Історія кафедри біорізноманіття наземних та водних екосистем
Кафедра біорізноманіття наземних та водних екосистем створена 1 вересня 2026 року шляхом реорганізації та об'єднання двох найстаріших кафедр біологічного факультету з довшою і славною історією — кафедри ботаніки, фізіології рослин та садово-паркового господарства та кафедри зоології, гідробіології та загальної екології. Виконуючим обов’язки завідувача кафедри призначено доктора біологічних наук, професора В. П. Стойловського. Кафедру ботаніки та кафедру зоології, порівняльної анатомії Новоросійського університету було створено одночасно із заснуванням університету у 1865 році.
Історія кафедри ботаніки, фізіології рослин та садово-паркового господарства
Кафедра ботаніки носила свою назву протягом майже 45 років після заснування. Наступні приблизно 70 років її було поділено на дві кафедри: морфології та систематики рослин і анатомії та фізіології рослин. З 1978 року це знову одна кафедра ботаніки. Історія кафедри пов’язана з іменами багатьох видатних ботаніків, що зробили великий внесок у розвиток науки, методику викладання і виховання студентів.
Першим завідувачем кафедри був Л. С. Ценковський (1822-1887), який не лише мав яскраву особистість і міг бути взірцем того, як, цілком віддаючи себе науці, можна залишатися уважною цікавою людиною. Він був засновником і першим президентом Новоросійського товариства природознавців, почесним членом майже усіх російських природничо-історичних товариств, Лондонського мікробіологічного товариства, членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук, Німецького ботанічного товариства. Його ідеї та наукові надбання лягли в основу створення і розвитку кафедр ботаніки, гідробіології, мікробіології університету. Він уперше показав спорідненість між рослинами та тваринами, розробив метод щеплення проти сибірки тощо. Саме Л. С. Ценковський заснував ботанічну лабораторію на кафедрі ботаніки і гідробіологічну станцію в Севастополі. Він уперше ввів в учбовий процес мікроскоп, був прекрасним лектором, який міг, за висловом І. І. Мечникова, збуджувати священний вогонь у слухачів.
Одночасно з ним на кафедрі працювали О. О. Янович (1831-1871), що захистив докторську дисертацію з проблем мікології, Є. М. Деларю – у подальшому професор Харківського університету, І. Ф. Кощуга, М. К. Срединський – у подальшому відомий спеціаліст з рослинних насаджень залізниць.
Я. Я. Вальц (1841-1004) працював в Новоросійському університеті у 1871-1881 рр. спочатку ординарним професором, а потім завідувачем кафедри ботаніки. Це був яскравий вчений, блискуча, талановита людина, популяризатор і організатор науки, президент Новоросійського товариства природознавців. Він був одним з перших у Росії, хто вивчав проблеми онтогенезу водоростей і грибів. Його ім’ям В. А. Ротерт назвав один з видів жовто-зелених водоростей з роду Вошерія. Одночасно на кафедрі працював О. М. Волков (1849-1928), чиї дослідження з проблем геотропізму увійшли до відомого підручника А. Сакса. Однак, через хворобу у 1880 році він подав у відставку і надалі захопився живописом. До речі, його картини, які він малював під прізвищем Руссов, мали великий успіх, особливо в Англії.
У 1880-1885 рр. кафедрою ботаніки і ботанічним садом керував Л. В. Рейнгард (1847-1920), який започаткував детальні альгологічні дослідження регіону. Його наукові інтереси включали морфологію, будову і розвиток харових, вольвоксових та діатомових водоростей. Л. А. Рішаві (1851-1915) змінив Л. В. Рейнгарда на посту завідувача кафедри ботаніки у 1885 році. Його наукові інтереси були пов’язані із вивченням тропізмів рослин, історії розвитку, морфології і систематики морських водоростей. Саме він припустив середземноморське походження чорноморської альгофлори. Його роботи з проблем дихання рослин увійшли до підручників того часу. Тоді на кафедрі працювали М. Л. Окіншевич з опису дендрофлори Бессарабії, М. Д. Вахтель – з виявлення проблем геотропізму, В. Ф. Хмелевський – з вивчення альгології Бессарабії тощо.
У 1893 році кафедрою почав завідувати Ф. М. Каменський (1851-1912) – вчений, що захоплювався рішенням багатьох проблем, серед яких і особливості харових водоростей, і перший опис такого явища в житті рослин як мікориза. Серед інших викладачів кафедри того часу слід вказати прізвище випускника Новоросійського університету М. М. Альбова (1855-1897) - в подальшому відомого дослідника флори Південної Америки, О. Г. Генкеля, в подальшому професора ботаніки Пермського університету та інших.
Завідувачами кафедри анатомії та фізіології рослин у ХХ сторіччі працювали В. А. Ротерт, В. В. Половцов, Ф. М. Породко, Г. А. Боровіков, С. І. Лебедєв, М. В. Домбровська, Г. В. Ткаченко, а кафедри морфології та систематики рослин – Б. Б. Гриневецький, М. М. Зеленецький, Д. О. Свиренко, Г. Й. Потапенко, І. І. Погребняк.
У 1978 році кафедри були об’єднані у кафедру ботаніки, яку очолив В. Т. Коваль, з 1999 року – Г. А. Швець, а з 2014 р. по теперішній час очолює Ф. П. Ткаченко. У 2022 р. кафедра отримала нову назву: ботаніки, фізіології рослин та садово-паркового господарства.
В. А. Ротерт – блискучий лектор, надзвичайно працездатна і інтелігентна людина разом із своїми учнями (в подальшому професорами) – Г. А. Боровіковим, І. Д. Щербаком, Ф. М. Породком заклали основи для подальшого розвитку вчення про фітогормони. Серед його видатних учнів був також А. О. Сапєгін (1888-1946) – у подальшому академік АН УРСР, випускник Новоросійського університету, спочатку біолог, що захоплювався мохами, а потім видатний селекціонер і генетик. А. М. Криштофович (1885-1953) – у подальшому дійсний член АН УРСР, член-кореспондент АН СРСР, лауреат Державної премії СРСР 1946 р., видатний вчений-палеоботанік, після закінчення університету був на кафедрі спочатку професорським стипендіатом (аспірантом), а потім працював лаборантом і доцентом.
Проф. Б. Б. Гриневецький (1875-1963) під час роботи в університеті вивчав флору і рослинність Кавказу, Польщі, Литви і одночасно вивчав продихи листя рослин, де його праці стали класичними. У подальшому він став дійсним членом АН Польщі та засновником і першим головою Польського ботанічного товариства і Ліги з охорони природи.
І. В. Новопокровський (1880-1951) працював у Новоросійському університеті у 1905-1906 рр., вивчаючи флору околиць Одеси. В історії біології він залишився як палеоботанік і ботанік, знавець флори Казахстану, доктор біологічних наук, завідувач Середньо-азійського гербарію у Ботанічному інституті.
Ф. М. Породко (1877-1948) завідувач кафедри анатомії і фізіології рослин понад 30 років (1916-1948), декан біологічного факультету, учень Д. І. Івановського, автор двотомника «Хемотропізм коріння», низки робіт з проблем проростання насіння. До речі, останній науковий напрям розвивали його аспіранти, у подальшому доктори біологічних наук, Б. М. Авксентьєв і А. І. Дьоміна. Продовжується цей напрям і зараз у сучасних дослідженнях кафедри.
З 1916 року працював на кафедрі І. Л. Сербінов (1872-1925) – відомий міколог, мікробіолог, фітопатолог, основоположник вивчення бактеріальних хвороб рослин, автор багатьох підручників з мікробіології.
М. М. Зеленецький (1859-1923) очолював кафедру морфології і систематики рослин у роки громадянської війни. Це був талановитий дослідник, відомий флорист і гербаризатор, прекрасний лектор і вихователь молоді. Його учнями були О. М. Морозова-Попова, В. Ф. Пастернацька, Л. Д. Басарська, Г. Й. Потапенко – у подальшому відомі у регіоні і країні ботаніки.
Керував кафедрою морфології і систематики у 1923-1928 рр. і Д. О. Свиренко (1888-1944) – один із наиболее видатних альгологів, член-кореспондент АН СРСР, відомий науково-педагогічний і громадський діяч, що сформував в Одесі альгологічну школу, де працювали тоді аспіранти П. П. Ширшов, В. Г. Танфільєв, О. Д. Андрєєв та інші, які досягти великих успіхів у науці.
Одним із найталановитіших учнів Г. І. Танфільєва, М. М. Зеленецького та В. В. Половцова був Г. Й. Потапенко (1889-1982), випускник Новоросійського університету, який у 1928-1943 рр. очолював кафедру морфології і систематики рослин. Його учнями були І. І. Погребняк, А. З. Жаренко, Л. А. Шапошнікова, М. В. Домбровська, О. А. Гурська та інші. І. І. Погребняк (1908-1982) – доктор біологічних наук, завідувач кафедри морфології та систематики рослин більше 30 років, відомий альголог і знавець флори нижчих рослин Одеської затоки Чорного моря і причорноморських лиманів, вимогливий дослідник, що виховав майбутніх докторів наук, таких як М. О. Гусляков, Ф. П. Ткаченко, що продовжили традиції вчителя, багатьох вітчизняних та зарубіжних аспірантів. М. О. Гусляков (1950-2004) – спочатку викладач кафедри, потім завідувач кафедри гідробіології у 1990-2004 рр., автор понад 100 наукових робіт, науковий керівник кандидатських дисертацій В. П. Герасим’юка, О. Неврової та інш. Проблеми альгофлори на кафедрі вивчали також Н. М. Пашковська, О. А. Гурська, С. М. Мілютіна, А. К. Ареф’єва, що досліджувала також гриби і дендрофлору, та ін. Великий внесок у вивчення та збагачення дендрофлори регіону зробила доцент А. З. Жаренко, в той час як Л. А. Шапошнікова, М. Г. Кожура вивчали особливості трав’янистих рослин, а професор А. І. Дьоміна – різноманіття лікарських рослин, особливо полинів півдня України.
С. І. Лебедєв (1904-1992) – ректор ОДУ та завідувач кафедри анатомії і фізіології рослин у 1953-1959 рр., дослідник фізіологічної дії мікроелементів, пігментних систем та продуктивності водоростей Чорного моря. Науковий керівник кандидатських дисертацій О. І. Санникової (1926-1999), М. В. Голубцової (1925-1974), І. О. Ярцевої (1918-1997), що стали доцентами ОДУ, К. М. Ситніка та М. В. Моргуна, що стали академіками, та багатьох інших вітчизняних та зарубіжних вчених.
У 1959-1960 рр. кафедрою фізіології рослин керувала М. В. Домбровська, а потім з 1961 по 1978 рр. – проф. Г. В. Ткаченко, чиї наукові інтереси були пов’язані з вивченням фізіолого-біохімічних реакцій рослин винограду на використання фізіологічно активних речовин, мікроелементів, фосфорних добрив тощо. Серед тих, чия робота виконувалась під його керівництвом, згадаємо доцентів кафедри В. Т. Коваля, Г. А. Швець, С. Г. Коваленко, у подальшому доктора біологічних наук В. Г. Курьяту та інших.
Як зазначалося вище, об’єднання кафедр відбулося у 1978 році і новостворену кафедру ботаніки очолив В. Т. Коваль (1936-1999), який у 1982-1987 рр. був деканом біологічного факультету. Це була високо порядна, інтелігентна, вимоглива до себе і оточуючих людина, ретельний дослідник фізіологічної дії мікроелементів, впливу вітамінів на проникнення мембран мітохондрій і т. і. З 1999 по 2014 р. кафедру очолювала Г. А. Швець. З 1978 року на кафедрі працювали також І. П. Ружицька (1937-2009), С. Г. Коваленко, С. Є. Дятлов, Т. В. Васильєва, В. В. Немерцалов, О. Б. Куцин, М. О. Лесіна, З. Є. Захарієва, С. М. Мілютіна, Л. І. Юлешкіна. З 2014 року по 2026 завідувачем кафедри був професор Ф. П. Ткаченко. Тривалий час до складу співробітників кафедри ботаніки, фізіології рослин та садово-паркового господарства входили доценти В. П. Герасимюк, О. Б. Паузер, О. М. Попова, О. М. Ружицька, О. Ю. Бондаренко, А. О. Кадуріна, В. О. Кузнєцов, І. П. Якуба, Ю. С. Назарчук, а також Л. В. Мурсанова та Ю. В. Рибак.
У 2018 р. на кафедрі розпочата підготовка спеціалістів за спеціальністю 206 «Садово-паркове господарство». Основний вклад в її становлення належить доцентам Ю. С. Назарчук і А. О. Кадуріній.
Історія кафедри зоології, гідробіології та загальної екології
Кафедра зоології, порівняльної анатомії та фізіології у 1865 році складалась з декількох кабінетів та учбових підрозділів:
- Зоологічного кабінету, з лабораторією та музеєм.
- Зооанатомічного кабінету, з лабораторією.
- Фізіологічного кабінету.
В цей час тут працювали професори Д. А. Байков та І. А. Маркузен.
Екстраординарний професор зоології Д. А. Байков працював на кафедрі лише один навчальний рік (1865/1866), хоча керував практичними роботами студентів-зоологів до кінця 1866 року. Він відомий нам як дослідник лиманів навколо Одеси. Д. А. Байков передав за описом у музей 5421 експонат.
Ординарний професор зоології І. А. Маркузен почав організацію зоологічного та зооанатомічного кабінетів, а також створення колекцій тварин у музеях Новоросійського університету. Так, завдяки його старанням Рада університету виділяла багато коштів на придбання в кабінети та лабораторії меблів, обладнання та посуду. І. А. Маркузен був також одним з перших організаторів зоологічного музею. Як фахівець-зоолог І. А. Маркузен відомий дослідами з вивчення анатомічної будови зубів, нирок та елементів нервової системи різних хребетних тварин, фауни морських безхребетних тварин Одеської затоки.
Запрошений ним на посаду приват-доцента ІНУ І. І. Мечников працював над проблемами розвитку пелагічної фауни Чорного моря, наприклад, відкрив невідомі моменти розвитку личинкової форми Phoronis та отримав нові відомості про пілідії немертин і молодих поліхет.
В цій же зоологічній лабораторії працював талановитий учень професора І. А. Маркузена В. І. Шманкевич. Саме він, ще в період навчання в 1866-1870 рр. на кафедрі, почав вивчати фауну лиманів Одеси. Особливу увагу в дослідах В. І. Шманкевич приділяв впливу солоності на організми дрібних ракоподібних з Хаджибейського та Куяльницького лиманів, детально вивчаючи їх морфологічні ознаки. Він встановив екологічний взаємозв'язок будови і форм ракоподібних від рівня солоності та дослідив це експериментально.
Після переїзду штатного доцента І. І. Мечникова в університет Санкт-Петербургу, стараннями його товариша та колеги приват-доцента О. Ф. Стюарта була відкрита гістологічна лабораторія, в якій студенти отримали можливість вивчати особливості будови морських тварин на мікрорівні.
Короткий проміжок часу усі підрозділи кафедри очолював штатний доцент, доктор медицини Н. Й. Бернштейн. Саме йому та завдяки активному старанню хранителя музеїв І. М. Відгальма вдалося впорядкувати вже зібрані колекції і систематизувати всі наявні препарати.
В 1870 році І. І. Мечников повернувся до Новоросійського університету та зайняв посаду завідувача зоологічного кабінету з лабораторією та музеєм, яку займав по 1882 р. В той час І. І. Мечников вже був відомим ембріологом-дослідником, тому він продовжив власні наукові пошуки в цьому напрямку. І. І. Мечников виконав у лабораторії досліди з вивчення розвитку медуз, сифонофор, багатоніжок, губок, планарій. Займався І. І. Мечников також антропологічними дослідженнями та допомагав боротися співробітникам місцевого земства зі шкідниками зернових культур (жуком-кузькою), вивчивши грибкові хвороби комах. Це дозволило йому вказати на метод боротьби з цим шкідником за допомогою мюскардини.
І. І. Мечников запросив на роботу двох науковців, які були всесвітньо відомими фахівцями — О. О. Ковалевського і І. М. Сєченова.
Ординарний професор зоології О. О. Ковалевський працював в Одесі з 1874 до 1890 року. Проявив себе як адміністратор: проректор у 1877—1878 рр. та завідувач зоотомічного кабінету з лабораторією і музеєм у 1874—1890 рр. Як дослідник, вчений провадив різнопланові ембріологічні та порівняльно-анатомічні дослідження тварин різних систематичних груп, починаючи з найпростіших до нижчих хордових.
І. М. Сєченов з 10.04.1871 р. був завідувачем фізіологічного кабінету з чудово обладнаною лабораторією. Саме тут ординарний професор проводив різноманітні дослідження з вивчення різних органів та систем в організмах тварин з несхожою екологією та систематикою: рептилії (крокодили), ссавці (копитні, хижаки та ін.). Зокрема, в 1872—1873 рр. ним вивчався процес поглинання вуглекислого газу кров'ю. Разом з І. І. Мечниковим він виховав дуже талановитих учнів, які пізніше продовжили на кафедрі дослідницьку діяльність своїх вчителів, — П. А. Спіро (1844—1893) та В. М. Реп'яхова (1852—1905).
З осені 1882 року до літа 1897 року зоологічний кабінет разом з лабораторією та музеєм очолював ординарний професор В. В. Зеленський. За багаторічну педагогічну роботу він здійснив значний обсяг наукової роботи у напрямку порівняльної ембріології та анатомії, палеозоології, провів організацію зоологічного музею на рівні кращих європейських університетів.
У період з 1890 р. до 1897 р. зоотомічний кабінет кафедри з лабораторією та музеєм очолював екстраординарний професор В. М. Реп'яхов. Він проводив порівняльно-ембріологічні дослідження: вивчав розвиток мшанок, червів, а також фауну м'якунів з Середземномор'я. Як ординарний професор (з 1897 р.) він створив єдину зоологічну лабораторію в університеті, де активно впроваджував гістологічні методи дослідження багатьох морфологічних особливостей тварин.
Після В. М. Реп'яхова в зоотомічному кабінеті, музеї та лабораторії на кафедрі працював професор П. М. Бучинський (1897—1911). Він активно вивчав фауну одноклітинних тварин у Чорному морі та лиманах навколо Одеси. В 1902 році вченому вдалося створити морську зоологічну станцію, яка розташовувалась на узбережжі Малого Фонтану Одеської затоки Чорного моря. Станцію офіційно відкрили у вересні 1904 року. Саме тут Бучинський та чимало його учнів (М. В. Куделін, М. Г. Лігнау, К. Кисилевич, О. Яценковський) вивчали різноманітних представників чорноморської морської фауни. Петро Миколайович, як чудовий педагог, домігся відкриття у 1904 році студентського біологічного гуртка та був його першим президентом до 1911 року. І станція, і гурток кафедри зоології були справжніми осередками наукових досліджень молодих вчених і трибуною, де вони виступали з першими доповідями про свої результативні пошуки в науці. Зі стін університету вийшли десятки майбутніх професорів, член-кореспондентів і академіків різних АН світу.
А з 1912 року до 1916 року на чолі вищезгаданих структур стояв в. о. екстраординарного професора, а у 1916—1920 рр. — в. о. ординарного професора Д. К. Третьяков, який у період 1912—1919 рр. був ще й секретарем фізико-математичного факультету. Вчений надзвичайно багато зробив для розвитку зоотомічного кабінету у складний період його розвитку: створив при ньому спеціальний музей порівняльної анатомії, розширив зоотомічну лабораторію, збагативши її обладнанням для морфологічних, порівняльно-анатомічних і гістологічних досліджень. Ці дослідження Третьяков виконував блискуче сам і залучав до них своїх учнів (О. Р. Пренделя, М. О. Загоровського, Д. Л. Рубінштейна та ін.). Згодом професор створив і спеціальний музей медичної зоології, був третім президентом студентського біологічного гуртка, займався реконструкцією морської зоологічної станції. З вересня 1918 року він опікувався ще й зоологічним музеєм та кабінетом з лабораторією. А у 1920—1921 рр. ним був створений та очолювався до 1938 р. природничий музей Одеси.
Зоологічний кабінет з музеєм та лабораторією з 1897 до 1920 року очолювали: ординарний професор В. М. Реп'яхов, потім на посадах від екстраординарного до заслуженого професора (1905—1918 рр.) Я. М. Лебединський. Останній продовжував порівняльно-ембріологічні дослідження тварин, особливо немертин, крабів, мшанок. Збагатив музей рідкісними експонатами з різних зоологічних фірм Європи. Наступником Я. М. Лебединського став в. о. ординарного професора Д. К. Третьяков, який захистив зоологічний музей від загибелі в часи громадянської війни.
В 1920—1930 рр. університет був тимчасово закритий. На його базі було сформовано три самостійні інститути: медичний, фізико-математичний і гуманітарно-суспільний. З двох останніх були створені Інститут народної освіти Одеси та науково-дослідний Зоолого-біологічний інститут при Всеукраїнській Академії наук. На кафедрах інституту викладали професори Д. К. Третьяков, М. Г. Лігнау, О. О. Браунер, С. М. Морін. Усі вони вели власні спеціальні дослідження та залучали студентів до широких фауністичних дослідів з експериментальної морської зоології та палеозоології.
В 1930 р. робота класичного університету була відновлена. В 1933 р. від зоологічної кафедри відокремилась кафедра гідробіології. Першим її завідувачем був професор М. О. Загоровський – знавець лиманів, один з ініціаторів біоценотичних досліджень в Одеській затоці. Після його смерті у 1934 р. кафедру очолив доцент О. К. Макаров. Під його керівництвом проводилося вивчення риб та бентосу північно-західної частини Чорного моря, дослідження лиманів.
До 1937 р. існувала єдина кафедра зоології, яку очолив академік Д. К. Третьяков — перший декан новоутвореного біологічного факультету в період 1933—1939 рр. Він розпочав еколого-морфологічні дослідження на кафедрі.
З 1937 р. існувало вже дві зоологічні кафедри:
— зоології безхребетних, завідувачем якої у 1937—1976 рр. був професор, член-кор. АН України М. П. Савчук, члени кафедри — професор-ентомолог О. М. Кириченко, доцент С. М. Морін та ін.;
— зоології хребетних, завідувачем якої у 1937—1941 рр. був професор, академік АН України Д. К. Третьяков, члени кафедри — доценти Г. І. Конопльов, К. Т. Бренейза, М. М. Жуков, П. І. Дмитрашко та ін. Директором зоомузею в 1941 р. був професор О. О. Браунер.
Кафедри вели значний обсяг науково-педагогічної роботи, виконували значну дослідницьку діяльність у лабораторіях морфології та фауністики, морської зоологічної станції, Карантинній станції та інших установах Одеси.
З 1941 по 1944 р. університет перебував в евакуації. Обидві зоологічні кафедри в евакуації очолював професор М. П. Савчук, спочатку у м. Майкопі (1941—1942 рр.), а згодом у м. Байрам-Алі (1942—1944 рр.), де співробітники кафедр виконували значний обсяг як педагогічної, так і прикладної наукової роботи. Не всі викладачі та студенти змогли виїхати з Одеси під час евакуації. Кафедру зоології університету Трансністрії в окупованій Одесі очолював професор О. Р. Прендель (1888—1970), а роботою зоологічного музею опікувався професор С. А. Нікітін (1899—1956). Саме їм вдалося зберегти багато рідкісних експонатів з фондів кафедри зоології та музею, які не змогли евакуювати.
Після війни обидві кафедри на чолі з завідувачами продовжили різнопланову науково-педагогічну роботу:
• кафедра безхребетних на чолі з М. П. Савчуком, В. Д. Севастьяновим (1976—1986);
• кафедра хребетних на чолі з І. І. Пузановим (1947—1971), Л. Ф. Назаренко (1971—1985).
У післявоєнні роки професор І. І. Пузанов очолив комплексні дослідження лиманів Північно-Західного Причорномор'я. Почалось активне вивчення фауни нових і старих лісових насаджень та їх ролі у степових біоценозах. Велику увагу було приділено вивченню перельотів птахів, умов, в яких вони відбуваються, особливо у зв'язку з розвитком повітряного флоту. Професору І. І. Пузанову належить велика роль у створенні та охороні багатьох заповідників, заказників. Цей знаний науковець був яскравим організатором наукових досліджень усього колективу кафедри зоології.
На кафедрі зоології хребетних успішно працював визнаний фахівець-орнітолог, професор Ф. І. Страутман. Значний час на кафедрі працювала професор О. П. Андрійко. Вона була глибоким науковцем та чудовим педагогом-методистом. За великий обсяг проведеної наукової роботи з практичної зоології та активної дослідницької діяльності з вивчення окремої систематичної групи Acari (кліщі) професор В. Д. Севастьянов отримав у 1980 р. Державну премію.
В 1986 р. кафедри зоології хребетних та безхребетних тварин об’єднуються з кафедрою гідробіології. Новоутворену кафедру зоології та гідробіології очолює професор В. Д. Севастьянов. В 1990 під його керівництвом продовжує роботу окрема кафедра зоології. З 1992 р. кафедру зоології очолює провідний фахівець з екологічних проблем сучасності, послідовник професора І. І. Пузанова, доктор біологічних наук, професор В. П. Стойловський.
На кафедрі зоології в кінці ХХ – початку ХХІ ст. працював цілий ряд талановитих вчених та викладачів. Доцент А. І. Корзюков розвивав орнітологічні дослідження в регіоні та в цілому в Україні. Він був співзасновником Азово-Чорноморської орнітологічної групи, головою Орнітологічного товариства України; саме він в 1970 р. почав проводити активні дослідження міграцій птахів на острові Зміїний. Доцент О. К. Фурман займалася дослідженням біології мешканців ґрунтів. Багато років Ольга Карпівна була заступником декана біологічного факультету з навчальної роботи. Доцент С. Ф. Ужевська приділяла увагу проблемам захисту рослин, вивчала кліщів та комах, що є шкідниками. Старший викладач В. Ф. Микитюк був спеціалістом-арахнологом. Старший викладач О. Ф. Крутоголова вивчала членистоногих, що мешкають в ґрунті. Зараз на кафедрі зоологічні дослідження проводять доценти Д. А. Ківганов, Ю. М. Олійник, С. Я. Підгорна, К. Й. Черничко, О. О. Ковтун, Ю. В. Караванський. Основні напрямки їх досліджень це акарологія, гельмінтологія, орнітологія, морфологія, іхтіологія, охорона природи.
Кафедру гідробіології після реевакуації університету у 1944 р. очолив професор О. Р. Прендель, відомий своїми дослідженнями малярійного комара і розробкою методів боротьби з малярією у Північному Причорномор’ї, гідробіологічними дослідженнями рибогосподарських ставків. У 1955–1971 рр. на кафедрі працював завідувач Одеської гідробіологічної станції АН УРСР професор К. О. Виноградов. У 1964–1965 рр. він виконував обов’язки завідувача кафедри. За його ініціативою до навчального плану було введено загальний курс «Загальна гідробіологія». У той же час університет придбав судно для наукових досліджень в морі.
У 1965 р. кафедру очолив професор Ф. С. Замбриборщ, іхтіолог і гідробіолог. У 1966 р. він захистив докторську дисертацію. Організатор наукових досліджень на кафедрі з водної токсикології. З 1967 по 1975 рік на кафедрі працював іхтіолог професор Віктор Сергійович Чепурнов, який багато уваги приділяв вивченню біології і динаміки чисельності риб водойм Дунай-Дністровського межиріччя і північно-західної частини Чорного моря.
На початку 80-х років минулого сторіччя кафедру очолював професор М. П. Новіков – іхтіолог з великим досвідом роботи у Світовому океані, Чорному морі. У 1986 р. кафедру гідробіології було об’єднано з кафедрою зоології, а з 1990 р. кафедра знов стала самостійною під назвою кафедра гідробіології та загальної екології, яку очолив доцент М. О. Гусляков (1990-2004). З 2005 р. по 2015 р. кафедру очолював доцент В. В. Заморов, декан біологічного факультету з 2006 р. З 2015 р. завідувачем кафедри гідробіології та загальної екології став доктор біологічних наук, доцент В. О. Лобков.
На кафедрі гідробіології та загальної екології в кінці ХХ – початку ХХІ ст. викладачами та співробітниками проводились різноманітні дослідження. Старший викладач А. О. Снігірьова вивчала мікрофітобентос Чорного моря. Дослідженнями морського макрозообентосу займався старший викладач О. В. Чернявський. Доцент М. А. Віннікова була фахівцем з іхтіопланктону. Також на кафедрі працювали асистент Л. Д. Бабаніна, асистент Л. С. Гарба, асистент В. А. Малаховський, старший викладач Н. І. Бєлєнкова.
Важливим підрозділом є гідробіологічна станція, керівником якої вже багато років є доцент О. О. Ковтун. Наявність станції дозволяє проводити дослідження фахівцям кафедри, здійснювати практики студентів та збирати матеріал для наукових робіт.
В 2022 р. кафедра зоології та кафедра гідробіології та загальної екології утворюють єдину кафедру зоології, гідробіології та загальної екології під керівництвом професора В. П. Стойловського.
Випускники кафедри гідно продовжують традиції, закладені ще у Новоросійському університеті. За роки свого існування кафедра підготувала багато вчених і педагогів, що працюють у багатьох країнах світу. Наукові напрямки, які розробляються зараз, об'єднують вивчення наземної і водної флори та фауни, заповідну справу, ландшафтне проектування та садово-паркове господарство.
