Історія кафедри

Історичні корені кафедри соціальної та прикладної психології Одеського національного університету тісно пов'язані з історією розвитку України і вітчизняній психології як науки і роботами таких видатних психологів, як М.М. Ланге, Д.Г. Елькіна, І.Г. Білявського, Б.І. Цуканова та їхніх учнів.

У 1865 році, після перетворення Рішельєвського ліцею в Новоросійський університет, при ньому було відкрито кафедру педагогіки, при якій в 1896 році М.М. Ланге створив першу в Росії психологічну лабораторію.
 
Історія кафедри психології після Другої світової Війни

Гідним продовжувачем в Одеському університеті історичних традицій в психологічній науці, що йдуть від І.М. Сечєнова, І.І. Мечникова, Н.Я. Грота, М.М. Ланге, став Давид Генріхович Елькін (1895-1983) , який працював в ОДУ з 1933 по 1976 рік (звання професора отримав у 1934 р.). У 1952 р. Д.Г. Елькін успішно захистив докторську дисертацію на тему «Сприйняття часу», в якій підтвердив припущення І.М. Сечєнова про вирішальну роль слуху в сприйнятті часу. Після захисту дисертації Д.Г. Елькіну було присуджено ступінь доктора педагогічних наук (з психології). Узагальнені результати своїх досліджень він виклав у монографії «Сприйняття часу», за яку отримав Першу премію імені К.Д. Ушинського.

Саме роботи Д.Г. Елькіна фактично перетворюють кафедру педагогіки в кафедру педагогіки і психології, що було оформлено, з урахуванням військового часу, тільки в 1945 році, а вже з 1960 року кафедра психології стає самостійною. Професором Елькіним у співавторстві з іншими дослідниками опубліковано ряд досліджень з історії вітчизняної психології, які були нагороджені другими преміями імені К.Д. Ушинського.
За свою наукову діяльність Д.Г. Елькін нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні», а в 1965 р., у зв'язку зі сторіччям Одеського університету, нагороджений почесним званням Заслуженого діяча науки Української РСР.

Під керівництвом Д. Г. Елькіна в ОДУ організовано наукову школу з дослідницькою темою «Психологія диференціації часу», в якій здійснюється низка експериментальних досліджень, що підтверджують: сприйняття часу — процес моделювання часових параметрів подразника. Результати цих досліджень лягли в основу доповіді Д.Г. Елькіна на XVIII Міжнародному психологічному конгресі в Москві (1966), де Д.Г. Елькін очолював роботу секції «Сприйняття простору і часу». В 1973 р. у Тбілісі на Міжнародному психологічному конгресі, присвяченому несвідомості, Д.Г. Елькін виступив з доповіддю «Відлік часу в стані сну та гіпнозу». Він був активним учасником не тільки міжнародних, але й численних всесоюзних психологічних з'їздів і конференцій. На запрошення Г.С Костюка Д.Г. Елькін працював професором лабораторії Всеукраїнського науково-дослідного інституту психології по вивченню відчуттів і сприйняття, і написав розділи «Відчуття» та «Сприйняття» для підручника «Психологія» під редакцією Г.С. Костюка, вперше виданого українською мовою.

Повний творчих ідей, Д.Г. Елькін проводив дослідження в галузі інженерної психології. Ним були розроблені електронні нашкірні годинники, біоелектричний протез руки. В галузі юридичної психології його цікавили мотивація правопорушень, особливості поведінки людини в умовах самотнього ув'язнення.

Під керівництвом Д.Г. Елькіна у складі кафедри з моменту її заснування до 1974 року працювала лабораторія експериментальної психології.

Перу вченого належить більш ніж 200 робіт з загальної, дитячої і педагогічної психології, інженерної психології, історії психології, психології тварин . Його праці увійшли в двотомник «Психологическая наука в СССР», в чотиритомник «Основы психологии», збірник «40 лет советской психологии».

За період керівництва Д.Г. Елькіним кафедра провела 7 конференцій, серед яких необхідно відзначити конференцію, присвячену 100-річчю з дня народження М.М. Ланге (1958), і конференцію, присвячену 100-річчю створення Одеського державного університету (1965).

У 1976 р. Д.Г. Елькін за станом здоров'я переходить на посаду професора-консультанта. Науковий напрямок «Психологія диференціації часу» очолив учень Д.Г. Елькіна – Борис Йосипович Цуканов, який побудував цілісну концепцію психологічного часу на основі експериментального вимірювання його одиниці.

Сьогодні ім'я Д.Г. Елькіна увіковічено на меморіальній дошці на фасаді Головного корпусу ОНУ.

Зовсім недовго – з 1976 по 1978 роки – очолював кафедру психології Віктор Омелянович Котов-Хроменко (29.09.1924-27.09.1978), бойовий офіцер-артилерист, який рано пішов з життя .

В.О. Котов-Хроменко з серпня 1941 по 1945 роки воював на Південному, Центральному та I Прибалтійських фронтах в якості командира батареї артилерійських підрозділів, мав кілька поранень. Після війни закінчив філологічний факультет ОДУ, вступив до аспірантури при кафедрі психології Одеського педінституту, захистив кандидатську дисертацію за темою «Особливості часової перспективи у дитини середнього шкільного віку» (1957). З 1956 по 1960 р. – старший викладач кафедри психологи ОДУ. З 1960 р. по 1971 р. працював проректором з наукової роботи Одеського педінституту, потім завідувачем кафедри психології педінституту.

На посаду завідувача кафедри психології в ОДУ Віктор Омелянович Котов-Хроменко пройшов за конкурсом в 1976 році і керував кафедрою до вересня 1978 року. Він був автором 33 наукових публікацій, зокрема монографії, що була присвячена проблемам управління процесом навчання у вузі, і продовжує бути затребуваною.

З 1978 по 1987 рік завідуючою кафедри психології була Тетяна Михайлівна Козіна (нар. 10.12.1936), кандидат педагогічних наук (1963). Під її керівництвом кафедра за підсумками соціалістичного змагання була визнана серед кращих в ОДУ. Науково-дослідна робота Т. М. Козіної проводилася в рамках основної теми кафедри – психології сприйняття. Під керівництвом Т.М. Козіної проводилися дослідження в галузі загальної та соціальної, педагогічної психології і широка пропаганда психологічних знань. Т.М. Козіна має 72 наукових публікації. За успіхи в науково-педагогічної діяльності нагороджена нагрудним знаком Мінвузу СРСР «За відмінну роботу».

У 1987 році Т.М. Козіну на посаді завідувача кафедри психології змінив професор Ілля (Ісаак) Григорович Білявський (1927-2004) . Він приїхав в Одесу маючи за плечима багаторічну наукову-педагогічну діяльність на психологічному факультеті Ростовського державного університету, а також досвід викладання психології у Польщі. Саме за його ініціативою в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова у 1989 році заснована кафедра загальної і соціальної психології, а в 1992 р. при механіко-математичному факультеті відкрито психологічне відділення, де вперше в історії університету розпочалась підготовка студентів-психологів.

Під керівництвом І.Г. Білявського і А.А. Ханонкіна з 1997 по 2002 рр.. при кафедрі велися активні дослідження лабораторією моделювання природних і технологічних процесів.

І.Г. Білявський – один з фундаторів історичної психології та засновник одеської наукової школи історичної психології. В роботах учнів зайшли подальший розвиток його наукові підходи та ідеї . В Одесі він написав і підготував до видання декілька монографій і навчальних посібників . Під керівництвом І.Г. Білявського були організовані і проведені Рубінштейнівські читання, присвячені 100-річчю з дня народження С.Л. Рубінштейна (1989) і конференція, присвячена 100-річчю з дня народження Д.Г. Элькіна (1995).

Перу І.Г. Білявського належать більш ніж 150 друкованих праць, 6 монографій, ряд навчальних посібників. В 1998 р. він був обраний академіком Міжнародної академії психологічних наук (Санкт-Петербурзьке відділення). В даний час в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова продовжується традиція викладання історичної психології як навчальної дисципліни, а також введені спецкурси з етнічної психології, психології релігії, акмеології та ін., що розвивають проблематику Одеської школи історичної психології. Завершуючим акордом творчого шляху видатного вченого і наставника стали «Лекции по исторической психологии» (2004).
Яскравим прикладом продовження ідей І.Г.Білявського була робота над колективною монографією з історичної психології, у підготовці якої прийняли відомі вчені як ОНУ імені І.І.Мечникова, так й його колег з різних університетів країни, видання якої було присвячено у зв'язку з 85 річчям зі його дня народження, перевидання монографії І.Г. Білявського «Историческая психология», доповнене біографічними матеріалами і фотодокументами та повною бібліографією праць вченого.

У своїх роботах вчений передбачав збільшення значущості гуманітарної складової психологічної науки. Розвиток Одеської школи історичної психології триває, в її орбіту включені молоді психологи-науковці Одеського національного університету та інших наукових установ України.

Олександр Аркадійович Ханонкін (23.06.1934 – 04.06.2000) – фізик, геофізик і психолог, доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат двох Державних Премій України в галузі науки і техніки (1983; 1996) . Широта і трансдісциплінарність його наукових інтересів проявилася не тільки в тому, що його докторська дисертація, яку він захистив у 1985 році в Свердловському інституті фізики металів АН СРСР, була на стику двох наук – фізики та інженерної психології, але і в тому, що в 1992 році він закінчив відділення мистецтвознавства Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. На кафедрі психології він читав курс інженерної психології, займався підготовкою аспірантів, активно досліджували проблеми психології мистецтва, психологи кольору та ін.

З ім'ям доктора психологічних наук, професора Бориса Йосиповича Цуканова (15.10.1946 – 27.12.2007), учня Д.Г. Елькіна, пов'язаний розвиток ідей психології часу і створення в 2003 році кафедри диференціальної і експериментальної психології, яку він очолив. Після смерті Б.Й. Цуканова в січні 2008 року кафедру очолила професор, доктор психологічних наук Тетяна Павлівна Вісковатова.

У 2004 році завідуючою кафедрою загальної і соціальної психології була обрана Валентина Іванівна Подшивалкіна (нар. 05.02.1952) – доктор соціологічних наук (1998), професор (2001).

У 2011 році Інститут математики, економіки та механіки (ІМЕМ) Одеського національного університету провів реорганізацію: на базі кафедри диференціальної і експериментальної психології була створена кафедра диференціальної і спеціальної психології (зав. кафедрою – професор, доктор психологічних наук Т.П. Висковатова), а на базі кафедри загальної і соціальної психології створили дві: кафедру загальної психології та психології розвитку особистості (зав. кафедрою – доктор психологічних наук, професор Зоя Олександрівна Кірєєва), та кафедру соціальної та прикладної психології, якою завідує Валентина Іванівна Подшивалкіна.

Розробка та використання соціогуманітарних технологій є важливим досягнення гуманітарного знання, зокрема психології, соціології, політології та інших і саме в цьому напрямку працює відомий в Україні засновник наукової школи соціогуманітарних технологій доктор соціологічних наук, професор Подшивалкіна Валентина Іванівна . Про професійне визнання її досягнень в цієї сфері свідчать обрання В.І.Подшивалкіної дійсним членом декількох Академій, зокрема Академії соціальних технологій та муніципального управління (м. Москва), Міжнародної педагогічної академії (Москва), Академії іміджелогії (м. Москва), Української академії політичних наук.
Саме їй, випускниці психологічного факультету Санкт-Петербурзького державного університету, автору першої в Україні монографії з соціальних технологій , вдалося не тільки узагальнити свій досвід практичного психолога у розробці та впровадженні різних соціальних технологій, зокрема професійного психологічного підбору диспетчерів енергосистем, соціальних технологій кар'єрного зростання фахівців тощо, але й заохотити своїх учнів до проблем соціальної інженерії та соціальних технологій.

На основі розробленої нею концепції технологічної картини миру, оригінальної концептуальної моделі та типології соціальної технології, вперше були обґрунтовані з технологічних позицій особливості горизонтальної та вертикальної кар’єри спеціалістів, професійного самовизначення випускників ВНЗ, був вдосконалений поняттєво-категоріальний апарат соціального явища кар’єри, на підставі застосування понять, які описують базові характеристики біографічних процесів, розроблена топологія робітників, а саме "унікальний фахівець", "самодостатня особистість", "добра людина", "білий аркуш"; представлена концептуалізація соціальної реабілітації соціально-депривованих категорій населення, виявлені та обґрунтовані, зокрема, динаміка ціннісних орієнтацій війсковослужбовців, Її учнями розроблені також епістемологічні засади соціального знання та оціночних досліджень соціально значимих інновацій . В цілому під її керівництвом захищено одна докторська і вісім кандидатських дисертацій.

На кафедрі соціальної і прикладної психології працюють учні В.І.Подшивалкіної, зокрема випускниця географічного факультету та психологічного відділення ОНУ, кандидат психологічних наук, доцент К.Г.Дємєнт'єва, яка в межах соціотехнологічного підходу показала роль індивідних та особистісних рис у самоздійсненні в професійній діяльності та виявила психологічні особливості художньої діяльності артистів цирку, кандидат психологічних наук, викладач В.В.Пундєв, якій починав дослідження під керівництвом професора О.А.Ханонкина та обґрунтував психотехнологічні основи процесів інтенсифікації розвитку білінгвізму дорослих, а також докторант, кандидат психологічних наук М.А.Садова, у роботах якої розкриті психологічні складові потенціалу самореалізації особистості та розробляється концепція професійної відповідальності особистості.
 
В.І.Подшивалкіної вдалося об'єднати зусилля вчених ОНУ і інших університетів країни для роботи над колективною монографією "Соціальні технології: заради чого? яким чином? і з яким результатом?». Монографія, рота над якою завершується, стане прикладом успішної співпраці вчених університетів країни задля трансдисциплінарного вирішення актуальних соціогуманітарних проблем та спробою залучити увагу суспільства до досягнень вітчизняних науковців у використанні соціоінженерного і соціотехнологічного підходів у гуманітарному знанні.

Декілька років співробітники кафедри всебічно досліджували тему «Соціально-психологічний та культурно-історичний потенціал особистості в умовах трансформаційних змін у суспільстві» (№ держреєстрації 0107 U 007980). Результати досліджень у 2011 році за науковою редакцією В.І.Подшивалкіної були представлені у колективній монографії, зокрема теоретичні та методичні підходи до оцінки потенціалу особистості та тенденцій його використання в умовах соціальних змін, особливості трансформаційних процесів у суспільстві, що задають нові вектори вивчення потенціалу особистості, складові культурно-історичного потенціалу поколінь як витвору ментальності народу; системна модель проактивного копінгу як складової особистісного потенціалу, особливості формування системного мислення та створення етнокультурного міфотворчого простору самосвідомості особистості в поліетнічному регіоні тощо . Результати дослідницької роботи були обговорені на чотирьох Міжнародних науково - практичних конференціях, що були ініційовані дослідницьким колективом и у яких приймали участь вчені України, Росії, Молдови, Білорусії, Литви, Німеччини, Польщі, Фінляндії, США.

Наукові інтереси В.І. Подшивалкіної пов'язані також з дослідження проблем становлення психологічної науки в Одеському національному (Новоросійському Імператорському) університеті, зокрема до творчості професора М.М.Ланге, видатного психолога, засновника першої психологічної лабораторії в Російській імперії, якій присвятив університету більш двадцяті років; до творчості свого попередника, одного з засновників історичної психології, професора І.Г.Білявського. Кафедра виступила ініціатором встановлення у вересні 2013 року меморіальної дошки, присвяченої пам'яті М.М. Ланге, меморіальної аудиторії професора І.Г.Білявського у головному корпусі ОНУ та його особистого бібліотечного фонду у Науковій бібліотеці університету.

З 2013 року започаткована міжкафедральна тема «Контекстність вищої освіти як чинник гуманітарної і міжнародної безпеки мультикультурного регіону» (№ держреєстрації 0113U002693. Науковий керівник — доктор політичних наук, професор, зав. кафедрою міжнародних відносин ІСН, ректор університету І. М. Коваль), перші результати досліджень якою були обговорені на міжнародній науково-практичній конференції за участю вчених України, Молдови та Придністров'я.

Подшивалкіна В.І. – автор понад 150 статей та навчальних посібників з методології соціологічних досліджень, зокрема з якісних методів досліджень, моніторингових та оцінкових досліджень соціальних проектів та програм. За її ініціативою, під її та проф. М.П.Лукашевича загальною редакцією, колективом відомих в Україні соціологів був виданий перший в Україні практикум по соціальній інженерії, що рекомендований МОН України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладі.

За ініціативою В.І.Подшивалкіної у 2006-2008 рр. тричі в ОНУ було проведено Другій тур Всеукраїнської олімпіади з психології. Два роки студенти психологічного факультету ОНУ займали призові місця, зокрема І.Шевченко і М.Панга. Методологічне та методичне забезпечення олімпіади було представлено у навчальному посібнику з грифом МОН.

Подшивалкіна В.І. - член багатьох всеукраїнських та закордонних професійних організацій, зокрема Соціологічної та Психологічної асоціацій України, Європейських соціологічної асоціації (ESA) федерації психологічних асоціацій (EFPA), Міжнародної асоціації прикладних психологів (IAAP). Результати наукових досліджень вона доповідала на міжнародних наукових конференціях та семінарах, зокрема у Фінляндії, Німеччині, Англії, Іспанії, Греції, Чехії, Литви, Росії, США, Франції та інших країнах.

Професор В.І. Подшивалкіна є членом вчених рад ІМЕМ и ОНУ, член редколегій декількох наукових видань, зокрема “Соціальні технології”,, "Вісника Одеського нац. Університету. Психологія», "Вісника Одеського нац. університету. Соціологія і політичні науки», періодичних наукових збірників: “Актуальні проблеми політики”, “Соціальна робота” та ін.

Вона також є членом спеціалізованої ради по захисту докторських (кандидатських) дисертацій з психології ОНУ імені І.І.Мечникова, а також у різні роки була членом спеціалізованих вчених рад з філософії в ОНУ (2003-2007), з соціології в Харківському національному університеті внутрішніх справ з (2006 -2008), з соціології та соціальної філософії в Класичному приватному університеті (Запоріжжя) (2005-2011).

Під керівництвом професора В.І Подшивалкіної було організовано і проведено Міжнародна науково-практична конференція Психології души (2004) та постсімпозіум з проблеми іміджелогії (2005).
Продовжуючи традиції своїх засновників і попередників, розвитком науки на кафедрі займаються вчені, захоплені своєю професією.

На даний час на кафедрі соціальної та прикладної психології працюють професори: к.психол.н. М.Ф. Будіянський, д.психол.н. Н.В. Родина, д.психол.н. О.В. Яремчук, доценти к.психол.н. А.А. Бефані, к.психол.н. М.Е. Білова, к.психол.н. О.Д.Вішталенко, к.психол.н. М.П. Гусакова, к.психол.н. К.Г. Демент'єва, к.пед.н. О.М. Кириченко, к.психол.н. А.Ш. Коваль, к.філол.н. Н.В. Сапригіна, к.психол.н. Л.І. Шрагіна, викладачи - к.психол.н. В.В. Пундев, О.Ю. Андрухів.

Старійшиною кафедри є учень професора Д.Г. Елькіна кандидат психологічних наук, професор Микола Федорович Будіянський, якій працює в ОНУ понад сорок років. Він є автором та співавтором 110 друкованих наукових праць, серед яких 2 монографії (в співавторстві), 5 наукових посібників з грифом МОН. Головна сфера його наукових інтересів - юридична та кримінальна психологія, психологія агресивної поведінки особистості, психологічні прийоми у розкритті злочинів. Крім того М.Ф.Будіянський працю й в галузі організаційної психології і психології управління.

Він є членом вченої ради ІМЕМ, член спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських дисертацій з психології, експерт-психолог з кримінальних справ. Професор М. Ф. Будіянський нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України» (2005), Почесною грамотою Голови Одеської обласної державної адміністрації (2013).

В межах міжкафедральної теми «Контекстність вищої освіти як чинник гуманітарної і міжнародної безпеки мультикультурного регіону» професор М.Ф. Будіянський досліджує психологічне здоров'я особистості як чинник впливу на агресивну поведінку особистості та напрямки профілактики психічних порушень, які виникають в результаті дії екстремальних чинників, зокрема загрози фізичного та іншого насильства, терористичних актів, техногенних та екологічних катастроф.

Сьогодні на кафедрі працюють його учні зокрема випускниці ОНУ Олена Дмитрівна Вішталенко яка багато років працює на кафедрі та вивчає психологічні проблеми систем об'єктивного контролю знань учнів та студентів, а також Маргарита Едуардівна Білова яка не тільки виявила стратегії подолання стресу працівників з різним рівнем стресостійкості, алей розробила систему тренінгових занять задля корекції рівня стресостійкості співробітників, яким навчає студентів та використовує на практиці.

Дослідження системного підходу та загальної теорії систем Одеської школи системології на чолі з професором А.І.Уйомовим далеко відомі за межами Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Традиції міждісциплінарності системного підходу продовжує випускниця першого набору психологів, а нині доктор психологічних наук, професор Наталія Володимирівна Родіна. Вона вперше здійснила системно-параметричний аналіз основних закономірностей долаючої поведінки (копінг-поведінки) за допомогою формального апарату параметричної загальної теорії систем (ПЗТС) – мови тернарного опису. Це надало можливості здійснювати системно-параметричний аналіз різних структур та об’єктів у тих сферах гуманітарного пізнання, в яких звичайними логічними засобами провести системне моделювання та формалізацію психологічних феноменів не вдавалося. Це знайшло своє відображення у її докторській дисертації . Подальший розвиток ідей системного моделювання інших психологічних феноменів за допомогою засобів системного аналізу знаходить своє відображення у міжкафедральній тематиці, присвяченій проблемам контекстності вищої освіти як чинника гуманітарної та міжнародної безпеки мультикультурного регіону. А саме вивченню соціально-економічного статусу і копінг-поведінки у контексті безпеки особистості та ролі его-конгруентності особистості в подоланні стресових ситуацій та забезпеченні суб’єктивного відчуття безпеки.

З її ім’ям пов’язано розвиток методологічних засад класичної та постнекласичної психодіагностики , розробка проективних тестів та модифікація існуючих, впровадження комп'ютерних технологій у психодіагностику , дослідження поведінки аномічної особистості в контексті макросоціальних процесів.

У своїй наукової діяльності Н.В. Родіна активно продовжувала розвивати ідеї кандидатської дисертації стосовно широкого використання психодинамічної парадигми, яка є всеохоплюючою, холістичною системою теоретичних, методологічних і аксіологічних установок, що дає можливість розглядати поведінку у кризових ситуаціях у всій повноті діалектичної взаємодії свідомого і несвідомого психічного життя людини. Результати її досліджень знайшли своє відображення у понад 70 наукових працях та були представлені на міжнародних конференціях та національних конкурсах («Золота Психея», 2013 рік у Санкт-Перербурзі).

Більше двадцяти років працювала на кафедрі учениця І.Г.Білявського, нині доктор психологічних наук, професор Оксана Василівна Яремчук (нар. 17.10.1969). В своїх особистих наукових пошуках вона продовжує ідеї свого вчителя, успішно захистивши в 2004-му році кандидатську дисертацію "Міфологічний компонент ментальності особистості: культурно-історичний підхід", і в 2014-му році – докторську дисертацію "Психологія етнокультурної міфотворчості особистості". Багато зробила Яремчук для шанування пам'яті І.Г.Білявського, зокрема оформленням меморіальної аудиторії його імені, проведенням як координатор інтернет-конференції "Пізнавальний та перетворювальний потенціал історичної психології як науки» 2014-2017рр. та підготовки на її основі колективної монографії «Историческая психология: истоки и современное состояние» (2012 р.).

О.В. Яремчук – автор соціально-психологічної концепції етнокультурної міфотворчості особистості, як синтетичного і багаторівневого явища, що відображує здатність людини створювати символічну реальність і, взаємодіючи з нею, розкривати у спільному вчинку з іншими свій культурно-історичний і соціально-психологічний потенціал. В концепції застосовано системний концептуальний підхід до розуміння та аналізу соціально-психологічної специфіки етнокультурної міфотворчості особистості в глобалізаційну епоху, згідно якого етнокультурну міфотворчість особистості розглянуто як процес створення суб’єктивного міфологічного простору, що корелює з певним типом культурно-історичного, етносоціального та екзистенціального досвіду, відбитого в різних текстах (наративах, поведінці і у життєвому шляху загалом). Базові положення соціально-психологічної концепції етнокультурної міфотворчості особистості відображені в монографії «Психологія етнокультурної міфотворчості особистості» (2013).

В наукових працях О.В. Яремчук послідовно доводиться, що етнокультурна міфотворчість виступає важливою формою пізнання, самоактуалізації, саморозвитку та самоздійснення особистості, особливо в умовах культурної глобалізації . У процесі спільного вчинку етнокультурної міфотворчості створюються ціннісно-смислові та предметно-дієві передумови консолідації етнонаціональної спільноти.

У навчально-методичному посібнику «Актуалізація етнокультурного міфотворчого потенціалу» (2012) висвітлюються проблеми психології етнокультурної міфотворчості особистості у підготовці магістрів-психологів, а також магістрів інших гуманітарних спеціальностей, що вивчають курс «Акмеологія». Він рекомендований викладачам для забезпечення практичної спрямованості вивчення акмеології в умовах гуманізації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах.

Яремчук О.В. плідно працює в галузях соціальної, етнічної, історичної психології, психології особистості та психології соціальної роботи. Активний член Всеукраїнської асоціації політичних психологів та Соціологічної асоціації України.

Традиції використання психологічного знання у вирішенні актуальних проблем в господарстві зберегла Анжела Анатоліївна Бефані (нар. 03.12.1938), кандидат психологічних наук, доцент, учениця проф. Д.Г.Елькіна. У 1969 р. вона захистила дисертацію із загальної психології в Одеському державному університеті й здобула перший у СРСР диплом кандидата психологічних наук (№ 000001). На кафедрі працює з 1983 р. Автор 97 наукових публікацій. Саме з її ім'ям пов’язані науково-дослідницькі проекти кафедри на протязі останніх 20 років, що були проведені в господарському секторі регіону, зокрема дослідження ціннісних орієнтацій керівників середньої ланки, проблем подолання психологічних бар’єрів у персоналу організації в інноваційних процесах, адаптації особистості до діяльності в системі управління виробництвом, типових психологічних труднощів в управлінській діяльності керівників середньої ланки, соціально-психологічного та інноваційного потенціалу особистості.
 
Традиції гуманістичного напряму в психології, що були започатковані професором І.Г.Білявським, у подальшому получили свій розвиток і в роботах Ніни Вадимівни Сапригіної - (нар. 08.03.1959), кандидата філологічних наук, доцента, яка працює на кафедрі з 1998 року. Сфера її наукових інтересів та здобутків – психолінгвістика діалогу та художніх текстів, психологія читання. Вона є автор трьох монографій та численних статей з психолінгвістики, психології ЗМИ та реклами.

Гусакова Марина Петрівна (нар. 29.06.1970) - к.психол.н., доцент, випускниця психологічного факультету (1993) та аспірантури (2000) Московського державного університету імені М.В.Ломоносова принесла на кафедру соціальної і прикладної психології наукові традиції та ідеї культурно-історичної наукової школи Виготського-Лурія-Леонтьєва. Одною з перших вона розглянула з позицій загальної психології феномени, що традиційно відносили до інших областей психології, зокрема, феномен самогубства. В рамках її дисертаційного дослідження були сформульовані та перевірені на практиці основні принципи роботи з суїцидентамі.
У 2006-2008 рр. Гусакова М.П. увійшла до групи колег, які займалися підготовкою і проведенням Всеукраїнської психологічної олімпіади. Нею були розроблені числені олімпіадні завдання для першого і другого турів. Варто відзначити, що спільно з колегами вона також успішно готувала студентів до участі в олімпіаді та розділ у навчальному посібнику з грифом МОН за результами підготовки та проведення олімпіади .
Серед публікацій Гусакової слід зазначити видання в 2010 році у видавництві Ексмо навчального посібника по психологічному консультуванню, накладом більше 2000 примірників, яке отримало позитивні відгуки фахівців і студентів.

Надалі наукові інтереси розширилися на область інших парадоксальних проявів смислової сфери особи: у творчій діяльності, в процесах сприйняття і мислення, в освіті, в консультативній роботі психолога. Гусаковою М.П. розроблена авторська методика категоризації, що використовується для дослідження стилю категоризації і оцінки творчого потенціалу людини.

Ще одним науковцім кафедри, що розвитає традиції системного підходу, є Лариса Исаківна Шрагіна (нар. 15.12.1954), кандидат психологічних наук, доцент кафедри, працює на кафедрі с 2009 року. Кандидатську дисертацію захистила в Інституті психології АПН України за темою «Конструювання вербального образу як творчий процес».
Знайомство Л.І. Шрагіної у 1985 році з теорією рішення винахідницьких завдань (ТРВЗ) дало їй можливість використати функціонально-системний підхід для розробки алгоритмічних методів розвитку креативності та формування системного мислення за рахунок підвищення рівня керованості цими процесами. Свою практичну реалізацію методи знайшли в нових напрямках: «Системне мислення як основа успішної професійної діяльності» та «Технологія розвитку креативності».

Рівень цих розробок вивів Л.І. Шрагіну у переможці конкурсу фонду Сороса на альтернативні підручники в Україні у 1995р.: рукопис «Основи культури мислення» (у співавторстві з М.І.Меєровичем) отримав вищий грант в номінації «Логіка. Розвиток уяви».

Л.І. Шрагіна – автор оригінальної теорії психології уяви на базі функціонально-системного підходу: «творча уява» є комплекс керівничих-інтегруючих дій, що виконуються для реалізації задуму як свідома творча діяльність суб’єкта, цей комплекс можна розглядати як системоутворюючу функцію і позначити як креативний синтез. Цей напрямок є темою її докторського дослідження.

Наукові положення і методологічні розробки оригінального теоретичного підходу до психології уяви, розроблені Шрагіною Л.І. і викладені у монографії "Психологія вербальної уяви: функціонально-системний підхід. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2016. - 284 с.," є самостійним внеском у розробку проблеми теоретико-методологічних засад дослідження психології вербальної уяви особистості та відзначені медаллю Л. С. Виготського (Larysa Shragina, PhD. Certificate Vyigotskiy Medal in Psychological Sciences / International Scientific Journal "Fundamental And Applied Researches In Practice Of Leading Scientific Schools". For deserving of special recognition by reason of her оutstanding contributions to knowledge in the psychological sciences. ISSN 2313-7525 / Richard Iserman, Or.H.C. Executive Secretor. 20.02.2017, Kyiv, Ukraine).

Автор і співавтор 5 книг і більш ніж 80 наукових робіт по застосуванню функціонально-системного підходу в процесі навчальної діяльності. Наукові ідеї (у співавторстві з М.І.Меєровичем) і практичні розробки методів формування творчого мислення використовуються при підготовці аспірантів і при захисті докторських і кандидатських дисертацій в різних сферах діяльності: техніка, психологія, педагогіка, юриспруденція, економіка, менеджмент, політологія і ін., а також включені в список основної літератури для підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів.

Л.І. Шрагіна – лауреат Всеросійського конкурсу працівників освіти «Урок толерантності» 2002г. (організатори – Управління Верховного комісара ООН у справах біженців і Видавничий будинок «1 сентября», Москва), переможець конкурсу «Між нами, психологами» газети «Психолог» в номінації «Власні розробки» (Київ, 2005г.), нагороджена грамотою «За актуальність наданих матеріалів та плідну співпрацю з газетою «Психолог» та «Психолог дошкілля» (Київ, видавництво «Шкільний світ»).

Ольга Миколаївна Кириченко (нар. 01.07.1956), к.пед.н., доцент, працює на кафедрі з 1994 року, наукові інтереси пов'язані з педагогічною психологією, зокрема з педагогічною майстерністю.
Традиції темпорального підходу професора Б.Й. Цуканова продовжує у наукових дослідженнях Анна Шаміліївна Коваль (нар. 04.01.1968), к.психол.н., доцент, випускниця психологічного відділення ОНУ, працює на кафедрі з 2005 року. Сфера наукових інтересів та здобутків – юридична психологія, зокрема темпоральний підхід до профілактики протиправної поведінки підлітків.

При кафедрах організовано систематичну підготовку наукових кадрів – з 1962 року вийшло 3 доктори і 195 кандидатів наук, які успішно працюють у вищих учбових закладах і науково-дослідних установах, в тому числі 5 іноземців – з Палестини, Китаю, Росії, Туреччини та Молдови.
 

Адреса

вул. Дворянська, 2,Одеса, 65082
Тел. приймальної (38-048)723-52-54
Тел./факс (38-048)723-35-15
Email: rector@onu.edu.ua

Наші партнери

Top