробітники кафедри приділяють дослідженням макрозообентосу і бентосоядних риб придунайських озер. 
 
Дослідження останніх років кафедри гідробіології та загальної екології пов’язані з науково-дослідною роботою «Розробка математичної моделі структури популяцій коропових риб придунайських озер для прогнозування їх промислового використання» (керівник доцент В. В. Заморов), у рамках якої проведено комплексне дослідження і розроблено математичну модель для оцінки потенційної чисельності і біомаси популяцій промислових видів коропових риб придунайських озер.
 
З метою розробки алгоритму оцінки та регулювання чисельності багатовидових промислових угруповань риб придунайських озер науковцями кафедри проведено комплексне моніторингове дослідження придунайських озер. Вперше вивчена залежність кількості фосфатів та інших речовин в озерній воді у зв’язку з об’ємом дунайської води, що надходить в озера під час водопілля та паводків.  
 
У моніторинговому режимі досліджень отримані нові, найбільш повні дані з таксономічної характеристики макрозообентосу озер у сучасних гідроекологічних умовах. Отримані обґрунтовані висновки про відносну стабільність екосистем більшості озер. Вперше за останні декілька десятків років для придунайських озер розраховано продукцію зоопланктону та величину потенційної біомаси риб-планктофагів. Величини середньостатистичних уловів риб-планктофагів за останні роки та розрахована потенційна рибопродуктивність озер, яку визначили за станом їх кормової бази, дозволяють рекомендувати додаткове зариблення цих водойм білим товстолобиком Hypophthalmichthys molitrix і строкатим товстолобиком Aristichthys nobilis. Високі величини потенційного вилову риб-планктофагів в озерах дозволить частково вирішити питання харчових потреб України при залучені незначного обсягу коштів, необхідного для отримання рибопосадкового матеріалу риб-планктофагів, що забезпечить ефективне використання кормових ресурсів озер. 
 
Отриманні данні щодо генетично-популяційної структури коропових риб в придунайських озерах надають можливість оптимізувати процес промислової експлуатації цих видів. За результатами молекулярно-генетичних досліджень зроблено припущення, що угруповання карася сріблястого Carassius gibelio з озера Кагул і Дунаю можна розглядати як частини однієї популяції, яка суттєво відрізняється від риб з озера Котлабух, які належить до іншої популяції. Відмінностей в генетичній структурі угруповань інших коропових риб в проаналізованих локалітетах не виявлено. 
 
Розроблено математичний алгоритм моделі для аналізу динаміки промислового стада риб. Встановлено основні показники, що обумовлюють динаміку біомаси і чисельності промислової частини популяції досліджених видів риб. Визначено параметри кількісної характеристики досліджених видів риб, які можна отримати на підставі оцінки промислових уловів. Підібрані методи, які необхідні для обчислення цих показників та параметрів у даних умовах. На підставі отриманих даних проаналізована залежність між уловом на одиницю поповнення і інтенсивністю промислу та розраховані величини для оптимальної експлуатації промислового стада. А саме, обчислена оптимальна для промислу довжина риб, яка відповідає найбільшому накопиченню біомаси та величина максимально допустимого улову, що показує максимально допустимий рівень експлуатації промислового стада, який не завдає шкоди навколишньому середовищу та зберігає чисельність популяції.
 
На базі табличного процесора MS Excel розроблено програмне забезпечення, яке автоматизує трудомісткі обчислення оцінки промислової частини популяції риб водойм. Завдяки можливості миттєвого автоматичного перерахунку всіх даних при зміні значення будь-якого компонента. Використання отриманих результатів дозволяє рибогосподарським підприємствам більш ефективно проводити роботу по зарибленню озер, визначати об’єми вилову промислових риб, тобто науково обґрунтовано вести рибальство і раціонально використовувати біоресурси озер.
Отримані гідробіологічні та іхтіологічні дані є корисними для спеціалістів – іхтіологів і гідробіологів при проведенні досліджень за відповідною тематикою, а також представникам установ Державного агентства рибного господарства України для їх практичної діяльності. 
 
За останні роки кафедра гідробіології та загальної екології була організатором наступних наукових заходів:
 
Наукові конференції:
 
  • Міжнародні наукові конференції «Читання пам’яті професора О. О. Браунера» (1997, 2000, 2003, 2007, 2013);
  • IV міжнародна іхтіологічна науково-практична конференція «Сучасні проблеми теоретичної та практичної іхтіології» (2011);
  • Симпозіуми:
  • Міжнародний симпозіум «Управління та охорона узбережжя північно-західного Причорномор’я» (1996);
  • Семінари:
  • Міжнародні школи-семінари «Утримання риб та морських ссавців в штучних умовах» (2012, 2013);

Кафедра зоології

Наукові розробки викладачів і співробітників кафедри тісно пов’язані з вивченням біологічного різноманіття. Традиційним на кафедрі є вивчення фауністики та систематики членистоногих тварин, зокрема павуків, кліщів та комах. Продовжується вивчення проблем оптимізації природничо-заповідної мережі, розширення природничо-заповідного фонду регіону за рахунок створення нових і збільшення площі існуючих територій, які знаходяться під охороною. Аналіз і систематизація всього науково-технічного і прикладного матеріалу з проблем вивчення і охорони видового різноманіття, заповідної справи, дозволили розробити і впровадити наукові проекти, які відомі в Україні і за її межами. 
 
Дослідження останніх років кафедри пов’язані з темою «З’ясувати сучасний стан біорізноманіття тварин Північно-Західного Причорномор’я» (керівник професор В. П. Стойловський).
 
У результаті вивчення міграційних переміщень сивкоподібних птахів Палеарктики через Азово-Чорноморський регіон, виявлено основні групи кліщів пір’яного покриву куликів. Описано три нових для науки види пір’яних кліщів. Виявлені механізми зв’язків певних видів кліщів із відповідними видами хазяїв, що дозволило виявити моноксенні, олігоксенні і поліксенні види з точки зору гостальной спеціалізації. Дослідженнями міграцій птахів через о. Зміїний з’ясовано домінування 5 видів горобцеподібних птахів: соловейко східний Luscinia luscinia, вівчарик-ковалик Phylloscopus collybita, вівчарик весняний Phylloscopus trochilus, кропив’янка чорноголова  Sylvia atricapilla, мухоловка мала  Ficedula parva, які становили біля 60 % відловлених птахів. Отримані результати корисні для розробки схем використання природних ресурсів та оптимальних заходів щодо їх охорони.
 
Провадяться моніторингові дослідження чисельності та просторового розміщення в регіоні основних рядів наземних та водних тварин. Особлива увага приділяється динаміці чисельності мисливських видів тварин та таких, які підлягають охороні в рамках чинного законодавства.
 
За останні роки кафедра зоології була організатором наступних наукових заходів:
 
Наукові конференції:
 
  • Міжнародна конференція по куликам (1992)
  • Міжнародна наукова конференція «Розвиток зоологічних досліджень в Одеському університеті. Академік Д. К. Третьяков і його наукова школа» (1999);
  • Міжнародні науковi конференції Азово-Чорноморського Орнітологічного Союзу (2000, 2002, 2007)
  • VI Міжнародна конференція по бакланам (2003)
  • Міжнародна конференція «Популяційний статус і управління популяційними міграціями птахів Центральної та Східної Європи» (2003);
  • VIII конференція спеціалістів по гускам міжнародної організації Wetlands International (2004)
  • Міжнародна конференція «Сучасні досягнення зоологічної науки (присвячена 120 річчю І. І. Пузанова і 140-річчю кафедри зоології ОНУ)» (2005)
  • Наукові наради: 
  • Наради Азово-Чорноморської орнітологічної робочої групи (1994, 1997, 2000, 2002, 2004, 2013, 2015)
  • Міжнародна нарада з водно-болотних угідь та їх ролі у охороні птахів (2000)
 
Симпозіуми:
 
Міжнародний симпозіум «Управління та охорона узбережжя північно-західного Причорномор’я» (1996)

Кафедра мікробіології, вірусології та біотехнології

На сьогоднішній день напрямки наукової роботи кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології різноманітні й охоплюють майже всі галузі мікробіології, а також сільського господарства, охорони здоров’я, навколишнього середовища. На базі кафедри та проблемних науково-дослідних лабораторій університету створено Біотехнологічний науково-навчальний центр, в якому виконуються наукові розробки за державним замовленням. 
 
Дослідження кафедри останніх років пов’язані з темами «Вивчення закономірностей функціонування системи міжклітинної комунікації мікроорганізмів за присутності синтетичних та природних біологічно активних сполук» (керівник професор Т. О. Філіпова), «Наукові основи вдосконалення санітарного контролю безпеки харчової сировини і продуктів її переробки» (керівник професор В. О. Іваниця), «Молекулярно-біологічні властивості фітопатогенних бактерій родів Agrobacterium, Erwinia, Ralstonia, їх бактеріоцинів, плазмід  та бактеріофагів, що обумовлюють кілерну активність» (керівник професор В. О. Іваниця), «Вивчити різноманітність та механізми взаємодії лактобацил з різних географічних зон з іншими організмами та розробити біопрепарати для стимуляції росту рослин та їх ферментування» (керівник професор В. О. Іваниця), «Взаємодія молочнокислих бактерій з сільськогосподарськими рослинами» (керівник професор В. О. Іваниця), «Метагеномний аналіз біологічної різноманітності мікробіоти Чорного моря та її біотехнологічний потенціал» (керівник професор В. О. Іваниця), «Розробити науково-методичні підходи та біотехнологію ремедіації прибережних морських вод від хімічного та мікробіологічного забруднення» (керівник доцент Т. В. Гудзенко), «Дослідження біологічних властивостей лікарських грибів та їх взаємовідносин з членистоногими і мікроорганізмами» (керівник професор В. О. Іваниця).
 
Отримані комплексні наукові дані про можливість регуляції низкою синтетичних сполук (аналоги порфіринів і сульфонамідів) процесів комунікації у бактерій, формування біоплівки і синтезу вторинних метаболітів, у тому числі, важливих для практичного використання. На прикладі псевдомонад досліджено конкуренцію між синтетичними регуляторами і сигнальними молекулами системи quorum sensing і встановлено її ланки, що змінюють функціональну активність у присутності досліджуваних сполук. Отримані дані щодо взаємодії псевдомонад і молочнокислих бактерій з фітопатогенними грибами і бактеріофагами за впливу інгібіторів системи міжклітинної комунікації.
 
В результаті експериментальних досліджень мікроорганізмів-контамінантів роду Bacillus в різних видах харчових продуктів проведено аналіз генетичних особливостей мікроорганізмів – представників роду, які контамінують харчову сировину і продукти її переробки. В ході виконання проекту отримані комплексні наукові дані про те, що серед мезофільних мікроорганізмів на досліджених видах овочевої сировини домінують бактерії – переважно група спорутворюючих аеробних бацил, у яких було виділено 9 морфотипів колоній. Визначено склад мікробіоти овочевої сировини та консервів з ознаками псування, 13 штамів-представників якої на основі морфологічних, культуральних, фізіологічних, біохімічних ознак, а також жирнокислотного складу клітин віднесено до видів: Lysinibacillus sphaericus-GC subgroup E, Bacillus subtilis, Bacillus cereus-GC subgroup A, Bacillus pumilus-GC subgroup. Встановлення генетичних послідовностей підтвердило результати досліджень фізіолого-біохімічних властивостей штамів бацил, що вказують на їх родову і видову належність. Видову належність трьох штамів Bacillus sp., що за даними хроматографії жирних кислот були визначені як спірні за видами Bacillus cereus та Bacillus thuringiensis (штами П90-4, П90-9 та П90-1), підтвердили проведенням ПЛР з використанням праймерів до послідовностей бацил. 40 % досліджених штамів утримують плазміди різного розміру, які представлені двома групами: невеликі плазміди розміром від 2 до 12 т. п. н. і мегаплазміди приблизно 200 т. п. н.
 
Досліджено молекулярно-біологічні, біофізичні та молекулярно-генетичні властивості бактерій Erwinia, Ralstonia і Agrobacterium, їх плазмід, макромолекулярних бактеріоцинів та бактеріофагів. Уперше показано, що бактеріоцини Erwinia carotovora характеризуються великим різноманіттям часток фагового походження. Оптимізовано та розроблено методи очищення антагоністичних речовин та методи культивування бактерій. Вперше для інгібування Agrobacterium  було застосовано штам-антагоніст Alcaligenes faecalis. Вперше у результаті інактивації-підрощування за допомогою 4-х циклів відібрали сток фага ZF40 rt2/4, який містив стійкі до температури фагові частки. Вперше показано те, що, на відміну від нестабільності часток, бактеріофагу Erwinia carotovora ZF40 властива унікальна генетична стабільність. Створено колекцію фітопатогенних бактерій та їх бактеріофагів. 
 
Вивчено різноманітність лактобацил з рослин різних географічних зон (Україна, Франція, Таїланд), їх властивості та механізми впливу на інші організми. Показано, що найкращим критерієм для розпізнавання штамів лактобацил з різних географічних зон є наявність певних груп генів плантарицинів. За біотехнологічними показниками відібрано штами, здатні до ферментації рослинної та грибної продукції. Розроблено технологію отримання препарату закваски для ферментування грибної та рослинної продукції. Розроблено технологію ферментування лактобактеріями плодових тіл гливи звичайної та овочів.
 
Виділено молочнокислі бактерії (Lactobacillus та Enterococcus) з рослин та рослинних продуктів України. Вивчено молекулярно-біологічні, біохімічні та пробіотичні властивості штамів молочнокислих бактерій. Відібрано найбільш активні штами. Виділено та вивчено біологічно активні речовини штамів, які мають стимулюючий вплив на рослини. Проведено оцінку впливу штамів та їх біологічно активних речовин на стан, імунітет та ріст рослин за інтродукції молочнокислих бактерій на поверхні насіння, паростків та молодих рослин томатів, каланхое і пшениці.
Вперше отримано нові дані щодо біологічної різноманітності глибоководних сірководневих та метаногенних осадів в районах Чорного моря біля Кавказу, Криму та Туреччини (аналіз проб, зібраних  під час міжнародної експедиції НДС «Meteor» (Німеччина)), біологічної різноманітності мікроорганізмів в воді та ґрунті в північно-західній частині шельфу чорного моря на НДС «Mare Nigrum» (Румунія), дані щодо широкого спектру біологічних властивостей гетеротрофних бактерій та ступеню родинних з в’язків бактерій, встановленого методами RAPD ПЛР та газової хроматографії. Зібрано колекцію морських мікроорганізмів різних таксономічних груп. Проведено системний аналіз філогенетичної спорідненості ізольованих штамів. Вдосконалено методики культивування аннамокс та тіонових бактерій. 
 
Вперше проведені комплексні мікробіологічні та хімічні дослідження води та порової води інтерстиціальних порожнин зони псамоконтуру експериментальних ділянок прибережної зони Чорного моря: визначено вміст умовно-патогенних, санітарно-показових мікроорганізмів, алохтонних вірусів; біогенних елементів; вміст хімічних токсикантів та встановлений рівень їх генотоксичного і мутагенного впливу на генетичний апарат ізольованих нами мікроорганізмів. Вперше визначена роль мікроорганізмів зони псамоконтуру в очищенні морської води від хімічних токсикантів та санітарно-показових мікроорганізмів. Під час виконання НДР уперше розроблено нову комплексну технологію біоремедіації морської води, яка основана на активації природної морської мікробіоти, що відповідає за процеси самоочищення від хімічного та мікробного забруднення. З цією метою вперше виділено з морської води та порової води інтерстиціальних порожнин зони псамоконтуру о. Зміїний, прибережної зони Одеської затоки в районі Мису Малий Фонтан, Дачі Ковалевського, 16 станції Великого Фонтану нові штами біохімічно-активних бактерій-деструкторів (нафтопродуктів, синтетичних поверхнево-активних речовин), що є добрими сорбентами іонів важких металів та володіють антагоністичними властивостями. Вперше проведено ідентифікацію відібраних штамів класичними методами та методом газової хроматографії з використанням автоматичної системи ідентифікації мікроорганізмів MIDI Sherlock, методом RAPD-ПЛР, вивчення їх фізіологічних, молекулярно-біологічних та біохімічних властивостей. За біотехнологічними показниками вперше здійснено відбір та селекцію мікроорганізмів з поліфункціональною активністю і вперше створено комплекс активних мікроорганізмів, придатний для оздоровлення водного середовища від хімічних полютантів та умовно-патогенних бактерій. Вперше методом математичного планування експерименту підібрано оптимальні умови та склади поживних середовищ для культивування окремих компонентів комплексного мікробного препарату. Розроблено технологічний регламент отримання препарату та виготовлено на ферментері його дослідну партію. Вперше розроблено технологію іммобілізації мікроорганізмів на поверхнях штучних гнучких тканинних матеріалів, проведено лабораторні дослідження використання розробленого комплексного мікробного препарату на моделях експериментального псамоконтуру та біологічного фільтру на штучних гнучких тканинних матеріалах типу «вія».
 
У результаті проведеного дослідження з’ясовані адаптаційні властивості колекційних штамів G. lucidum ONU F101 та A. auricula-judae F102, що мають практичну цінність за культивування. Встановлено, що морфологія міцеліальних колоній досліджуваних базидіоміцетів має широку модифікаційну мінливість в залежності від складу живильного середовища. Це може стати перешкодою при первинній ідентифікації штаму, що треба враховувати. Визначені температурні режими, за яких можливе культивування вегетативного міцелію досліджуваних штамів. Оптимальною температурою є 27 °С. За значенням ростового коефіцієнту та морфологією колоній найкращими субстратами для отримання вегетативного міцелію G. lucidum виявився ячмінний та гречаний агар, для A. auricula-judae – картопляно-глюкозний та гречаний агар. Кількість ізоформ карбоксилестераз міцелію G. lucidumта та A. auricula-judae значно різниться в залежності від складу поживного середовища. Карбоксилестерази A. auricula-judae характеризуються більшою варіабельністю, ніж G. lucidum. В міцелії A. auricula-judae виявлено 7 форм ферменту, з яких 2 – константні, в міцелії G. lucidum виявлялося лише 5 форм з 2 константними. Досліджувані штами мають дві спільні ізоформи карбоксилестераз: константну – з Rf 0,510 та варіабельну – з Rf 0,460. Розробляється методика оцінки стійкості базидіоміцетів до патогенів.
 
Визначено стійкість колекційних лікарських базидіоміцетів до патогенного гриба Trichoderma viride. Відпрацьовано технології отримання плодових тіл у лабораторних умовах. Отримано плодові тіла ганодерми, шії-таке, геріція та декількох штамів гливи. Досліджено їх антибіотичну здатність та вплив на про- та еукаріотичні організми, а також на генетичний апарат рослин.
 
За останні роки кафедра мікробіології, вірусології та біотехнології була організатором наступних наукових заходів:
 
З’їзди наукових товариств:
 
  • Х з’їзд Товариства мікробіологів України (2004 р.);
  • Х з'їзд Біохімічного товариства України (Одеса, 2010 р.).
 
Наукові конференції:
 
  • Міжнародна конференція «Екологія і біогеохімічна діяльність мікроорганізмів» (2001 р.);
  • Міжнародна конференція «Мікробні біотехнології» (2006 р.);
  • Міжнародна наукова конференція молодих вчених та студентів «Сучасні проблеми мікробіології та біотехнології» (International scientific conference “Modern problems of microbiology and biotechnology’ (2007 р.);
  • III Міжнародна українсько-польська Вейглівська конференція „Mікробіологія служить людині” (2009 р.)
  • Українсько-польська конференція "Сучасні проблеми мікробіології" (2009 р.);
  • Міжнародна конференція "Екологія і біогеохімічна діяльність мікроорганізмів" (Одеса, 2010);
  • II-ая Международная научно-практическая конференция “Современные ресурсосберегающие технологии. проблемы и перспективы” (Одеса, 2012);
  • Міжнародна конференція для молодих вчених “Actual problems of microbiology and biotechnology”  (2015 р.).
 
Симпозіуми:
 
  • Міжнародний симпозіум «Управління та охорона узбережжя північно-західного Причорномор’я» (1996 р.);
  • Семінари:
  • Семінар "Проект JSO-ERA – завдання, методи та очікувані результати" (2010 р.);
  • Семінар "Потенціал британського науково-дослідницького сектору у галузі біоматеріалів" РП7 люди: можливості для українських дослідників у науках про життя" (2010 р.);
  • Семінар "Bio-Rad Laboratories", США (2010);
  • Семінар "Bio-Rad Laboratories"", США  (2013 р.);
  • Міжнародний семінар з біомедичної метаболоміки, діагностики та лікування туберкульозу в рамках проекту РП7 (2013) за програмою фінансування Марії Кюрі «TB prognosis-IRSES; a workshop on biomedical metabolomics, TB diagnostics and treatment».
 
Літні школи:
 
З 2006 року щорічно проводиться літня школа «Молекулярна мікробіологія і біотехнологія».

Кафедра фізіології людини та тварин

Головним напрямом досліджень кафедри фізіології людини і тварин є вивчення механізмів міжнейронної взаємодії у корі головного мозку. Активно досліджуються клітинні механізми, які лежать у основі пароксизмальної активності кори та інших структур мозку. Досліджуються механізми функціонування медіаторно-рецепторних систем центральної нервової системи. Велику увагу приділяють дослідженню нових фізіологічно активних речовин, у тому числі і з нейротропними властивостями та їх вплив на різні системи організму в умовах експериментального патологічного стану. 
 
Дослідження останніх років кафедри пов’язані з темою «Вивчення стану фізіолого-біохімічних систем організма в умовах дії шкідливих та екстремальних факторів» (керівник професор Л. М. Карпов).
 
Доведено, що активація збуджувальних і гальмівних систем може контролювати здатність нейронів кори генерувати судомні розряди. Можна припустити, що в умовах особливої морфофункціональної структурної організації гіпокампа та кори, зв’язків гіпокампа з корою, регулярна IC-активність вентрального відділу здатна знижувати рівень збудливості нейронів кіркового осередку навіть у відсутності ГАМКА-опосередкованого гальмування. Встановлено, що для боротьби із епілептичними нападами (в експериментах на щурах) доцільно використовувати гальмівний медіатор ГАМК, проте більш ефективними є його кон’югати з пантотеновою, гомопантотеновою, а також з нікотиновою кислотами. Показано, що добавки до харчування щурів природних антиоксидантів дозволяє протистояти негативній дії радіації (перекисне окиснення ліпідів, поведінкові реакції, тощо). 
 
За останні роки кафедра фізіології людини та тварин була організатором наступних наукових заходів:
 
З’їзди наукових товариств:
 
ХVІІІ з’їзд Українського фізіологічного товариства (2010)
 
Наукові конференції:
 
  • Одеські обласні наукові конференції з морфології, фізіології, патології та клініці травлення (1993, 1997)
  • Міжнародна конференція до 100-річчя з дня народження академіка Р. О. Файтельберга з проблем травлення і всмоктування (2003)
  • Міжнародна конференція «Сучасні досягнення зоологічної науки (присвячена 120 річчю І. І. Пузанова і 140-річчю кафедри зоології ОНУ)» (2005)

Публікації із згадуванням колекцій Гербарію ОНУ (MSUD)

1. Бондаренко Е.Ю. Представленность инвазионных видов в гербарии Одесского национального университета им. И.И. Мечникова //«Теорія і практика сучасного природознавства»: Мат. ІІІ-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 90-річчю утворення Херсонського державного університету.- Херсон, 2007.- С. 27.
2. Бондаренко Е.Ю. Флора низовий междуречья Днестр-Тилигул на рубеже ХІХ-ХХ веков // Материалы 1(1Х) Международной конференции молодых ботаников в Санкт-Петербурге (21-26 мая 2006).- СПб: ГЭТУ, 2006. - С. 46.
3. Бондаренко Е.Ю., Васильева Т.В. Инвазионные виды растений в низовьях междуречья Днестр-Тилигул // Молодые исследователи – ботанической науке 2006. Междунар. научно-практическая конференция (21-22 сентября 2006, Гомель). - Гомель: ГГУ им. Ф. Скорины, 2006.- С. 104-107
4. Бондаренко О.Ю. Аналіз інвазійних видів межиріччя Дністер-Тилігул у межах Одеського геоботанічного округу // Вісник аграрної науки Південного регіону. - 2006. - вип. 7. - Одеса: СМИЛ, 2006.- С. 182-186.
5. Бондаренко О.Ю. Аналіз флори пониззя межиріччя Дністер-Тилігул // Мат. XII з’їзду Українського ботанічного товариства (Одеса, 15-18 травня 2006 р.).- Одеса, 2006.- С.22
6. Бондаренко О.Ю. Представленість видів Одеського геоботанічного округу в зборах гербарію ОНУ ім. І.І. Мечникова // Наук. Вісн. Черн. ун-ту, 2005. - Вип. 260. Біологія. - С. 3-5.
7. Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В. Синантропна флора пониззя межиріччя Дністер-Тилігул у зборах ХІХ-ХХ ст. // Синантропізація рослинного покриву України: тез. наук. доп. (Переяславль-Хмельницький, 27-28 квітня 2006).-Київ-Переяславль – Хмельницький, 2006.- С. 26-29
8. Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В., Коваленко С.Г. Гербарії як складова частина наукової і виховної роботи. Про перспективи досліджень гербарних фондів Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова // Известия Музейного Фонда им. А.А. Браунера. – 2007.- Т. IV. № 2-3.- С.70-72.
9. Бондаренко О.Ю., Коваленко С.Г., Васильєва Т.В. Історичний аналіз флори пасовищ Центрального Придністров’я. за даними гербарію П.Є. Кулика // Причерноморский экологический бюллетень.- 2007.- № 4 (26).- С. 149-153.
10. Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю. Скарби гербарію Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Травник XVIII сторіччя // Вісник ОНУ. - 2005.- Т. 10, вип. 5.- С. 191-198
11. Коваленко С.Г., Васильева Т.В., Бондаренко Е.Ю., Бальчева Г.А. Гербарий Одесского национального университета (MSUD) // Мат. конференции по морфологии и систематике растений, посвященной 300-летию со дня рождения Карла Линнея (Москва, 16-19 мая 2007 года).- М.: Т-во научных изданий КМК, 2007.- С. 256-257.
12. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В. Ботанічні дослідження у Новоросійському (Одеському університеті) // Мат. XII з’їзду Українського ботанічного товариства (Одеса, 15-18 травня 2006 р.).- Одеса, 2006.- С. 16-17.
13. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Бальчева Г.О. Гербарій Одеського національного університету. Колектори іменної колекції Е.Е.Ліндеманна //«Теорія і практика сучасного природознавства»: Мат. ІІІ-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 90-річчю утворення Херсонського державного університету.- Херсон, 2007.- С.69/
14. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Бондаренко О.Ю., Янкіна Н.А. Гербарії як складова частина наукової і виховної роботи. 1. Колектори гербарію Вищих Жіночих Педагогічних курсів // Фальцфейніфські читання: Збірник наукових праць.- Херсон, 2007.- С. 163-166.
15. Назарчук Ю.С. Лишайники в гербарии Одесского национального университета им. И. И. Мечникова (MSUD): состояние и проблемы сохранения // Мат. конференции по морфологии и систематике растений, посвященной 300-летию со дня рождения Карла Линнея (Москва, 16-19 мая 2007 года). - М.: Т-во научных изданий КМК, 2007. - С. 262-263.
16. Бондаренко О.Ю. Конспект флори пониззя межиріччя Дністер-Тилігул. – Фітосоціоцентр. 2009. – 332 с.
17. Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В., Коваленко С.Г. Колектори колекції Й.К. Пачоського у гербарії Одеського національного університету // V Ботанічні читання пам’яті Й.К. Пачоського / Збірка тез доповідей міжнародної наукової конференції (Херсон, 28 вересня – 1 жовтня 2009 р.). – Херсон: Айлант, 2009. – С. 10.
18. Бондаренко О.Ю., Коваленко С.Г., Васильєва Т.В. Гербарій ОНУ (MSUD). Поява інвазійних видів рослин в Одеському повіті та в місті Одесі // Вісник ОНУ.- 2009.- Т. 14, вип. 14.- С. 7-14.
19. Бондаренко О.Ю., Коваленко С.Г., Васильєва Т.В. Рідкісні та зникаючі види Одещини у гербарних колекціях ОНУ імені І.І. Мечникова (MSUD) // Вісник Київського національного ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. Серія «Інтродукція та збереження рослинного різноманіття». – 2009.-№ 22-24.- С. 97-98.
20. Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю. Про колекцію вищих жіночих педагогічних курсів. Гербарій ОНУ ім.. І.І. Мечникова (MSUD) // Біорізноманіття: теорія, практика та методичні аспекти вивчення у загальноосвітній та вищий школі: Мат. міжнародної науково-практичної конференції (присвячена пам’яті видатних вчених-ботаніків, які працювали в Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г.Короленка: Р.В. Ганжі, І.М. Голубинського, Д.С. Івашина, С.О. Іллічевського, Ф.К. Курінного, П.Є. Сосіна). - Полтава: Друкарська майстерня, 2010.- С. 92-94.
21. Коваленко С.Г., Васильева Т.В., Бондаренко Е.Ю. Растения сибирской флоры в Гербарии MSUD // Проблемы изучения растительного покрова Сибири: Мат. IV Международной научной конференции, посвящённой 125-летию Гербария им. П.Н. Крылова Томского государственного университета и 160-летию со дня рождения П.Н. Крылова (Томск, 1-3 ноября, 2010).- Томск: Изд-во Томского ун-та, 2010.- C. 22-24.
22. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Бондаренко О.Ю. Гербарні зразки флори Волині у колекції Й.К. Пачоського // Два сторіччя дослідження рослинного покриву Карпат: Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 130-річчю від дня народження Антонія Маргітая.- Ужгород, Карпати. 2010. – С. 108-110.
23. Коваленко С.Г. Гербарій Одеського національного університету імені І.І. Мечникова / Гербарії України. Index Herbariorum Ucrainicum / Редактор-укладач: к.б.н. Н.М. Шиян. – Київ, 2011. – С. 222-233
24. Коваленко С.Г.. Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В. Гербарні колекції Одеси як основа вивчення біорізноманіття флори регіону // Ботаніка та мікологія: проблеми і перспективи на 2011-2020 роки: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції (Київ, 6-8 квітня 2011).- К.: Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного, 2011- С.73-75.
25. Коваленко С.Г.. Васильєва Т.В., Бондаренко О.Ю. Роль П.С. Шестерикова у вивченні флори півдня України// Матеріали ХІІІ з’їзду УБТ (Львів, 19-23 вересня 2011 р.).- Львів, 2011.- С. 52.
26. Бондаренко О.Ю., Коваленко С.Г., Васильєва Т.В. Карантинні бур’яни півдня України у ХІХ-ХХ ст. //Аграрний вісник Причорномор’я. Збірник наукових праць. А 25 Сільськогосподарські та біологічні науки.-2012. Вип. 61. – С. 30-35.
27. Немерцалов В. В. Рослини-символи Старого та Нового Світу у бібліографічних джерелах / В. В. Немерцалов, О. С. Мурашко // Вісник Одес. нац. ун-ту. Сер. : Бібліографознавство, бібліотекознавство, книгознавство. - 2012. - Т. 17, вип. 1 (7). - С. 105-138.
28. Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю., Немерцалов В.В., Васильєва Т.В. Поширення деяких видів рідкісних та зникаючих рослин Північно-Західного Причорномор’я у ХХ та ХХІ сторіччях (за матеріалами колекцій MSUD) // Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин. Матеріали Міжнародної наукової конференції (9-12 жовтня 2012 р. м. Умань, Черкаська обл.).- Київ: ПАЛИВОДА А.В., 2012.- С. 113- 117.
29. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Бондаренко О.Ю. Ексикати колекції Й.К. Пачоського гербарію Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (MSUD) //Чорноморський ботанічний журнал.- 2013. -Т.9, № 3. - С. 6-14.
30. Немерцалов В.В., Коваленко С.Г. Використання матеріалів колекцій гербарію ОНУ (MSUD) при підготовці бакалаврів біологів // Матеріали IV Міжнародної наукової конференції «Сучасна біологія рослин», присвяченої 260-річчю виходу праці К. Ліннея «Species plantarum», 115-річчю відкриття подвійного запліднення С.Г. Навашиним и 60-річчю створення моделі структури ДНК Д. Уотсоном і Ф. Криком (Україна, Луганськ, 03-07 червня 2013 р.) // Ред. І.Д. Соколов. – Луганськ: Елтон-2, 2013. – (105 с.) С. 60-62/
31. Скарби гербарію ОНУ (MSUD). Гербарна колекція Й.К. Пачоського / Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В.- Одеса: Освіта України, 2013. - 331 с.
32. Скарби гербарію ОНУ (MSUD). Гербарна колекція П.С. Шестерикова // Коваленко С.Г., Немерцалов В.В., Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В. – Одеса: Освіта України, 2014. - 196 с.
33. Скарби гербарію ОНУ (MSUD). Гербарна колекція Г. Й. Потапенко // Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю., Немерцалов В.В., Герасимюк Н.В., Васильєва Т.В. – Одеса: Освіта України, 2014. - 112 с.
34. Шиян Н.М., Бондаренко О.Ю., Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Немерцалов В.В. Автентичні зразки судинних рослин гербарію Й. К. Пачоського (MSUD) // VІ Ботанічні читання пам’яті Й.К. Пачоського. Збірка тез доповідей міжнародної наукової конференції, (Херсон, 19.05.2014 – 22.05.2014) /відповідальний редактор М.Ф. Бойко. – Херсон: Айлант, 2014. – С. 48 - 49.
35. Коваленко С. Г., Бондаренко О. Ю., Васильєва Т. В., Немерцалов В. В. Роль В.І. Липського в розвитку ботанічних досліджень в Одесі // Інтродукція, збереження та моніторинг рослинного різноманіття. Матеріали Міжнародної наукової конференції до 175-річчя Ботанічного саду імені акад. О.В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка (20 – 24 травня 2014 р., Київ, Україна). – Київ: ПАЛИВОДА А. В., 2014. – С. 259.
36. Коваленко С. Г., Бондаренко О. Ю., Немерцалов В. В., Васильєва Т. В. Рідкісні та зникаючі види рослин в гербарній колекції П.С. Шестерикова (MSUD) // Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин / Матеріали III Міжнародної наукової конференції (4-7 червня 2014 р., м. Львів). – Львів, 2014. – С.119-122.
37. Коваленко С. Г., Бондаренко Е. Ю., Васильева Т. В., Немерцалов В. В. Сборы учёных Новороссийского университета в гербарии Э. Э. Линдеманна (MSUD) //Ботанические коллекции – национальное достояние России : сб. науч. ст. Всерос. (с междунар. участием) науч. конф., посвящ. 120-летию Гербария имени И. И. Спрыгина и 100-летию Русского ботанического общества (г. Пенза, 17–19 февраля 2015 г.) / под ред. д-ра биол. наук, проф. Л. А. Новиковой. – Пенза : Изд-во ПГУ, 2015. – C. 65-67.
38. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Бондаренко О.Ю., Немерцалов В.В. Збори Людвига Вагнера та інших угорських натуралістів XIX століття у гербарії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (MSUD) // Міжнародна наукова конференція «Внесок натуралістів-аматорів у вивчення біологічного різноманіття», присвячена 200-річчю від дня народження Людвіга Вагнера (м. Берегово, 14-16 травня, 2015 року). - С. 374-379.
39. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Бондаренко О.Ю., Немерцалов В.В. Збори видатних ботаніків у гербарній колекції Е.Е. Ліндеманна (MSUD) // Вісник ОНУ. Біологія.- 2015.- С. 205-215.
40. Коваленко С.Г., Васильева Т.В., Бондаренко Е.Ю., Немерцалов В.В. Растения засоленных местообитаний Прикаспийской низменности в сборах Г.И. Потапенко (Гербарий Одесского национального университета имени И.И. Мечникова (MSUD) // Вестник КазНУ. Серия экологическая. - 2015. - № 1-2 (43). - С. 460-465.
41. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Немерцалов В.В., Бондаренко О.Ю. Студентські колекції Гербарію Одеського університету (MSUD). 1. Д.І. Сосновський // І Міжнародна заочна науково-практична конференція «Актуальні питання біологічної науки» (25 березня 2015 р. Ніжин).- Ніжин, 2015. - С.199-203.
42. Коваленко С.Г., Васильева Т.В., Немерцалов В.В., Бондаренко Е.Ю. В.И. Липский и его роль в создании гербарной коллекции Ботанического сада ОНУ // Роль ботанических садов в сохранении и мониторинге биоразнообразия (Ростов-на-Дону, 27-30 мая 2015 г.). - Ростов-на-Дону, 2015. - С. 56-59.
43. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Бондаренко О.Ю., Немерцалов В.В. Флора узбережжя Куяльницького лиману (за матеріалами гербарних зборів Г.Й. Потапенка // VIй відкритий з’їзд фітобіологів Причорномор’я. - Херсон, 2015. - С. 59-60.
44. Васильєва Т.В., Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю., Немерцалов В.В. Види рослин з родини Orchidaceae з Червоної книги України у гербарії Е.Е. Ліндеманна (MSUD) // Регіональні аспекти флористичних і фауністичних досліджень : матеріали Другої міжнародної науково-практичної конференції (24-25 квітня 2015 р., смт Путила) / відп. ред. І. В. Скільський ; М-во екології та природн. ресурсів України, Нац. природн. парк «Черемоський» та ін. – Чернівці : Друк Арт, 2015. – С. 283-286.
45. Немерцалов В. В., Коваленко С. Г., Васильева Т. В., Бондаренко Е. Ю. Сборы основателей РБО в гербарии MSUD //История ботаники в России. Сборник статей участников Международной научной конференции.- Тольятти, 2015. - Т.1. - С. 145-148.
46. Скарби гербарію ОНУ (MSUD). Гербарна колекція Й.К. Пачоського. Частина ІІ // Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В., Немерцалов В.В. – Одеса: Освіта України, 2016. - 80 с.
47. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Бондаренко Е.Ю., Немерцалов В.В Студентські колекції Гербарію Одеського університету (MSUD). 2. Збори студенток ОВЖПК // ІІ Міжнародна заочна науково-практична конференція «Актуальні питання біологічної науки»: Зб. статей.- Ніжин: НДУ імені Миколи Гоголя, 2016.- С. 193-196.
48. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Бондаренко О.Ю., Немерцалов В.В. Ексікати флори північно-східної Європи в колекції MSUD // Матеріали XIV з’їзду Українського ботанічного товариства (м. Київ, 25–26 квітня 2017 р.), Київ, 2017. - С. 221.
49. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Немерцалов В.В., Бондаренко О.Ю. Видатні педагоги – біологи Новоросійського університету. Валеріан Вікторович Половцов // ІІІ Міжнародна заочна науково-практична конференція «Актуальні питання біологічної науки». Збірник статей. – Ніжин: НДУ імені Миколи Гоголя, 2017. – С. 144-147.
50. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Немерцалов В.В. Вчені кафедри ботаніки у побудові і розвитку Ботанічного саду імені В.І. Липського Одеського національного університету імені І.І. Мечникова // Сучасні проблеми біології, екології та хімії: збірник матеріалів V Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 30-річчю біологічного факультету Запорізького національного університету (Запоріжжя, 26-28 квітня 2017 р.). – Запоріжжя: АА Тандем, 2017. – С. 313-315.
51. Коваленко С. Г., Бондаренко О. Ю., Васильєва Т. В., Немерцалов В. В. Збори рослин, які охороняються на міжнародному рівні, в колекції Одеського університету (MSUD) // Регіональні аспекти флористичних і фауністичних досліджень: матеріали Четвертої міжнар. наук.-практ. конф. (28‒29 квіт. 2017 р., смт Путила, Чернівецька обл., Україна) / наук. ред. І. В. Скільський, А. В. Юзик ; М-во екології та природ. ресурсів України, Нац. природ. парк «Черемоський» та ін. – Чернівці : Друк Арт, 2017. – С. 272-274.
52. Немерцалов В.В., Коваленко С.Г., Васильева Т.В. История формирования и развития дендрофлоры Одессы (к 150-летию Ботанического сада имени В. И. Липского Одесского национального университета имени И. И. Мечникова) // Роль ботанических садов и дендрариев в сохранении, изучении и устойчивом использовании разнообразия растительного мира = Role of Botanical Gardens and Arboretums in conservation, investigation and sustainable using diversity of the plant world : материалы Международной научной конференции, посвященной 85-летию Центрального ботанического сада Национальной академии наук Беларуси (г. Минск, 6–8 июня 2017 г.). В 2 ч. Ч. 1 / Национальная академия наук Беларуси; Центральный ботанический сад ; редкол.: В. В. Титок [и др.]. — Минск : Медисонт, 2017. — С. 206 -211.
53. Скарби гербарію ОНУ (MSUD). Гербарна колекція Е.Е. Ліндеманна. /С.Г. Коваленко, О.Ю. Бондаренко, Т.В. Васильєва, В.В. Немерцалов. - Одеса: «Освіта України», 2017. - 776 с.
54. Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю., Немерцалов В.В., Васильєва Т.В. Володимир Іполитович Липський – видатний ботанік, флорист, директор Одеського ботанічного саду // Генофонд колекцій ботанічних садів і дендропарків – запорука сталих фітоценозів в умовах кліматичних змін: Зб. ст. міжнар. наук. конф., присвяч. 150-річчю Ботанічного саду ім. акад. В.І. Липського ОНУ ім. І.І. Мечникова. – Одеса: ОНУ, 2017. - С. 249-253.
55. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Немерцалов В.В., Бондаренко О.Ю. Володимир Іполитович Липський. Учні та родина. // Генофонд колекцій ботанічних садів і дендропарків – запорука сталих фітоценозів в умовах кліматичних змін: Зб. ст. міжнар. наук. конф., присвяч. 150-річчю Ботанічного саду ім. акад. В.І. Липського ОНУ ім. І.І. Мечникова. – Одеса: ОНУ, 2017. - С. 253-256.
56. Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В., Немерцалов В.В. Колекція О.Д. Нордманна як одна з фундацій гербарію Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (MSUD) // Вісник ОНУ. Біологія. – 2017. – Т. 22, вип. 1(40). - С. 130-140.
57. Коваленко С.Г., Немерцалов В.В., Васильєва Т.В., Бондаренко О.Ю. Збори Д.І. Сосновського з Тбілісі (Грузія) у гербарії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова // Укр. бот. журн., 2017, 74(5): 497– 502.
58. Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю., Немерцалов В.В., Васильєва Т. В. Скарби гербарію ОНУ імені І.І. Мечникова (MSUD). Ексикати з «Flora Rossica» // Вісник ОНУ. Біологія. – 2017. – Т. 23, вип. 2(41).- С. 97-114.
59. Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю., Немерцалов В.В., Васильєва Т.В Вищі жіночі курси в Одесі та їх роль у розвитку ботанічних знань // Освіта і наука в умовах глобальних трансформацій. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. 24-25 листопада 2017 р., м.Дніпро. Частина ІІ. / Наук. ред. О.Ю. Висоцький. – Дніпро: СПД «Охотнік», 2017. - C. 175-176.
60. Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В., Немерцалов В.В. Студентські колекції Гербарію Одеського університету (MSUD). 3. Збори В.Г. Ерделі // ІV Міжнародна заочна науково-практична конференція "Актуальні питання біологічної науки" (присвячена 100-річчю від дня народження академіка Петра Григоровича Богача): Збірник статей. – Ніжин: НДУ імені Миколи Гоголя, 2018. – С. 127-130.
61. Васильєва Т.В. А.О. Сапєгін. Дослідники фітобіоти та мікобіоти України //Укр. бот. журн., 2018, 75(3).- С. 301-302.
62. Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В., Немерцалов В.В. Шлях у науці А. О. Сапєгіна – видатного випускника Новоросійського (Одеського національного імені І.І. Мечникова) університету (до 100-річчя національної Академії наук України) // Вісник ОНУ. Сер.: Біологія. 2018. Т. 23, вип. 1(42). - С. 111-121. DOI 10.18524/2077-1746.2018.1(42).129128
63. Васильєва Т., Бондаренко О., Коваленко С., Немерцалов В. Іменні історичні колекції Гербарію Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (MSUD) // Міжнародна наукова конференція «Гербарії та збереження фіторізноманіття», (3 – 5 жовтня 2018 року, Львів, Україна) // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2018. Випуск 78. С. 144–149.
64. Коваленко С.Г., Бондаренко О.Ю., Васильєва Т.В., Немерцалов В.В. Рідкісні та зникаючі види флори України та суміжних східноєвропейських країн в історичній колекції ОВЖПК Гербарію MSUD // Міжнародна наукова конференція «Гербарії та збереження фіторізноманіття», (3 – 5 жовтня 2018 року, Львів, Україна) //Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2018. Випуск 78. С. 104–110.
65. Svetlana G. Kovalenko, Olena Yu. Bondarenko & Tatyana V. Vasylyeva ALIEN PLANTS` COLLECTIONS FROM TERRITORY OF BESSARABIA IN HISTORICAL HERBARIUM OF OHWPC (MSUD) // XIІ International Conference “Synanthropization of Flora and Vegetation”. Book of Abstracts. – Uzhhorod: AUTDOR–SHARK Press, 2018.- Р. 40.
66. Іванова Н.Г. Рукописний Гербарій XVIII століття: особливості каліграфії (французькою мовою. [Ivanova N.G. Herbier manuscrit du XVIIIème siècle : Particularités de sa calligraphie // INTERTEXT. Scientific journal Nr.3/4 (39/40).10th year.-Chişinău, ULIM, 2016.-P.112-126]

Славетні імена гербарію

Серед прізвищ тих, хто збирав і визначав рослини, представлені у гербарії, багато славетних імен. Всього серед колекторів гербарію понад 500 прізвищ.

Вчені, що працювали у ХІХ сторіччі.  

1Олександр Давидович Нордманн (1803-1848) - професор природознавства, натураліст, ботанік, зоолог, директор першого ботанічного саду м. Одеси з 1832 по 1848 рр. працював у Рішельєвському ліцеї.

У Південно-Західному Причорномор’ї він був учасником багатьох експедицій у долину р. Прут, на острів Зміїний, у Рені, Ізмаїл, Нерубайське, а також відвідав Крим, Герцинію, Германію тощо. Саме його збори являють першооснову гербарію університету. Х. Стевен назвав його ім’ям один з видів ялиці.

  

 

 

2

Автограф О.Д. Нордманна

Микола Костянтинович Срединський (1843-1907) працював на кафедрі ботаніки Новоросійського університету у 1871-1874 рр. Його флористичні дослідження були присвячені Новоросійському краю та Бессарабії. Він описував гриби, водорості, судинні рослини, навів детальний опис піщаної смуги Дністровського лиману. Його збори складають більше 500 примірників. Після здачі магістрантського іспиту його захопило вивчення флори залізниць, якому він присвятив усе своє подальше життя.

3

4

5

Етикетки М. К.Срединського

 Петро Степанович Шестеріков (1859-1929) не мав вищої освіти, однак, він був справжнім натуралістом-дослідником, який підготував та

6

надрукував перший у Росії визначник флори міста (Одеси), в якому вказано 1180 видів з 497 родів та 91 родини (Барбарич,1984; Шестериков, 1912). Протягом багатьох років він був відповідальним секретарем Новоросійського товариства природодослідників. П.С. описав понад 660 видів квіткових рослин з позначенням місця збору, строків цвітіння, місцевих назв та синонімів.

7

8 Африкан Миколайович Криштофович (1885-1953) – геолог, палеоботанік. Академік АН УРСР (13.02.1945), член-кореспондент АН СРСР (1953). Лауреат Державної премії СРСР (1946). Почесний член Національного географічного товариства США. Почесний член Лондонського географічного та Американського і Лондонського геологічних товариств (1946), випускник Новоросійського університету. З 1903 р. навчався у Новоросійському (Одеському) університеті, який закінчив у 1908 р. з дипломом першого ступеня. Після закінчення університету працював в експедиції в Оксько-Ангарському краї в Сибіру та Японії. Збори того періоду представлені в гербарії.

 

 

 

 

 

 

 

9

Етикетка А.М. Криштофовича

Яков Якович Вальц (1841-1904) – випускник Київського університету, професор, завідувач кафедри ботаніки, декан фізико-математичного факультету Новоросійського університету, напрочуд яскравий та неоднозначний дослідник з трагічною долею, ботанік, міколог, альголог, ім’ям якого названо один з видів роду Вошерія. У гербарії є його збори, в основному, 1869-1870 рр. з Бессарабії, Києва, Херсона, Криму, Баден-Фрейбурга.

 10

 Етикетка Я.Я.Вальца

Людвіг Адальбертович Рішаві (1851-1915), учень І.Г.Борщова, завідувач кафедри ботаніки Новоросійського університету у 1885-1893 рр. Шість років працював консерватором ботанічного кабінету, який у 1893 р. він розділив на власне ботанічний кабінет (гербарій) та ботанічну лабораторію. Саме при ньому у ботанічному кабінеті працювали С.М.Переяславцева (по флорі водоростей Чорного моря), М.М.Альбов (по флорі Західного Закавказзя), М.М. Зеленецький (по флорі Криму та Південної Росії), О.М. Погорєльський (по флорі Херсонської губернії), М.Л.Окіншевич (по дендрофлорі Бессарабії).

Микола Михайлович Зеленецький (1859-1923) - завідувач кафедри морфології та систематики рослин у 1920-1923 рр., ботанічного саду – у 1920-1921 рр. закінчив Новоросійський університет у 1887 р. із ступенем кандидата природничих наук.

Болеслав Болеславович Гриневецький (1875-1963), завідувач кафедри ботаніки у важкі часи після першої світової війни. Під час роботи в університеті вивчав флору і рослинність Кавказу, Польщі, Литви і одночасно працював з вивчення продихів, де його праці стали класичними. У подальшому він став дійсним членом АН Польщі та засновником і першим головою Польського ботанічного товариства і Ліги з охорони природи.

Георгій Андрійович Боровіков (1881-1958)- випускник Новоросійського університету з дипломом І ступеню, потім доктор наук, професор. Хоча його основні роботи пов’язані із фізіологією рослин, він багато уваги приділяв вивченню систематики рослин і геоботаніки: папоротям Кубанської області, гербарним зборам з Донської області ґрунтово-ботанічному районуванню невідомих до цього районів Східного Сибіру.

Євгенія Михайлівна Морозова-Попова (1888-1916)

Віра Федорівна Пастернацька (1886 - 1945) після закінчення природничого відділення Одеських Вищих Жіночих Педагогічних Курсів працювала доцентом в університеті разом з М.М. Зеленецьким, який тоді очолював кафедру ботаніки, а потім професором, завідувачкою кафедри у Фармацевтичному інституті. У 1930 р. переїхала до Куйбишева, де працювала професором ботаніки. На основі своїх досліджень флори опублікувала 24 роботи, серед яких «З Красної поляни на перевал Псеашхо», «Ботаніко-географічні обстеження в долині річки Лашипсе в Абхазії», «Фіто-фенологічні спостереження в околицях Одеси за десятиріччя з 1916-1926рр.» тощо. В гербарії зберігаються її збори з різних куточків Криму, Кавказу, Причорномор’я.

Пилип Єфремович Кулик (1898 року народження) спочатку студент, потім аспірант (1934-1937) університету, який при виконанні дисертаційної роботи «Природные кормовые угодья Раздельнянского района Одесской области» зібрав цікавий гербарій, що дає змогу порівняти його з нинішнім складом флори цього регіону.

У 1920-1923 рр. асистентом кафедри морфології та систематики університету працювала Лідія Дометіанівна Бассарська (1890-1955), яка у наступні сім років була асистентом Одеських Вищих Жіночих Педагогічних Курсів та Фармацевтичного інституту, а потім доцентом Воронезького ветеринарного інституту та співробітником карантинної станції. Це була людина, захоплена вивченням рослин, яка сумлінно ставилася до збору та обробки гербарних зборів, які детально та дбайливо оброблені.

11Іван Васильович Новопокровський (1880-1951) працював у Новоросійському університеті у 1905-1906 рр., вивчаючи флору околиць Одеси. В історії біології він залишився як палеоботанік і ботанік, знавець флори Казахстану, доктор біологічних наук, завідувач середньо-азійського гербарію у Ботанічному інституті.

 

 

 

 

 

 

 

 

12Карл Фрідріх Ледебур (Ledebour) (1785-1851) – відомий німецький ботанік, який у 1805-1836 рр. був спочатку директором ботанічного саду у Дерпті, а потім професором Дерптського університету, автор першого критичного зведення по флорі судинних рослин Росії (Біологи ). У 1833 р. брав участь в експедиції до Сибіру, вивчав флору околиць Херсону та Криму і Кавказу.

 

 

 

 

Віллібальд Готлібович Бессер (Besser) (1784-1842) – член-кореспондент Петербурзької АН. Досліджував флору і створив гербарні колекції Правобережної та західних областей України. Викладав у Кременецькому ліцеї, а далі у 1835-1838 рр. працював професором ботаніки Київського університету. Опублікував 43 наукові праці (Линдеман, 1872; Дубина, Шеляг-Сосонко, 1989). В гербарії є його збори з Одеси, Херсону, Кишиневу, Єлізаветграду, Кременця тощо. Хоча строки збору вказані не завжди, можна припустити, що рослини були зібрані до 1822 р., оскільки саме тоді було видано “Enumeratio plantarum…”

Емануїл Ліндеманн (1795-1845) – засновник гербарію Санкт-Петербурзького університету 1814-1832.

13

Едуард Еммануїлович Ліндеманн (Lindemann) (1825-1900) – за професією військовий лікар. Це був відомий ботанік, котрий 53 роки свого життя присвятив вивченню рослин. Він досліджував флору 29 губерній Європейської Росії: від Курляндської і Петербурзької до Херсонської і Бессарабської, включаючи п’ять губерній Царства Польського. Вперше (1867) підготував опис регіональної флори Єлісаветграду, додатки до якої вносив у 1868, 1872, 1875 рр. У його класичній роботі Prodromus Florae Chersonensis (1872) було представлено 1329 видів судинних рослин та більше 700 різновидів, для яких було вказано місцезростання, час цвітіння та плодоношення, синоніми. Саме Новоросійський університет у 1877 р. присвоїв йому ступінь доктора ботаніки honoris causa, а Новоросійське товариство природодослідників у 1885 р. обрало його своїм почесним членом. Частину гербарію Санкт-Петербурзького університету, що заснував його батько і додав і розширив він сам до 62 тис. аркушів, вчений передав Новоросійському університету, щоб, за його словами, принести свою частку користі юнацтву, яке вчиться в університеті. У складі цієї колекції є багато зборів інших колекторів, загалом більше 400 прізвищ.

14

Гербарна етикетка Едуарда Линдеманна

У гербарії представлені збори багатьох відомих зарубіжних вчених

15П.С. Паллас (P. Pallas)(1741-1811) у XVIII сторіччі першим почав системне дослідження флори півдня нинішньої України.

Л. Рабенхорст (1806-1881) був відомим колекціонером, чиї гербарії лишайників, водоростей, квіткових рослин були закуплені Новоросійським університетом. Представлені і його власні збори з Мартиніки та інших місць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    П.С. Паллас

16П’єр Едмон Буасье (1810-1885) – швейцарський ботанік, котрий описав шість тисяч видів нових квіткових рослин. Він був автором «Східної флори», п’ять томів якої вийшли за його життя, а шостий – після смерті, де вказано географічне розповсюдження 11876 видів рослин (биологи). У гербарії є його збори 1865 р. з Ескуріалу (Іспанія).

 

 

 

 

 

 

 

 

П’єр Едмон Буасье

В. Монтрезор (1835-1903) вивчав флору Чернігівської, Волинської, Київської губерній. У гербарії є його збори 1869, 1877, 1879, 1892, 1895 рр. з Києва, Ковеля, Кишінева, Угорщини тощо.

Федір Кондратович Біберштейн (Маршал фон Біберштейн, M.f.Bieberstein) (1768-1826)– відомий ботанік, чия діяльність була пов’язана із Харківським університетом. Він ретельно протягом багатьох років вивчав флору Криму та Кавказу. Для Криму він вказував 1280 видів рослин. Основні результати досліджень відображені у тритомній праці «Flora Taurico-Caucasica» (1808-1819). Його ім’ям названі декілька видів рослин. Він є автором багатьох видових назв судинних рослин Причорномор’я. У гербарії зберігаються його збори з Кавказу.

17Василь Матвійович Черняєв (Czernjaew) (1794-1871) – директор Харківського ботанічного саду (1826-1856), с 1835 р. професор ботаніки. відомий флорист та міколог. У гербарій зберігаються його збори 1856 р. з Харкова.

  20

                                                                Етикетка В.М.Черняєва

18Хрістіан Хрістіанович Стевен (Steven) (1781-1863) – ботанік і ентомолог. Почесний член Петербурзької АН з 1849 р., засновник Нікітського ботанічного саду. Він десь пів сторіччя вивчав флору Криму. Результатом роботи був «Список дикорослих рослин Кримського півострова» (1856-1857), який включав 1654 види (биологи). У гербарії представлена дуже широка географія його зборів: від Одеси до Криму, Кавказу, Сибіру і навіть околиць Москви.

  19

                                                             Етикетка Х.Х. Стевена

Афанасій Семенович Рогович (1812-1878) – відомий ботанік і палеонтолог, з 1853 р. професор Київського університету і одночасно директор ботанічного саду. У коло його наукових інтересів входили флористика, систематика рослин, палеонтологія. Біля 20 років він вивчав флору Полтавської, Чернігівської, Київської, Подільської, Волинської губерній. Зібраний ним гербарій налічує 1469 видів з 547 родів та 92 родин. У гербарії зберігаються його збори з Києва, Чернігова, Криму.

21

Етикетка А.С. Роговича

Іван Якович Акінфієв (1851-1919) – вчитель гімназії у Катеринославі та Олександрівську (нинішнє Запоріжжя), більше 40 років вивчав флору і рослинність півдня України і Кавказу. Для Катеринослава ним наведено 936 видів рослин, для Болграду – 550. Його учнем був відомий флорист О.О. Гроссгейм. В гербарії зберігаються його збори 1866-1889 рр. з Кисловодська, Катеринослава.

22Йозеф Конрадович Пачоський (1864-1942) – відомий польський ботанік і зоолог, який у 1897-1920 рр. завідував природно-історичним музеєм у Херсоні, професор ботаніки Херсонського політехнічного інституту, потім професор Познанського університету. Це був один з найдіяльніших членів Київського та Новоросійського товариств дослідників природи. Коло його інтересів охоплювало флористику, систематику та географію рослин. Він вивчав флору півдня, південного сходу та південного заходу Росії. Флорі України присвячено біля 70 наукових фундаментальних робіт. Він одним з перших описав угруповання південноросійських степів, є автором першого підручника з фітоценології. Його ім’ям названо декілька видів рослин. Частиною нашого гербарію є його іменна колекція.

23

                                                                 Етикетка Й.К.Пачоського

24Володимир Іполитович Липський (1863-1937) – третій президент Української АН, видатний флорист, мандрівник, систематик, географ рослин, знавець гербарної справи, організатор та куратор ботанічних садів, спеціаліст з історії ботаніки. У 1887 р. закінчив Київський університет, де сформувався як вчений під керівництвом проф. І.Ф. Шмальгаузена. У 1894 – 1917 рр. працював у Головному ботанічному саду Петербургу на посаді зберігача гербарію, головного ботаніка, завідувача відділом живих рослин. У цей період він багато мандрував, знайомився із флорою, роботою гербаріїв та ботанічних садів. Загалом він побував на всіх материках, крім Австралії та Антарктиди. Від Російського географічного товариства був нагороджений премією Пржевальського. З 1917 р. працював в Україні, приймав активну участь у створенні АН, яку очолював як президент у 1922-1928 рр. У 1928-1933 рр. – з-за висновків комісії наркомату освіти став директором ботанічного саду в Одесі, а далі з-за небажання підтримувати погляди Т.Д.Лисенка до кінця життя працював як науковий консультант саду.

25

                                                                                Етикетка В.І.Липського

На основі своїх досліджень він описав чотири нових роди: Korschinskia, Galagania, Koslovia, Ladyginia, 220 видів рослин, 45 з яких названі його ім’ям (як наприклад, ковила Липського, молочай Липського, клен Липського тощо). Крім того, на його честь названі два роди: Lipskia Nevski (з родини Apiaceae) та Lipskyella Jus. (з родини Asteraceae). Одним з перших В.І. дав науковий опис флори Індонезії, Туніса, Алжира, Середньої Азії. Вивчав водорості Чорного моря, багато уваги приділяючи філофорі. На основі його досліджень в Одесі були відкриті йодний та агаровий заводи, в той час коли до цього і йод, і агар-агар завозили з-за кордону. Гербарні аркуші В.І. Липського є в Інституті ботаніки у Києві, у Криму, в Одесі, в Росії.

Сторінка абітурієнта

Адреса факультету:  
65058 м. Одеса,  
Шампанский провулок, 2, деканат біологічного факультету : кабінет №24,
тел. +3(08)42 -68-80-62, сайт біологічного факультету: biologywiki.onu.edu.ua 

Підготовка фахівців з вищою освітою на біологічному факультеті здійснюється на таких рівнях вищої освіти:

  • перший (бакалаврський) рівень;
  • другий (магістерський) рівень;
  • третій (освітньо-науковий) рівень (PhD);
  • науковий рівень (Doctor of Biological Science)

Набір абітурієнтів для підготовки фахівців з вищою освітою Біологічний факультет ОНУ здійснює за наступними спеціальностями:

  • 014.05 Середня освіта (Біологія та здоров'я людини)
  • 091 Біологія
  • 162 Біотехнології та біоінженерія
  • 206 Садово-паркове господарство

Нормативний термін навчання:

  • бакалавр (3 роки 10 місяців за денною формою навчання; 4 роки 10 місяців – заочна форма навчання);
  • магістр на базі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра або спеціаліста – 1рік 5 місяців (денна та заочна форми навчання);
  • бакалавр за скороченим терміном навчання на базі диплома молодшого спеціаліста - 2 роки 10 місяців (денна та заочна форми навчання)  
  • СПЕЦІАЛЬНОСТІ (бакалаври)

  • СПЕЦІАЛЬНОСТІ (магістри)

    ДРУГИЙ РІВЕНЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ (магістерський)

    Шифр

    спеціальності

    Назва спеціальності

    Термін навчання

    Форма навчання

    Ліцензійний обсяг

    Кваліфікація

    Конкурсні предмети

    Мінімальна кількість балів з кожного предмету

    014.05

    Середня освіта (Біологія та здоров’я людини)

    1,5 роки

    Денна

    Заочна

    60

    Магістр біології (вчитель біології та основ здоров’я)

    1. Іспит за фахом (біологія та педагогіка)

    2. Іноземна мова

    100 балів

    091

    Біологія

    1,5 роки

    Денна

    Заочна

    160

    Магістр біології

    1. Іспит за фахом (біологія)

    2. Іноземна мова

    (за результатом ЗНО)

    100 балів

    162

    Біотехнології та біоінженерія

    1,5 роки

    Денна

    50

    Магістр біотехнологій та біоінженерії

    1. Іспит за фахом (біотехнологія)

    2. Іноземна мова

    (за результатом ЗНО)

    100 балів

  • Біологічний факультет - це:

  • Гуртожиток

    ІНФОРМАЦІЯ для іногородніх абітурієнтів та студентів, щодо поселення у гуртожиток

    1. Іногороднім абітурієнтам, які вступають до ОНУ імені І.І. Мечникова, за необхідності надається місце для проживання на термін складання іспитів;
    2. Студмістечко ОНУ імені І.І. Мечникова забезпечує всіх іногородніх студентів місцем проживання:
      • очна форма навчання – протягом року;
      • заочна форма навчання – на термін сесії.
    3. Для поселення необхідно зібрати пакет документів та написати заяву на ім'я декана факультету – під час зарахування;
    4. Перелік документів для реєстрації студента у гуртожитку:
      • паспорт, листок вибуття;
      • 2 ксерокопії паспорта;
      • справка з деканату (із указаням терміну навчання);
      • квітанція за оплату бланка заяви про реєстрацію по місцю проживання;
      • квітанція держпошлини за реєстацію;
      • санпропусник ( в гуртожит. № 6)
      • 3 фотокартки (3х4).
    5. Для військовозонбов'язаних:
      • копія ідентифікаційного коду;
      • приписне свідоцтво та копія воєного квитка;
      • форма № 17 (2-й відділ, м. Одеса, вул. Щепкина, 12);
      • копія паспорта 1,2, 11 сторінк
      • конверт з маркою по Україні для воєнкомату

    Карта общежития №7

DSC 0128

Дні відкритих дверей

Загальні правила прийому

  • Перелік компонент освітніх програм біологічного факультету

Де нас шукати?

  • Відео

     

  • Інформаційні буклети

    Спеціальність "Садово-паркове господарство"


    Спеціальність "Біотехнології та біоінженерія"


    Спеціальність "Біологія та здоров'я людини"


    Спеціальність 014 Середня освіта

Всеукраїнська олімпіада з біологіїї Одеського національного університету імені І.І. Мечникова - 2020

Історія кафедри

Інформація оновлена 19.05.2016

ІСТОРІЯ  КАФЕДРИ

В 1901–1902 навчальному році на щойно організованому медичному факультеті Імператорського Новоросійського університету була утворена кафедра медичної хімії, яку очолив приват-доцент (з 1901 р. екстраординарний професор) Імператорського Новоросійського університету А. К. Медведєв. 
 
У 1888 році А. К. Медведєв отримав диплом з відзнакою та звання військового лікаря в зв’язку з успішним закінченням Імператорської військово-медичної академії. З 1893  по 1895 р.р. А. К. Медведєв працював у Імператорській військово-медичній академії під керівництвом професорів І. М. Тарханова та І. П. Павлова. В 1893 році він захистив докторську дисертацію: «Про відношення лейкоцитів до потрапляння в кров деяких речовин». В 1895 році А. К. Медведєв на запрошення екстраординарного професора Б. Ф. Веріго приїздить до Одеси, де займає посаду викладача кафедри зоології, порівняльної анатомії і фізіології на природничому відділенні фізико-математичного факультету. У 1896 році Медведєв був обраний Радою університету на посаду приват-доцента цієї кафедри. Анатолій Костянтинович першим в університеті почав викладати учбові курси «Фізіологічна хімія травлення і обміну речовин у тваринному тілі», «Елементарний склад речовин тваринного організму, харчові речовини і травлення», а з 1897 року він почав проводити зі студентами практичні заняття з фізіологічної хімії. З моменту організації кафедри медичної хімії, її очільник професор А. К. Медведєв почав читати курс «Фізіологічна хімія, хімія білкових речовин та їх найближчих похідних, вуглеводів і жирів, вчення про неорганічні ферменти та травні соки хімії травних процесів (кров та лімфа)». В 1902 році А.К. Медведєв отримав посаду ординарного професора. Сфера наукових інтересів його торкалася механізмів утворення NH3 у тваринному організмі. Він довів прямий вплив гормонів щитовидної залози на швидкість дезамінування в крові фенілаланіну, аланіну і аспартату, був автором понад 10 наукових праць, присвячених вивченню процесів окиснення та автором першого підручника з біохімії, який назвав «Підручник по фізіологічній хімії» (1905 р.). А.К. Медведєв працював  на посаді завідувача кафедри до 1920 року. З моменту організації кафедри медичної хімії на протязі першого учбового року єдиним викладачем кафедри був професор А. К.Медведєв. В 1902–1903 учбовому році на кафедру був зарахований другий викладач – приват-доцент В. В. Зав’ялов.
 
В.В. Зав’ялов акінчив медичний факультет Імператорського Московського університету  університет, в  1899 році в університеті Тарту захистив докторську дисертацію, а в 1900 році переїхав в Одесу. Протягом року В.В. Зав’ялов обіймав посаду лаборанта кафедри медичної хімії Новоросійського університету, а потім був переведений на посаду приват-доцента кафедри. З 1903 по 1906 роки працював на посаді екстраординарного професора кафедри зоології, порівняльної анатомії та фізіології, а з 1906 до 1920 рр. - перебував на посаді ординарного професору цієї ж кафедри. Головним науковим досягненням Зав’ялова є отримання пластеїну під час пепсинного  перетравлення білків.    
Після реорганізації в 1922 році медичного факультету університету в Одеський медичний інститут кафедри біохімії в Одеському державному університеті не було.  
 
Новий етап біохімічних досліджень в Одеському університеті почався в 1944 році з появою професора Ю. В. Медведєва.
Ю.В. Медведєв в 1925 році закінчив Харківський сільгоспінститут і вступив до аспірантури, того ж року виїхав до Ленінграда, де під керівництвом академіка Костичева С.П. спеціалізувався в галузі біохімії рослин та мікробіології. З 1926 по 1932 рік працював у лабораторії біохімії та фізіології рослин АН СРСР. В 1932 р. він перейшов до Ленінградського державного університету на посаду доцента, де першим в СРСР організував курс та практикум з ферментів. Він розробив метод отримання етилового спирту з деревини. В 1936 році почав працювати в інституті експериментальної медицини (м. Москва) та захистив докторську дисертацію: «Кінетична теорія біохімічних процесів». В 1937 році - обраний завідувачем кафедри анатомії та фізіології рослин Харківського університету, а в 1938 році - отримав звання професора. Після звільнення Одеси в 1944 році - очолив кафедру біохімії і мікробіології Одеського державного університету (ОДУ) і одночасно зайняв посаду директора ботанічного саду і завідувача кафедри хімії зерна в інституті інженерів борошномельної промисловості. В 1949 році під тиском лисенківців кафедру було ліквідовано. В період 1933–1944 рр. та 1949–1964 рр. курс біологічної хімії на біологічному факультеті ОДУ читала доцент Г.О. Івановська.
 
В 1964 році була організована самостійна кафедра біохімії, яку очолив доктор медичних наук А. Я. Розанов. А.Я. Розанов народився в Одесі в 1929 році. В 1944 році в 15-річному віці після дострокового закінчення школи він поступив в Одеський медичний інститут, який закінчив з відзнакою в 1949 році. В цьому ж році він вступив в аспірантуру. Під керівництвом професора Д. А. Цуверкалова він підготував кандидатську дисертацію, яку захистив в 1953 році. В 1952 році він був зарахований на посаду асистента кафедри біохімії Одеського медичного університету. На цій посаді працював 10 років. За цей період підготував докторську дисертацію «Метаболізм тіаміну та його фосфорних ефірів і дисульфідів в тваринному організмі». В 1962-1963 році  працював на посаді керівника біохімічної лабораторії інститут туберкульозу. В 1963 році - завідувач лабораторії біохімії Інституту геронтології та експериментальної патології АМН СРСР (м. Київ). В 1964 році захистив докторську дисертацію і був запрошений в Одеський державний університет на посаду завідувача щойно організованої кафедри біохімії. На посаді викладачів, крім професора Розанова А.Я., працювали доцент Голубцева М.В., доцент Тоцький В.М., доцент Коваль В.Т., асистент Карпов А.М. 
На кафедрі була організована радіоізотопна лабораторія, яка зіграла вирішальну роль в подальших дослідженнях співробітників кафедри. В 1966 році А. Я. Розанов отримав звання професора. Науковий досвід, отриманий А. Я. Розановим в Інституті геронтології та експериментальної патології, дозволив йому організувати на кафедрі науковий напрям з вивчення механізмів геронтогенезу та  дослідження механізмів зв’язування тетанотоксину в організмі, однак головним напрямком досліджень кафедри було вивчення механізмів взаємодії вітамінів в організмі. Було досліджено  динаміку розподілу і метаболізм в організмі 14С-тіаміну, 14С-нікотинової кислоти, 35S-ліпоату, 14С-біотину, 14С-рибофлавіну. Певне наукове значення мали дослідження впливу екстремальних факторів (гіпоксія, гіпотермія) на динаміку розподілу вітамінів в організмі. На кафедрі біохімії були вперше в СРСР синтезовані нікотинал-ГАМК-14С і пантогам-14С.  В дослідженнях механізмів проникнення вітамінів крізь біологічні мембрани (на базі результатів дослідження накопичення мічених вітамінів та їх метаболітів в мітохондріях) було продемонстровано, що цей процес здійснюється за допомогою специфічних білків.    
 
Особливе місце в дослідженнях кафедри займала проблема взаємодії вітамінів в тваринному організмі. В цих експериментах було продемонстровано, що введення комплексу вітамінів, які в вигляді коферментів беруть участь у функціонально пов’язаних процесах, призводить до суттєвого збільшення накопичення кожного з них в тканинах. Ці дослідження дозволили професору Розанову А.Я. сформулювати гіпотезу співдружнього протеідизування вітамінів, що входять у формі коферментів в мультиензимні комплекси. Ця гіпотеза була прийнята вітамінологами як один з можливих механізмів взаємодії вітамінів в організмі. На ціїй основі вперше в СРСР на кафедрі біохімії були створені ампульовані полівітамінні препарати.
 
За період керування кафедрою біохімії (1964–1975 роки) під керівництвом Розанова А.Я. було захищено більше 20 кандидатських дисертацій.  Їм випущено 5 монографій і більше 200 наукових статей.
З 1995 року завідувачем кафедри став доцент О.В. Запорожченко. З 1980 року на кафедрі, під керівництвом професора, доктора біологічних наук Петрова С.А. був розпочатий новий науковий напрямок з вивчення некоферментних функцій вітамінів. В цих дослідженнях було продемонстровано, що такий катаболіт тіаміну, як тіохром здатен регулювати активність певної групи ферментів. Крім того, був вивчений характер катаболізму в організмі таких вітамінів як тіамін, ліпоєва кислота, пантотенова кислота і нікотинова кислота. За цим напрямком опубліковано більше 100 наукових статей, 1 підручник. Захищено 1 докторську і 2 кандидатські дисертації.
 
З 2015 року кафедрою біохімії завідує професор, доктор біологічних наук Петров С.А. Основні напрями наукових досліджень кафедри присвячені: 1) – дослідженню регуляції процесів обміну кетокислот та амінокислот катаболітами вітамінів та деяких біологічно-активних речовин в організмі за умов різних експериментальних патологій 2) дослідженню регуляції біоенергетичних та пластичних процесів в ембріональних клітинах ссавців.  
 
Метою першого наукового напряму роботи є з’ясування біохімічних механізмів некоферментної і коферментної дії деяких вітамінів групи В, а також їх метаболітів, коферментів та інших похідних за фізіологічних, патологічних та екстремальних станів організму безхребетних (на прикладі чорноморських мідій Mytilus Galloprovincialis) та хребетних тварин (миши, щури).Метою другого наукового напряму роботи є дослідження регуляції біоенергетичних та пластичних процесів в ембріональних тканинах ссавців.
 
Одним з наукових напрямків кафедри (з 1995 р) є дослідження особливостей функціонування системи протеолізу за онкопроцесу, яку очолює професор кафедри біохімії, доктор біологічних наук Вовчук І.Л. За цим напрямком опубліковано більше 80 наукових публікацій, захищено 1 докторську та 2 кандидатські дисертації.
На кафедрі в різні роки працювали: заслужений діяч науки та техніки України В.Н.Тоцький (д.б.н., професор, академік Висшої школи, зав. кафедрою генетики та молекулярної біології ОНУ), Л.М. Карпов (д.б.н., професор, зав. кафедрою фізіології людини та тварин),  В.Т. Коваль (к.б.н., доцент, зав. кафедрою ботаніки ОНУ).    
 
У складі кафедри працює 2 доктори біологічних наук   та 6 кандидатів наук.
Співробітники кафедри біохімії брали участь і виступали з науковими доповідями на більш ніж 100 зарубіжних і вітчизняних з’їздах, симпозіумах та конференціях.
Випускники кафедри працюють в наукових установах України. Понад 40 випусників кафедри біохімії працюють в біологічних та медичних закладах Шотландії, Ірландії, Англії, Данії, Швеції, Німеччини, Франції, Чехії, Італії, Сполучених Штатів Америки, Австралії та Нової Зеландії.  

Адреса

вул. Дворянська, 2,Одеса, 65082
Телефон приймальні ректора:
(38-048)723-52-54
Тел./факс (38-048)723-35-15
Email: rector@onu.edu.ua

Наші партнери

title_5f28b2d695a9a14258731471596502742
title_5f28b2d6964ad8273480961596502742
title_5f28b2d6965a76101295291596502742
Top