Лейко Святослав Григорович

Святослав Григорович Лейко (1949р-2010 р)

Лейко Святослав Григорович (1949р-2010 р)

Святослав Григорович Лейко народився в 1949 році с. Грабів на Рівненщині. Після закінчення середньої школи у 1967 році став студентом механіко-математичного факультету Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова.

З перших же років навчання він привернув на себе увагу як людина вдумлива, серьозна, що вміє глибоко і детально розбиратися у всіх тонкощах конкретних математичних задач. Уже в цей час його серце тяжіло до геометрії. Природно, що Лейку С.Г. запропонували навчання в аспірантурі (в 1972 році) по кафедрі геометрії, і його науковим керівником став тоді ще доцент Синюков М.С.

Тема кандидатської дисертації «Три-геодезичні відображення просторів афінної зв’язності» присвячена геодезичним лініям та їх узагальненням в афінно-зв’язних просторах.

Серед дослідників-геометрів, мабуть, нема більш популярної теми, ніж тема геодезичних ліній (відкритих, до речі, ще І.Бернуллі в 1698 році).

Пов’язане це найбільш ймовірно з тим, що спочатку спеціальна ( 1905 р), а потім і загальна (1916 р) теорія відносності ввели в розгляд узагальнені простори, в яких нема поняття прямої. А геодезична лінія (найближча «родичка» прямої) існує і саме вона дозволяє ввести аналітичний апарат для дослідження нових просторів.

Леві-Чівіта Т., досліджуючи рівняння динаміки механічних систем, прийшов до двох ріманових просторів зі спільними геодезичними (геодезичне відображення). М.С. Синюков досліджував відображення двох просторів, при яких кожна геодезична одного переходить в майже геодезичну другого (1963).

С.Г. Лейко досліджував три-геодезичні відображення просторів афінної звязності – задача за постановкою близька до того, що робив Синюков М.С., але значно складніша аналітично і багатша за наслідками.

Кандидатська дисертація була успішно захищена у 1976 році в cпеціалізованій раді Одеського університету, а в 1984 р. Лейко С.Г. отримав звання доцента.

Особливої уваги заслуговує цикл робіт С.Г. Лейко, які склали основу його докторської дисертації.

Відомо, що у лінії n-вимірного простору, окрім довжини, є інші важливі інваріанти – її кривини Френе. З кінематичної точки зору, р-ту кривину можна трактувати як кутову швидкість повороту стичної площини р-го порядку. З цими інваріантами Лейко С.Г. зв’язав функціонали інтегральних кривин, котрі назвав ф у н к ц і о н а л а м и п о в о р о т у. На їх основі автор вводить варіаційне узагальнення геодезичних кривин – вільні і ізопериметричні екстремалі повороту, а також новий тип відображень – оворотно-геодезичні і спін-геодезичні відображення.

Нові об’єкти, названі вище, досліджував сам автор і деякі його аспіранти. Знайдені нові цікаві результати, а деякі добре відомі (наприклад, теорема Клеро) одержали нове тлумачення. Треба сподіватись, що тут до завершення ще далеко.

Докторська дисертація на тему «Диференціальна геометрія узагальнено-геодезичних відображень многовидів та їх дотичних розшарувань» була успішно захищена в спеціалізованій раді Казанського університету в 1998 році, переатестація відбулася в 1999 році в спеціалізованій раді Фізико-технічного інституту низьких температур ім.І.І.Веркіна НАН України.

Слід відмітити, що з «золотої епохи» диференціальної геометрії (епохи Л.Ейлера, Г.Монжа, К.Гаусса та ін) , коли були знайдені лінії кривини, асимптотичні, геодезичні лінії, пройшло більш ніж 150 років до того часу, як були знайдені ізопериметричні екстремалі повороту. Мова йде про довільні поверхні, а лінії характеризуються лише геометричними особливостями.

В останні роки свого життя С.Г.Лейко плідно займався новою математичною дисципліною – нечіткими множинами, приділяючи увагу в цій галузі геометричним питанням. У 2005 році в видавництві «Астропринт» видано навчальний посібник «Основи теорії нечітких множин».

Завідував кафедрою геометрії і топології ОНУ з 1989 року.

С.Г. Лейко велику увагу приділяв методичній роботі. Повний список робіт налічує більш ніж 90 наукових праць, в тому числі 2 монографії і 4 навчальних посібника. Під керівництвом проф.Лейка С.Г. захищено три кандидатські дисертації, четверта підготовлена до захисту.

С.Г. Лейко налагодив тісні наукові контакти з геометрами багатьох країн світу. В співавторстві з румунськими колегами в Бухаресті видано дві монографії - “Geometrie diferentiala. Probleme. Aplicatii” у 1999 році і «Fuzzy sets and logic. Introduction to the theory and аpplications » у 2006 році. . В 1997-98 рр. здійснював наукове керівництво річного стажування доктора з Паризького університету 7 Вінцента Мерката. В 1998 році Міжнародна Соросівська Програма підтримки освіти в галузі точних наук присудила Лейку С.Г. грант (№ APU 071057) в номінації “Soros Asociate Professor” .

С.Г. Лейко був членом оргкомітетів багатьох геометричних конференцій, членом спеціалізованих рад Харківського університету та Інституту математики АН України, членом редколегії журналу «Вісник Одеського національного університету»

В 1983 році нагороджений Почесною Грамотою Мінвузу УРСР за успіхи в роботі по підготовці та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів.

Святослав Григорович пішов від нас в розквіті своїх інтелектуальних сил. Ми завжди будемо пам’ятати його як неординарну і сильну особистість, чудового математика, як добру і порядну людину

Кафедра геометрії і топології, яку з 1989 по 2010 роки очолював С.Г.Лейко

Кафедра геометрії і топології, яку з 1989 по 2010 роки очолював С.Г.Лейко

Адреса

вул. Дворянська, 2,Одеса, 65082
Тел. приймальної (38-048)723-52-54
Тел./факс (38-048)723-35-15
Email: rector@onu.edu.ua

Наші партнери

title_5a17c969bb8139750891671511508329
title_5a17c969bb9305729061661511508329
title_5a17c969bba45485623251511508329
title_5a17c969bbb5715672434821511508329
Top