Історія зоологічного музею Одеського національного університету імені I. І. Мечникова

Імператорський Новоросійський університет був відкритий у м. Одеса 1 (13) травня 1865 р. До складу природничого відділення фізико-математичного факультету входили зоологічний і зоотомічний кабінети. Вони складалися із зібрань музейних експонатів, які згодом стали називати власне музеями, та навчальних лабораторій. Музейні експонати використовувалися для закріплення лекційних курсів, а в лабораторії студенти проводили практичні заняття, готували атестаційні роботи. Тут же співробітники кафедри зоології, порівняльної анатомії і фізіології займалися науковою роботою.

Будівля ІНУ по вул. Дворянській (Комінтерну, Петра Великого), 2, на 1 поверсі якого до 1955 р. перебував зоологічний музей

Музейні колекції нинішнього зоологічного музею почали формуватися ще до офіційного відкриття університету. Понад 33 років об'єкти природи збиралися для природничого кабінету Рішельєвського ліцею, на базі якого і був заснований університет. Найбільш цінними були збори професора А. Д. Нордмана, відомого дослідника фауни Причорномор'я.
Активну участь поповнення зоологічних колекцій брав І. М. Відгальм. У 1862 р. він був запрошений в Імператорський Рішельєвський ліцей в якості препаратора і фактично завідувача зоологічним музеєм. З перетворенням ліцею в 1865 р. в Імператорський Новоросійський університет він перейшов туди і до кінця життя (1903) протягом 40 років працював в університеті. Як згадує А. А. Браунер: «Музей він беріг, дбав про його цілості і поповнював його опудалами та іншими об'єктами власної хорошої роботи. Себе він при цьому характеризував так: я не зоолог, я - чучельщик!»

vidgalm

Консерватор зоологічного кабінету ІНУ з 1885 по 1903 рр. І. М. Відгальм

Одним з перших кураторів зоологічної колекції був професор зоології І. А. Маркузен. Він доклав чимало зусиль для придбання музейних експонатів. Останні продавалися головним чином за кордоном: у Парижі, Гамбурзі, Амстердамі і в ін. містах. У 1867-1868 рр. проф. Маркузен придбав колекції екзотичних птахів (в тому числі 120 видів з острова Ява) і риб. У 70-х роках ХІХ століття із закордонних поїздок І. І. Мечников, О. О. Ковалевський та інші професори привозили в музей колекційний матеріал - морських безхребетних. Так припускають, що стулки раковини гігантської тридакни, експоновані в музеї, були привезені I. І. Мечниковим. Йому, можливо, належать і збори рідкісних океанічних риб, зроблені, ймовірно, під час перебування в Мадейрі. Досі в музеї зберігаються монголоїдні черепи, привезені І. І. Мечниковим з Калмицьких степів у1873-1874 рр.
На початку ХХ століття зоологічним кабінетом завідував Я. М. Лебединський. У ті роки, окрім завідуючого, до працівників музею належали один штатний і один позаштатний лаборанти. В 1908-1912 рр. лаборантом зоологічного кабінету працював М. М. Жуков. Він досконало оволодів методами приготування скелетів тварин. Деякі його роботи і понині зберігаються в музеї. Свій досвід він узагальнив у кількох посібниках, виданих у 1912-1917 рр.
Незважаючи на традиції виготовлення музейних експонатів кваліфікованими співробітниками музею самостійно, відсутні експонати закуповувались за кордоном і замовлялися в інших установах. Так, у 1913 р. для зоологічного музею за кордоном були замовлені спиртові препарати морських тварин на суму 706 франків, а в Москві у таксидерміста К. Лоренца замовлені опудала вовка, зайця-русака та зайця-біляка на суму 110 руб. У 1912-1917 рр. були придбані морські безхребетні (167 екз.) у Неаполітанської станції.
З 1912 р. в університеті почав працювати Д. К. Третьяков, який багато зусиль доклав до забезпечення діяльності зоотомічного кабінету і його лабораторії, організував спеціальний навчальний музей, медичної зоології. За короткий час ним була зібрана досить повна колекція безхребетних і риб, багато препаратів якої були виготовлені ним особисто. До Жовтневої революції музейне зібрання служило переважно навчальним і науковим цілям. Щоб стороннім відвідувачам потрапити в музей, був потрібний спеціальний дозвіл ректора. У 1913 р. музей відвідували групами учнів під керівництвом викладачів. Для публіки музей відкритий не був.
У 1919 р. музейне зібрання стало доступним для відвідування різним верствам населення. Щоб викликати інтерес пролетарських мас до університету, було вирішено відкрити для трудящих музеї і ботанічний сад. Пояснення в музеях давалися викладачами Новоросійського університету, які працювали на різних кафедрах, а керував цією просвітницькою діяльністю в. о. ординарного професора Д. К. Третьяков. Д. К Третьяков згадує: «Коли ще на околиці гриміли кроки солдат Антанти, які залишали Одесу, в зоомузеї проводилася екскурсія робітників-залізничників, пояснення давав Третьяков».
У 1920 р. університет був розформований. Факультети були реорганізовані в самостійні інститути. Музейне зібрання було залишено при Інституті народної освіти (ІНО). Проте його адміністрація негативно ставилася до музеїв. Вона вважала, що вони для ІНО не потрібні. Був навіть, намір вивести всі музеї з будівлі інституту. В кінці 1929 р. Комісаріатом Освіти на базі дослідних кафедр біології, геології з географією і фізіології рослин був заснований науково-дослідний Зоолого-біологічний інститут (ЗООБІН), директором якого призначили акад. Д. К. Третьякова. За його пропозицією і завдяки активності секретаря ЗООБІНу т. Склярука Наркомосвіти погодився передати новоствореному інституту усі музеї. Частину експонатів для лекційної демонстрації залишили в зоологічному кабінеті ІНО. Після формальної передачі почалася реорганізація зоологічного і зоотомического музеїв. Вони були об'єднані в один зоологічний музей, який існує у складі університету і в наш час.
Реорганізований музей не мав штатних одиниць крім завідувача, тому Д. К. Третьяков сам упорядкував колекції безхребетних і риб, багатьох з яких перевизначив і перемонтував. Знову створений зоологічний музей стали відвідувати шкільні та інші екскурсії. Але і після організації університету в 1933 р., куди увійшов і ЗООбІН, адміністрація вважала музей чужорідним тілом. Лише коли на посаду в. о. ректора був призначений зоолог, д. б. н. М. П. Савчук, стан музею значно покращився.
У 1933-1936 рр. музеєм завідувала, аспірантка Д. К. Третьякова Ф. С. Хинчук. У 1936 р. завідувачем зоологічним музеєм призначають С. Б. Гринбарта. Йому належить ідея його реконструкції. Ці плани були підтримані Д. К. Третьяковим, а допомагали їм практично втілитися в життя науковий консультант зоологічного музею професор О. О. Браунер, заступник завідувача М. Н. Жуков, старший лаборант І. О. Генесин. Ними, за допомогою декана Д. К. Третьякова і з безпосередньою участю С. Б. Гринбарта, було зроблено надзвичайно багато. Розширені фонди (їх кількість досягла 10000 препаратів), створені три частини експозиції: тваринне царство СРСР та інших країн; походження людини; історія мікроскопа. Все це дозволило розширити зоологічний музей, значно переобладнати його експозиції, особливо іхтіологічний розділ, доповнити його багатьма новими експонатами.

 

mleko

Експозиція ссавців зоологічного музею в корпусі університету по вул. Дворянській, 2. 1940 р.

bird

Експозиція птахів зоологічного музею в корпусі університету по вул. Дворянській, 2. 1940 р.

bezpozv

Експозиція безхребетних тварин зоологічного музею в корпусі університету по вул. Дворянській, 2. 1940 р.

У роки окупації Одеси (16 жовтня 1941 р.-09 квітня 1944 р.) зоологічний музей використовується для занять студентів відкритого в 1942 р. румунськими властями університету. Експозиція залишається в колишніх приміщеннях, лише найбільш цінні коробки з екзотичними комахами перед відходом з Одеси Червоної Армії були замуровані в нішах головного корпусу університету і зберігалися так аж до визволення міста. У відкритому румунами Одеському університеті посади директора музею не було. В початковий період окупації куратором музею вважався професор О. Р. Прендель, а з грудня 1942 р. по вересень 1944 р. цю функцію виконував колишній аспірант Д. К. Третьякова професор С. А. Нікітін. Обидва вони одночасно викладали зоологічні дисципліни в університеті.
Після звільнення Одеси на посаду директора зоологічного музею призначають доцента М. М. Жукова, який повернувся з евакуації. Однак у грудні 1944 р. він раптово помирає. Директором музею стає А. Й. Бешевлі. В музей повертається після демобілізації колишній співробітник І. О. Генесин, а також В. В. Березюк, В. С. Губський, К. Ф. Назаренко, А. Я. Слободяник, які закінчили біологічний факультет. Приходить на роботу Ю. С. Нікандров − майбутній олімпійський чемпіон зі стендової стрільби, а пізніше С. В. Михайлов, який ще до війни закінчив спеціальні курси таксидермістів при Московському товаристві мисливців. Завдяки самовідданій праці цих людей музейна експозиція і фондові колекції були відновлені і систематизовані. У наступні роки таксидермісти С. В. Михайлов і Ю. С. Нікандров виготовляють опудала великих тварин. Одних вони здобули особисто під час експедиційних виїздів на Кавказ (тури, сарни, ведмідь, кабан), інших передав Одеський зоопарк (зубробізон, лама, антилопи, страуси, удави, лев) і китобійна флотилія (тюлень-крабоєд, антарктичні котики).
Після повернення університету з евакуації у штаті музею значилися: завідувач, 3 старших і 2 молодших наукових співробітника, 2 лаборанти, старший препаратор. Одночасно з роботою в музеї наукові співробітники, якими в різні роки були: ентомологи В. К. Лопатин і В. В. Березюк, гельминтолог В. С. Губський, малаколог А. Я. Слободяник, орнітолог Л. Ф. Назаренко, териологи Н. П. Мінгалєєва і І. Г. Гурський, іхтіолог Н. Н. Патрикеєва, акаролог Л. А. Журавльова, беруть участь у виконанні наукової тематики кафедри зоології хребетних, яку з 1947 р. очолює проф. В. І. Пузанов. Вже з початку 1950-х років вони виступають з доповідями на наукових конференціях, з'їздах, публікують свої роботи. Основним напрямком дослідницької діяльності стало вивчення фауни Північно-Західного Причорномор'я і шляхів раціонального використання природних ресурсів. У цей період були підготовлені кандидатські дисертації по жукам-листоїдам, птахам Нижнього Придністров'я, гамазовим кліщам гризунів (В. К. Лопатин, К. Ф. Назаренко, Л. А. Журавльова).
У 1964 р. ставки наукових співробітників всіх університетських музеїв у зв'язку із зміною штатного розкладу були замінені ставками лаборантів. У зоомузеї ввели посади завідувача, трьох старших лаборантів, трьох лаборантів, і одного старшого препаратора. З цього часу і до початку 1980-х рр. наукова робота співробітників проводиться в порядку їх особистої ініціативи і не фінансувалась. Незважаючи на це в музеї виконуються і захищаються кандидатські дисертації, присвячені жужелицям (В. В. Мальцев), гамазовим кліщам (О. К. Фурман), вовкам Причорномор'я (І. Г. Гурський), крапчатим сусликам (В. О. Лобков).
У 1954 р. біологічний факультет переїжджає в нову триповерхову будівлю в Шампанському провулку, де планувалося також побудувати університетське містечко. Туди ж перекладається і зоологічний музей. Він займає три просторих зали площею понад 1000 кв. м, де знаходиться і понині.

zal bezpozv

Зал безхребетних тварин у новому приміщенні біологічного факультету за адресою Шампанський провулок, 2. 1956 р

У 1949 р. на прохання ректора ОДУ ім. І. І. Мечникова Н. А. Савчука, китобійна флотилія «Слава» подарувала музеєві скелет 27-метрового синього кита. З-за поганої якості обробки кістки «пахли», що послужило приводом для їх перевезення в Ботанічний сад, де вони були присипані землею для біологічної очистки.

kit

.Студенти біля кісток нижньої щелепи синього кита в ботанічному саду. 1949 р.

Остання тривала близько 6 років, після чого скелет був поміщений на спеціально виготовлений подіум. У такому вигляді він експонувався до 1965 р. До сторіччя університету силами співробітників і робочих стройгруппи була змонтована з металевих труб спеціальна конструкція, яка дозволила підняти скелет і демонструвати його в «природному» вигляді. За виконану роботу колектив співробітників був заохочений подякою ректора з занесенням у трудову книжку.
У 1960-ті роки експозиція музею поповнюється новими видами місцевої фауни (птахами, комахами), яких добувають самі співробітники. Завдяки роботі таксидерміста С. В. Михайлова, його помічників − лаборантів Ю. В. Суворова, Ю. А. Буянова, художників П. Велигурского, Б. Володарського, Ю. Горобця створюються художні біогрупи «Удави», «Вовки на дневках», «Бобри», «В плавнях Дунаю», опудала великих акул, скатів, тюленів та інші експонати.

staff museum1963

Співробітники музею С. В. Михайлов, Ю. О. Буянов, Ю. В. Суворов, І. Г. Гурський у біогрупи «Плавні Дунаю». 1963 р.

Поповнювати музей допомагають численні помічники - наукові співробітники ЮгНІРО, Рибпромрозвідки, китобійних флотилій, заповідників (І. Соляник, В. Штернберг, В. Тот, Е. Мейснер, Ю. Бегань, В. Мірошников, І. Левичев, Ю. Мусій, Е. Дмитрієнко), багато з яких - колишні студенти біологічного факультету. Китобої привозять заморожені тушки і шкури тюленів, альбатросів, пінгвінів. Під час наукових рейсів ЮгНІРО збираються для музею риби Індійського океану, молюски, корали.
Зусиллями ентомологів С. Я. Блінштейна і В. В. Мальцева було розширена і реконструйована експозиція комах. Швидко поповнюється і теріологічна колекція. Бригада мисливців-волчатников, в яку входять В. Р. Гурський, С. В. Михайлов, Л. Ф. Назаренко, забезпечує музей черепами вовків. Товариства мисливців доставляють голови козуль, лисиць, інших ссавців. У 1968 р. Г. В. Філімонов передає в дар музею колекцію шкурок колібрі та деяких інших екзотичних видів птахів.
У 1969 р. старший лаборант Ю. О. Буянов на чолі групи студентів-практикантів відправляється на науково-дослідному судні «Скіф» в Індійський океан. З поїздки їм привезені шкури великих екземплярів пили-риби і акулохвостого ската, з яких С. В. Михайлов виготовив опудала для експозиції.

buyanov

Співробітник зоомузея Ю. О. Буянов на борту НІС «Скіф», під час збирання колекційного матеріалу. 1969 р..

У 1960-ті роки музей часто відвідується екскурсантами. Окрім школярів, екскурсії проводяться і для відпочиваючих у санаторіях, гостей міста та університету. Кількість екскурсантів збільшується до 6000 чоловік. Для порівняння зазначимо, що з 1. 09. 1938 р. по 20. 04. 1939 р. музей відвідали 732 учнів шкіл, 655 учнів технікумів, 942 студента ВУЗ і 58 інших осіб. Кількість студентів університету, які відвідали музей, склала 459 осіб.

ekskursia

Екскурсію для зарубіжної делегації гостей університету в зоологічному музеї проводить В. В. Мальцев. 1963 р.

Просвітницька діяльність у 1950-60-ті роки полягає в допомозі організації нових музеїв (облради УТМР, окрради ВВОО, відділу природи краєзнавчого музею) оформленні виставок, шкільних кабінетів зоології та ін.
1960-ті роки можна охарактеризувати як час своєрідного «ренесансу» діяльності музею. Переїзд в нові просторі приміщення, не насиченість експозиції експонатами, колектив співробітників-ентузіастів, які були досвідченими, висококваліфікованими музейними працівниками, сприятливий збіг обставин: стабільна обстановка в країні, стійке фінансування, добровільні помічники, розуміння проблем керівництвом факультету та університету дозволили значно розширити експозицію і поповнити наукові колекції.
До 1980-х років фауна Причорномор'я в експозиції музею виявляється представленою найбільш повно. Нові види надходять з інших регіонів СРСР в обмін на місцеву фауну (кладки та шкурки птахів, комах). Тісна співпраця встановлюється з колегами з Новосибірська, Ірбита, Київа. У 1981-1985 рр. для збору матеріалів співробітники музею В. О. Лобков, Ю. М. Олійник, Ю. В. Шильниковський беруть участь в експедиціях кафедри ґрунтознавства університету в Забайкаллі, Красноярському краї, відвідують Північний Кавказ і Західний Казахстан. З 1986 по 1988 рр. А. Б. Трескін і В. В. Заморов були зараховані до складу наукових груп експедицій ЮгНІРО, які працювали в західній частині Індійського океану. За 4 рейси ними були зібрані і доставлені в Одесу раковини тропічних молюсків, корали, риби. Музейна експозиція поповнюється опудалом риби-місяця, переданої музею Н. Бородіним, корифенами, скатами і ін., виготовленими лаборантом А. Б. Трескиним. У 1980-ті роки в музеї працює талановитий таксидерміст-реставратор Д. Р. Філімонов. Їм майстерно розфарбовані багато опудал рептилій, заново перероблені деякі опудала тропічних птахів, створена експозиція «Орнітофауна Центральної Америки».
Збільшується теріологічна колекція. Матеріал доставляється мисливцями, збирається особисто співробітниками музею під час виїздів на природу в складі експедицій біологічного факультету і зоомузею. Їх організація стала можливою у зв'язку з участю в факультетської науковій тематиці, а в 1985-1990 рр. музей самостійно виконував науково-дослідну роботу «Вивчення різноякісності внутришньопопуляційнних угруповань тварин, як основи механізмів популяційної авторегуляции». Одночасно співробітники беруть участь у молодіжній науковій програмі «Тироцит», для якої збирають щитовидні залози хребетних. В її рамках Ю. М. Олійник вивчає функціонування цієї залози у крапчастих ховрахів, яке завершується захистом кандидатської дисертації.
У 1980-і роки особлива увага приділяється обліково-зберігальній роботі. Вся документація переводиться на нові форми обліку відповідно до затвердженої в 1984 р. «Інструкції з обліку і зберігання музейних цінностей...» обов'язковою для всіх музеїв. Складаються охоронно-топографічні описи, нові інвентарні книги, наукові паспорти та інші документи. Для забезпечення навчального процесу співробітниками музею складені методичні вказівки (по проведенню екскурсій, збору та обробці музейних матеріалів). Підготовлено каталог теріологічної колекції, яка в 1986 р. налічує 5000 одиниць зберігання. У 1995 р. опубліковано «Доповнення до каталогу...», яке включило ще 6451 черепів ссавців. Поповнення колекції не припиняється і понині. Робота по збору, препарування, етикетування предметів цієї колекції становить значну частину музейної роботи.
Лібералізація видавничої діяльності відкрила дорогу до видання з 1992 р. наукових праць зоологічного музею (тт. 1-4), матеріалів наукових конференцій. Колектив музею виступив організатором 6-ти «Читань пам'яті О. О. Браунера» і конференції «Розвиток зоологічних досліджень в ОДУ», присвяченої академіку Д. К. Третьякову і його школі. Публікація фауністичних знахідок – одна з форм документування складу дикої природи, тому залучення авторів у зазначені видання стало природним продовженням наукової діяльності музею, що полягає в зборі і зберіганні інформації про фауну Причорномор'я. Показово, що видавнича діяльність здійснюється без будь-яких витрат з боку університету.

books

Друкована продукція зоологічного музею

Протягом усіх років свого функціонування зоомузей був кузнею науково-педагогічних кадрів біологічного факультету університету та інших навчальних закладів. Тільки за післявоєнний період музейну практику пройшли 101 осіб, які в переважній більшості були випускниками біологічного факультету. З колишніх співробітників зоомузея стали докторами наук С. Б. Грінбарт, В. К. Лопатин, В. П. Стойловський; В. О. Лобков, а кандидатами наук: Ф. С. Хинчук, Л. Ф. Назаренко, Л. Й. Бешевли, В. В. Мальцев, О. К. Фурман, Л. А. Журавльова, І. В. Гурський, Л. В. Пересадько, В. А. Лобков, С. Л. Курочкін, Ю М. Олійник, В. В. Заморов, Г. Черніков.
Характерною рисою зоомузея в радянський період було наявність фахівців, які самостійно виготовляли музейні експонати. Завдяки роботам таксидермістів Ю. С. Нікандрова, С. В. Михайлова, Ю. А. Буянова, А. Б. Трескина, Д. Р. Філімонова, В. О. Лобкова, Б. Володарського та інших працівників експозиція зоологічного музею у повоєнні роки збільшилася майже вдвічі. Якщо до 1913 р. експонати, у тому числі виготовлені з представників вітчизняної фауни, в основному, закуповувалися у зарубіжних і російських постачальників наочних посібників, то за останні 60 років лише в 1967 р. у Окського заповідника університет придбав опудала 3-х бобрів для біогрупи за 430 рублів. Всі інші експонати виготовлялися музейними співробітниками самостійно з наданих в дар музею, або здобутих ними особисто тварин, економлячи для університету чималі кошти. Можна стверджувати, що в зоологічному музеї сформувалася Одеська школа таксидермії, представники якої освоїли і розвинули всі види таксидермичних робіт і в даний час виконують їх на рівні світових стандартів.
Професіоналізм формується не тільки навчанням, але і постійною практикою. У штаті музею завжди були працівники, які пропрацювали в ньому десятки років і нагромадили величезний практичний досвід музейної роботи. Завдяки їм зберігалася наступність в роботі різних поколінь музейників. Від 40 до 50 років в зоомузее пропрацювали І. М. Відгальм, І. О. Генесин, Ю. В. Суворов, В. О. Лобков, понад 30 років – А. Я. Слободяник, А. Б. Трескін, ще 6 співробітників − понад 15 років.
В даний час експозиційна площа музею становить 1000 кв. м, де розміщені 7,5 тис. експонатів, розташованих за систематичним принципом, є окремі тематичні вітрини і 4 біогрупи (рис. 14-16). В музеї проводяться заняття зі студентами біологічного і геолого-географічного факультетів ОНУ і студентами інших вузів Одеси. Щорічно співробітники музею проводять від 300 до 400 ознайомлювальних екскурсій зі школярами.

 bezpoz 2016

Сучасний зал безхребетних і нижчих хребетних, 2016 р.

bird 2016
.

Сучасний зал птахів, 2016 р.

mleko2016

Сучасний зал ссавців, 2016 р.

ekskurs 2016

Екскурсію проводить співробітник зоомузея ст. лаборант Л. Рясіков

Адреса

вул. Дворянська, 2,Одеса, 65082
Тел. приймальної (38-048)723-52-54
Тел./факс (38-048)723-35-15
Email: rector@onu.edu.ua

Наші партнери

title_5bced6a188e8d11574882371540282017
title_5bced6a188fa711628378011540282017
title_5bced6a1890fd20860441891540282017
title_5bced6a1892162678447211540282017
Top