Анотації курсів кафедри всесвітньої історії

Дисципліни професійної підготовки

Історія Стародавнього сходу
(доц. Луговий О.М.)

Кілька тисячоліть історії Давнього Сходу вміщують в себе низку моделей формування і розвитку держави, стратифікованого суспільства, писемної традиції. Перші кроки роблять філософія, історична та природничі науки, мистецтво дипломатії, з’являються релігії із складною міфологією та величезними корпусами текстів, а слідом за ними і перші монотеїстичні культи. Лекційний курс охоплює історію Стародавнього Єгипту, Анатолії, Ізраїля та інших країн Близького Сходу, Межиріччя, Персії, Індії та Китаю. Хронологічні межі курсу складають період від формування відповідних цивілізацій (переважно від четвертого-третього тисячоліття до н.е.) до умовного завершення стародавнього періоду історії (ІV-V ст. н.е.). Слухачі курсу ознайомляться із розвитком державності в головних ареалах давньосхідних цивілізацій, взаємовпливами східних культур, особливостями світогляду їхнього населення. Студенти дізнаються про те, як археологічні матеріали та пам’ятки писемності вводились до наукового обігу.

Історія Стародавньої Греції та Риму анотація курсу
(доц. Ізбаш-Гоцкан Т.О.)

У результаті вивчення дисципліни студент оволодіє знанням про хронологічні, географічні межі та періодизацію історії Стародавньої Греції та Стародавнього Риму; теоретичні основи стадіального та цивілізаційного підходів в історії Стародавньої Греції та Стародавнього Риму; історію їх дослідження; приклади взаємодії людини і природи в епоху античності; рухи народонаселення; характерні риси структури античного суспільства; розвиток сільського господарства, ремесел, появу нових технологій, розвиток транспорту; розвиток міжнародних відносин, причини та наслідки військових конфліктів, розвиток військової справи; розвиток права, законодавства Драконта, Солона, Клісфена, Закони ХІІ таблиць; поняття «демократія», «олігархія», «антична форма землеволодіння», «громадянський колектив», «поліс», «магістрат», «система колонату», «велике переселення народів»; характерні риси світогляду, звичаїв, повсякденного життя, приклади здобутків грецької та римської культури; визначні постаті культури, розвиток освіти, літератури й мистецтва.
Протягом курсу студент ознайомиться з поняттями: «антична цивілізація», «демократичний устрій», «ретри», «архонт», «агора», «агон», «консул», «народний трибун», «вето», «плебеї», «патриції». В курсі характеризуються джерела вивчення цивілізацій Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, порівнюються різні стани суспільства Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, побут, житло, одяг та звичаї людини античної цивілізації. Аналізується роль релігій в житті суспільств Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Вивчаються основні напрямки колонізаційного руху греків, грецькі колонії на Сицилії, півдні Італії, Північному Причорномор’ї, напрямки військових дій греко-перських війн, Пелопоннеської війни, Пунічних війн. Детально описуються пам’ятки культури народів Стародавньої Греції та Риму, найвизначніші битви, законодавчі реформи тощо. Характеризуються визначні історичні постаті (Тесей, Солон, Фемістокл, Павсаній, Перикл, Ромул, Тіберій Гракх, Гай Гракх, Гай Юлій Цезар, Гай Марій, Люцій Сула, Марк Тулій Цицерон, Гней Помпей, Октавіан Август, Нерон). Порівнюється внутрішня й зовнішня політика Стародавньої Греції та Риму. Розбирається питання щодо значення появи наукових знань, внеску античної культури у світову духовну спадщину.

Історія середніх віків
(доц. Радзиховська О.О.) 

В першому семестрі другого року навчання в бакалавратурі вивчається розділ всесвітньої історії, присвячений історії середніх віків або добі становлення та розвитку феодалізму. Він охоплює період з V до ХV ст. В курсі розглядаються найважливіші процеси в житті середньовічного суспільства, розвиток окремих регіонів та країн Західної Європи та Візантії, а також заторкуються теоретико-методологічні та історіографічні проблеми феодального суспільства в цілому. Цей період ознаменований виникненням та розвитком нових форм економічного та суспільно-політичного життя, значним прогресом в області матеріальної та духовної культури порівняно із попередніми історичними епохами. До скарбниці світової культури по праву увійшли видатні твори письменників, поетів та майстрів середньовіччя, памʼятники народного мистецтва. До кінця цієї епохи належить початок перевороту в природничих науках, розквіт гуманітарної думки, поява шедеврів Ренесансу.

Історія пізнього середньовіччя
(доц. Нємченко І.В.)

В історії країн Західної Європи доба пізнього середньовіччя, або раннього модерного часу, обіймає XVI – першу половину XVII ст. Це час, коли, з одного боку, зберігались традиційні, успадковані від минулого форми життя. Втім водночас суспільство стрясали кардинальні зміни, які охоплювали сферу економіки, державного управління, соціальну ієрархію та світогляд людей. Великі географічні відкриття, ренесансний гуманізм та Реформація, абсолютизм та наймасштабніші воєнно-політичні конфлікти – все це поступово змінювало обличчя Європи.
Курс історії пізнього середньовіччя, що викладається студентам другого курсу факультету історії та філософії, дає можливість познайомитися з напрямками та особливостями розвитку країн Західної Європи XVI – середини XVII ст., дізнатися про шляхи їх економічного, політичного та культурного поступу, навчитися працювати з історичними джерелами та науковою літературою. Курс є добре забезпеченим учбово-методичною літературою.
Вивчення історії пізнього середньовіччя таких країн, як Франція, Велика Британія, Італія, Німеччина, Іспанія, Нідерланди тощо наближує нас до Європи і таким чином сприяє здійсненню найсучасніших прагнень українського суспільства.

Історія країн Західної Європи та Північної Америки в новий час
(доц. Ковальський С.В., доц. Ковальська М.С.)

«Історія країн Західної Європи та Північної Америки в новий час» – це базовий курс, який вивчається студентами усіх спеціалізацій на III курсі. Дисципліна викладається в двох семестрах. Перша частина нової історії розрахована на 3 кредити (26 лекційних годин) і охоплює період з 1640 р. (початок англійської революції) до 1871 р. (завершення франко-прусської війни). Курс присвячений вивченню формування базових засад західноєвропейської та атлантичної цивілізації (географічно це: Велика Британія, Франція, Німеччина та США). В навчальній дисципліні увага приділена в першу чергу розвитку суспільних відносин, економічному піднесенню західних країн та їх правовому становленню. На історичному матеріалі нової історії означеного періоду вивчаються механізми та моделі революцій, процеси формування конституційних систем та принципів громадянського суспільства.
Другий період нової історії передбачає 3 кредити (20 лекційних годин). Курс розглядає європейську та американську історію від 1871 р. до завершення Першої світової війни в 1918 р. Дисципліна охоплює основні сюжети формування внутрішньополітичних, правових та соціальних аспектів сучасного «західного суспільства». Окрема увага приділяється вивченню модній в сучасній європейській науці проблемі взаємозв’язку «імперська політика – громадянське суспільство». Курс супроводжується розглядом різноманітних теоретичних питань та методологічних підходів, що дозволяє об’єктивно розуміти європейську та американську сучасність в історичній ретроспективі.

Історія країн Західної Європи та Північної Америки в новітній час
(доц. Ковальський С.В.)

Загальний курс «Історія країн Західної Європи та Північної Америки в новітній час» є базовим і завершальним предметом в підготовці історика-професіонала. Актуальність курсу полягає в тому, що студент вивчає історію не далекого минулого і сучасності фактично провідних країн світу – США, Великобританії, Франції, Німеччини, Італії та інших. Історію, яка багата на події політичного, економічного, військового, соціального, культурного гатунку. Тут і Друга світова війна в усієї її масштабності, тут і відомі диктатури А. Гітлера, Б. Муссоліні, Ф. Франко, тут і масштабні реформи в США часів «нового курсу» Ф.Д. Рузвельта, й антифашистська боротьба Народних фронтів Франції та Іспанії.
Особлива увага і цікавість курсу пов’язана з подіями після 1945 р. Це і «холодна війна», й консерватизм М. Тетчер й Р.Рейгана, тут і існування та об’єднання двох німецьких держав й історія ЕС та НАТО. Важко уявити собі професіонала, який би не розбирався в сучасних економічних і політичних тенденціях класичного Заходу, до інтеграції з країнами та союзами якого прямує Україна. На все це і спрямований загальний курс «Новітня історія країн західної Європи та Північної Америки», який хронологічно охоплює період від закінчення першої світової війни до «останньої газети».

Історія країн Центральної та Східної Європи
(доц. Шкляєв І.М.)

Загальний курс розглядає історію країн Центральної та Східної Європи у Середньовіччі та за Нової доби. Створення феодально-монархічних держав: Болгарії, Сербії, Польщі, Угорщини, Чехії, східнослов’янських князівств. У зазначених хронологічних межах аналізуються закономірності та особливості соціально-економічного, політичного, соціокультурного розвитку, а також зовнішньої політики.
Татаро-монгольська навала та експансія Османської імперії привели до змін державних кордонів, утрати державності у деяких народів Центральної та Східної Європи. Розглядається становлення Російської централізованої держави та розвиток Російської, Австрійської, європейської частини Османської імперії.
Загальний курс аналізує важливі культурні, економічні та суспільно-політичні події країн Центральної та Східної Європи у ХІХ – початку ХХ ст.

Історія країн Центральної та Східної Європи в новітній час
(проф. Дьомін О.Б., проф. Барвінська П.І.)

У новітній час на теренах Центральної та Східної Європи відбувались найбільш динамічні процеси: розпад імперій, створення нових держав, експерименти по побудові соціалізму, постсоціалістична трансформація. Під час вивчення курсу студенти ознайомляться з суспільно-політичними, економічними, соціальними та культурологічними аспектами розвитку країн цих регіонів. Один з модулів передбачає вивчення історії Радянського Союзу — тоталітарної держави, що після другої світової війни тривалий час визначала політичний порядок денний двополярного світу.

Історія країн Азії та Африки.
(доц. Черних І.Д.)

Даний курс дозволить вам зрозуміти все різноманіття сучасного світу, адже більше 2/3 населення нашої планети – це жителі афро-азіатського регіону. Ви дізнаєтеся про події визначення істотних змін у житті народів, яких ви вивчали в курсі «Історія Стародавнього Сходу». Ознайомитеся з основами історичного розвитку афро-азіатських суспільств в період середньовіччя, нового і новітнього часу. Ви дізнаєтеся як вплинули найдавніші світові цивілізації Індії та Китаю на сусідні держава і народи, як змінився вигляд світу в результаті виникнення та поширення ісламу.
Ви розглянете сутність і форми колоніальної політики європейських держав та її наслідки для країн афро-азіатського регіону, причини кризи таких могутніх імперій, як Османська і китайська. Вивчимо роль і місце країн Азії та Африки в процесі становлення сучасної світосистеми. Зміст курсу не тільки дозволить вам орієнтуватися в джерелах та літературі з історії країн Азії та Африки, але й знайти відповіді на багато питань сучасної світової реальності.

Історія міжнародних відносин
(проф. Дьомін О.Б.)

Вивчення історії міжнародних відносин дає можливість виявити певні закономірності функціонування суспільства та політичної системи держав. Для молодих спеціалістів, що будуть розбудовувати Україну в ХХІ ст. надбання знань з історії міжнародних відносин дозволить краще побачити перспективи нашої країни у світовій спільності.
Міжнародні відносини, забезпечуючи зовнішньополітичні інтереси тієї чи іншої держави, мають надзвичайно велике значення в розвитку суспільства. Без їх знання неможливе правильне функціонування держави, а зважаючи на те, що за тисячоліття існування людської цивілізації були вироблені досить сталі механізми втілення у життя зовнішньої політики, її головні принципи, засвоєння їх дає надзвичайно ефективний механізм управляння. Реалізація принципів міжнародних відносин проходить через людську діяльність, яка розкривається шляхом вивчення діяльності політиків та дипломатів.

Методика викладання історії
(доц. Ковальська М.С.)

Предмет під назвою «Методика викладання історії» читається на третьому курсі підготовки бакалаврів та розрахований на подальше поглиблення знань і умінь студентів в практичному напрямку як майбутніх шкільних вчителів, викладачів історії в середній та старшій школі. Пропонується цілісна система викладання історії України та всесвітньої історії, орієнтована на демократичні та ліберальні цінності сучасного світу, з пріоритетом національної школи. Студенти дізнаються про традиційні і новаторські методи та методики створення доброї та ефективної робочої атмосфери на уроках, досягнення успішності у вивченні історії, дізнаються про гуманізм та корисність педагогічної професії.

Основи генеалогії та геральдики
(викл. Чепіженко В.В.)

«Основи генеалогії та геральдики» – курс за вибором ЗВО, що викладається на третьому році першого (бакалаврського) рівня освіти студентам-історикам. Обсяг курсу 2 кредити: 20 лекційних годин та 10 годин практичних занять. Курс направлений на ознайомлення студентів з елементами теорії, методики та практики генеалогічних та геральдичних досліджень, з роллю генеалогії та геральдики в політичному, соціальному та культурному житті середньовічної Європи; а також на формування у студентів уявлень про терміни спорідненості, основи соціального етикету, систему титулів, та навичок практичної роботи з генеалогічними та геральдичними джерелами, вирішення генеалогічних (зокрема генетичних) та геральдичних задач. Під час роботи над курсом студенти виконують ряд індивідуальних науково-дослідних завдань: укладають генеалогічне дерево з поколінним розписом для одного з відомих середньовічних західноєвропейських чи українських родів та для свого власного роду, заповнюють генеалогічне досьє та картку на одного з членів обраного роду, створюють генеалогію родового гербу та спираючись на закони і правила геральдики розроблюють власний герб, а також проводять історичну реконструкцію одного з «ритуалів» соціального етикету. Результат роботи над курсом – залік.

Джерелознавство
(проф. Грєбцова І.С.)

Як можна стати істориком? Вірогідно, старанно вивчаючи праці відомих фахівців. Це так, але тільки частково. Для того, щоб бути справжнім дослідником, треба вміти самому працювати з історичними джерелами. Научитися цьому допомагає курс «Джерелознавство», який є одним з фундаментальних курсів, що викладається для студентів-істориків вищих навчальних закладів України. Історичне джерелознавство – це спеціальна галузь наукових історичних знань, яка вивчає походження історичних джерел; теорію і методику їх використання в історичних дослідженнях; склад, структуру й функціонування джерельної бази історичної науки.
Курс має за мету ознайомлення студентів з теоретичними проблемами джерелознавства, принципами і методами наукового аналізу історичних джерел і використанням джерельної інформації в історичних дослідженнях.

Нумізматика
(доц. Ізбаш-Гоцкан Т.О.)

У результаті вивчення дисципліни студент оволодіє знанням про особливості історії та розвитку монетного карбування та грошового обігу. Студент повинен відзначити основні риси становлення монетної справи античного світу; висвітлити характерні особливості грошового обігу середньовіччя та нового часу.
Протягом курсу студент ознайомиться з поняттями: «аверс», «реверс», «монетна стопа», «лігатура», «кізикини», «монетна легенда», «брактеати», «новоділи» та ін. В курсі характеризуються джерела вивчення монетної справи від античності до нового часу. Вивчаються техніка та інструменти монетаріів. Детально описуються пам’ятки нумізматики Стародавньої Греції та Риму, середньовіччя та нового часу.

Історична хронологія
(проф. Дьомін О.Б.)

Календарні системи народів світу нового та новітнього часу були результатом декількох тисячоліть розвитку людських уявлень щодо виміру часу. З тих пір людство створило сотні і тисячі різноманітних способів підрахунку часу. На сьогодення існують три світові календарні системи: європейська християнська, арабська ісламська і східноазійська. Крім того, поряд із цими планетарного масштабу системами діють календарі, що поширюються на окремі країни, народи чи регіони. Отож існує певна необхідність узгодження календарних дат, насамперед, між світовими календарями. Вивчення методів взаємовідносин різних календарних систем, включаючи й сучасні календарі, є одним із інструментів праці історика. ХХІ століття демонструє не тільки поширення європейської календарної системи, але й активне її відторгнення, несприйняття її як складової частини західної цивілізації. Тому оптимістичні прогнози, які існували ще декілька десятиліть тому стосовно можливості прийняття єдиного для усього людства календаря, виглядають в наш час недоречними. В результаті, історична хронологія залишається наукою, що вивчає не тільки історично минулі календарі, але й займається календарним сьогоденням.

Історичне краєзнавство
(доц. Шкляєв І.М.)

Історичне краєзнавство – це знання про край, локальна історія, яка вивчає історію, природу, економіку, побут народів на цій території. Об’єктом історичного краєзнавства являються пам’ятки історії та культури, які пов’язані з історичними подіями в житті регіону, розвитку суспільства і держави, матеріальна і духовна творчість, яка представляє собою історичну, наукову, художню та культурну цінність. Важливим завданням історичного краєзнавства є виявлення та охорона пам’яток історії і культури нашого регіону.

Історіографія
(доц. Ковальська М.С.)

Протягом багатьох століть історична наука накопичувала знання та поширювала свій вплив та значущість у людському житті. Лекційний курс з історіографії, що читається бакалаврам – це спеціальне вивчення теоретико-методологічних проблем історії історичної науки: студенти досліджують еволюцію структури історичної науки, статус історіографії в системі дисциплін історичного профілю та в системі історико-наукового знання; вивчають систематизацію історіографічних знань, розкриття загальних тенденцій світового історіографічного процесу, пізнання універсальності та специфіки у формуванні та розвитку національних історіографій. Завдяки цьому фундаментальному курсу у слухачів відбувається формування плюралістичного погляду на світову історіографію та системи знань, що забезпечує успішне засвоєння студентами теоретичних прикладних проблем історії історичної науки; студенти мають осмислити головні тенденції виникнення історичних знань та уявлень в людському суспільстві, структуру та умови розвитку історичної науки, закономірності появи новацій та сутність боротьби парадигм; становлення національних наукових шкіл, традиції західної та східної науки.

Музеєзнавство
(проф. Грєбцова І.С.)

Історик може реалізувати свої знання в цілому комплексі цікавих професій. Одна з них – музейна справа. Для підготовки наукових співробітників музеїв історичного профілю на факультеті історії та філософії вивчається дисципліна «Музеєзнавство». Музеєзнавство (музеологія) є комплексною системою знань, що вивчає теорію, історію і практику музейної справи, її правові та економічні засади, закономірності виникнення та розвитку музеїв, їхні соціальні функції, форми та засоби реалізації цих функцій на різних етапах суспільного розвитку.
Курс «Музеєзнавство» має за мету ознайомити майбутніх фахівців-істориків з основними етапами розвитку та змістом музейної справи, розкрити сутність й специфіку існуючих сьогодні музейних комплексів як основи музейної просвіти й різновиду історичної освіти.

Для студентів бакалавратури читаються спеціальні курси за вибором студентів в межах освітньої програми «Європейські студії»:

Основи наукових досліджень
(доц. Ковальська М.С., викл. Чепіженко В.В.)

Передбачається 20 лекційних годин (тобто всього студенти відвідують 10 лекцій) на ІІ курсі, ІІІ семестр навчання бакалаврів. Цей спеціальний курс є одним з важливих курсів пропедевтичного характеру – він містить підготовчий, систематично викладений матеріал в стислій і досить простій формі, що передує глибшому вивченню на старших курсах різноманітних проблем історії, теорії і методології історичної науки. Даний курс в першу чергу підготовлює студентів для глибшого засвоєння блоку проблем, що становить предмет таких дисциплін, як «Джерелознавство» (ІІІ курс), «Історія історичної науки» (IV курс), «Теорія та методологія історії» (I курс магістратури). Курс має зв’язки з історією філософії, логікою, психологією. Слухаючи лекції, студент-історик може отримати уявлення про саму історичну науку, що сформувалася як автономна система спеціального знання в загальному контексті розвитку наукового пізнання в цілому; засвоїти основні прийоми і норми дослідницької роботи; оволодіти базовими принципами логіки наукового дослідження; вивчити вимоги до дослідницьких робіт молодих науковців.

Етнодемографічна історія Європи
(доц. Луговий О.М.)

Оскільки творцем історичного процесу є народ, особливо актуальним є вивчення усіх аспектів існування найширших верств населення Європи. Предметом даного лекційного курсу є формування сучасного європейського населення, демографічні та етнічні процеси, які мали місце протягом середніх віків та раннього модерного часу. Буде розглянуто, як проводяться історико-демографічні дослідження того періоду, коли ще не існувало суцільних переписів населення, а метричні записи були поодинокими; як на рух населення впливають екологічні фактори, а населення простими засобами натурального господарства змінювало оточуючий ландшафт; як формувались сучасні європейські нації та чим відрізняється етнічна ідентичність середньовіччя та сучасності; як селянський світ середньовіччя перетворювався на урбанізовану модерну Європу і як трансформувалися в цих умовах демографічні структури.

Історія Візантії
(доц. Луговий О.М.)

Візантійська імперія являє собою особливе явище в історії Європи. Ця держава вважала себе (і в багатьох аспектах дійсно була) наступницею Римської імперії. В середньовічній Європи вона була чи не єдиним зразком централізованого бюрократичного державного апарату та вдалого використання державою ідеологічних можливостей церкви і таким чином пропонувала зразок, на який орієнтувались абсолютистські монархії ранньомодерного часу. Візантійська культура стала з одного боку мостом від античної до ренесансної традиції, а з іншого була головним осередком ортодоксальної християнської традиції та одночасно полем жорстоких баталій між різними течіями східного християнства. Візантійська військова організація створила ранні зразки рекрутського набору та найманої професійної армії. Її східна політика випередила хрестові походи на півтори сотні років, втім і самі хрестові походи проходили під значним впливом цієї політики. Усі ці та деякі інші аспекти історії монархії ромеїв представлені в лекційному курсі, який охоплює розвиток цієї держави від остаточного оформлення системи римського домінату під знаком хреста до перетворення ромейського Константинополя на османський Істанбул під знаком півмісяця.

Історія письма та картографування в середньовічній Європі
(доц. Радзиховська О.О.)

Спецкурс має на меті дати уявлення про основні етапи еволюції латинського письма від його виникнення до ранньомодерної доби. Водночас пропонується ознайомлення студентів з найважливішими методами читання старовинних текстів. Для роботи з античними та середньовічними пам’ятками необхідні спеціальні знання та навички. Методи вивчення цих пам’яток розроблені допоміжними історичними дисциплінами – епіграфікою та палеографією. Епіграфіка має справу з письмом на твердому матеріалі – камені, металі та ін. Письмо на м’якому матеріалі – рукописи – вивчає палеографія. Елементарне знайомство з цими дисциплінами пропонується в рамках спецкурсу.
Другим завданням спецкурсу є залучення студентів до вивчення ранньої історії картографії. Пропонується ознайомлення з різними типами старовинних карт, їх походженням, призначенням, змістом та еволюцією від доби середньовіччя до Нового часу.

Зовнішня політика Англії та становлення європейської системи держав (середина XVI – початок XVIІ ст.)
(проф. Дьомін О.Б.)

Міжнародні відносини сучасної епохи характеризуються розпадом старих геополітичних систем та поступовим переходом до нових міжнародних реалій. Виходячи із сучасного бачення питань міжнародних відносин кризових епох, значний інтерес становлять такі періоди в історії, які відмічені аналогічними явищами. І якраз друга половина ХVІ – поч. ХVІІ ст. показує наочний приклад такого перебігу подій та змін в суспільстві. Звернення до тих часів дає змогу вивчити шляхи виходу з суспільної кризи, якими пройшли Англія, Голландія, Франція, а також зробити деякі практичні висновки. Це тим більш актуально, бо Україна опинилась в схожому становищі. Найбільш цікава з цього погляду ситуація в Англії раннього нового часу. Англійське королівство в середині ХVІ ст. вважалось однією з другорядних країн Європи, яка йшла в руслі імперської політики іспанських Габсбургів. Прихід до влади королеви Єлизавети Тюдор, проведені нею реформи в конфесіональній сфері, в економіці, політиці привели до розриву з католицькою Європою. Це поставило перед англійським урядом і суспільством проблему пошуку виходу із складного економічного і політичного становища. В кінцевому результаті Англія зуміла подолати труднощі модернізації і більш того, в кінці ХVІ ст. перетворилась на державу першого рангу. І тут велике значення мали фактори зовнішньополітичного і зовнішньоекономічного ґатунку. Лондон перетворився в значний портовий, торговельний та фінансовий центр Атлантичного узбережжя Європи і всієї Європи. Але ця метаморфоза була зумовлена не в меншій мірі міжнародними обставинами тієї складної епохи межі ХVІ-ХVІІ ст., коли захиталась стара система династичних держав, а на її місці формувалась система національних держав.

Історія культури модерної Європи
(проф. Грєбцова І.С.)

Будучи частиною європейського культурного простору, нащадком скарбів європейської культури, кожний український студент, тим більше – студент-історик, повинен знати історію європейської культури, джерела її формування, закономірності розвитку і особливості функціонування культури в окремих країнах Європи.
Метою вивчення дисципліни „Історія культури Європи модерної доби” є знайомство студентів-істориків з формуванням засад культури нового часу, історичними умови розвитку культури у європейському культурному регіоні, головними досягненнями європейських країн в галузі духовної та матеріальної культури, іменами видатних представників науки, освіти, літератури та мистецтва, місцем та роллю культури Європи у межах світової культури XVII-XIX ст.

Вікторіанська Англія: суспільство та імперія
(доц. Ковальська М.С.)

Спеціальний курс розрахований на 4 кредити (40 лекційних годин) і викладається на 3 курсі в рамках освітньої програми «Європейські студії». Студенти отримують поглибленні знання з англійської історії Вікторіанської доби (1838-1901). Увага приділяється проблемам теоретичного характеру: що таке громадянське суспільство, імперія та імперська політика, тощо. Під час опанування курсом формуються уявлення про механізми створення суспільної думки та політичної ідеології на візуальних джерелах, матеріалах преси та на фактах соціальної та політичної історії Вікторіанської Англії. В рамках самостійної роботи студенти мають змогу ознайомитись із сучасною історіографією, присвяченою «imperial studies», «history of the public relations» та іншим перспективним напрямам.

Західноєвропейська політична думка XVI – першої половини XVII ст.
(доц. Нємченко І.В.)

Інтелектуальна історія сьогодні є одним з провідних напрямів історичної науки, а історія політичної думки – одним з найцікавіших її «підрозділів». У культурі Західної Європи доби середньовіччя – раннього модерного часу існувала багата та різнобічна в своїх проявах традиція політичної думки, яка корінням сягала доби античності. Великі культурні та соціальні рухи – ренесансний гуманізм, Реформація та Контрреформація – формували її особливості у XVI – першій половині XVII ст. Засвоєння основ західноєвропейської політичної думки цієї епохи не тільки сприятиме підвищенню професійного та культурного рівня студентів-істориків, а й допоможе їм краще орієнтуватися в складних проблемах сучасної політики.

Громадянська війна на постімперському російському просторі: регіональний аспект
(доц. Шкляєв І.М.)

Спеціальний курс розглядає історію революції та громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії. Особлива увага приділяється початку політичного протистояння, боротьбі за політичну владу різноманітних кіл, яка привела до громадянської війни на постімперському просторі.
Спецкурс розкриває події і явища революції та громадянської війни як складової частини загальноісторичного та культурного процесу, аналізує важливі культурні, економічні та суспільно-політичні події регіональної історії періоду 1917-1922 рр., визначає фактори, що впливали на революцію та громадянську війну.

Історія політичних ідеологій ХІХ – початку ХХІ ст.
(доц. Ковальський С.В.)

Спеціальний курс, розрахований на студентів 3 курсу спеціальності 032 «Історія та археологія», є складовою частиною освітньої програми «Європейські студії». Головна задача дисципліни систематизувати та поглибити знання, отриманні студентами під час вивчення історії країн Європи, Америки та Сходу в новий та новітній час, а також спецкурсів, присвячених суспільно-політичній думці та політичним системам з стародавніх часів до сьогодення. Вивчення історії політичних ідеологій надає студентам-історикам міждисциплінарний інструментарій, навчає застосовувати не тільки історичну термінологію та методи дослідження, але й надбання суміжних наук, таких як політологія та соціологія. Отриманні знання та навички мають вагоме практичне значення: порівняння, аналіз та діагностика внутрішньополітичних та міжнародних процесів країн світу в історичному вимірі та на сучасному етапі.

Миротворчі операції ООН в системі міжнародних відносин другої половини ХХ – початку ХХІ ст.
(доц. Ковальський С.В.)

Спеціальний курс викладається студентам 4 курсу факультету історії та філософії спеціалізації «Європейські студії». Навчальний курс має за мету поглибити знання студентів з історії міжнародних відносин та новітньої історії зарубіжних країн, деталізувавши два взаємопов’язаних і, в той же час, протилежних аспекти: воєнні конфлікти та миротворчі операції. Міжнародні політичні та воєнні процеси «холодної війни» та сучасності розглядаються в міждисциплінарному вимірі, залучаючи такі науки як конфліктологія, політологія та психологія. Значна увага приділяється ролі та функціям ООН у миротворчому процесі та ліквідації наслідків збройних конфліктів. Під час опанування спецкурсу студенти вивчатимуть особливості та унікальності кожної окремої миротворчої операції з моменту утворення першої миротворчої місії у 1948 р. до сьогодення.

Модернізація в світі: європейський та азійський варіанти
(доц. Черних І.Д.)

Предметом спецкурсу є історія процесу модернізації в період Нового і новітнього часу та його варіативності. Матеріал курсу дозволить вивчити теоретико-методологічні засади наукового аналізу процесу модернізації у світі, історіографічний доробок з проблематики курсу та фактичний матеріал з історії варіативних шляхів модернізації.

Історичні портрети політичних та державних діячів зарубіжних країн ХХ ст. (Канцлери Федеративно Республіки Німеччини)
(проф. Барвінська П.І.)

На сьогодні Федеративна Республіка Німеччина є однією з провідних країн світу з потужною економікою, високим рівнем життя населення, ефективною системою соціального захисту і самодостатнім та впливовим гравцем на міжнародній арені. Як вдалося досягти цього країні, після нищівної поразки у Другій світовій війні? Оскільки Основний закон ФРН наділяє федерального канцлера правом формувати уряд та визначати державний політичний курс, то цей шлях успіху значною мірою обумовлений діяльністю тих німецьких політиків, які обіймали цю посаду. На лекціях студенти ознайомляться з життям канцлерів ФРН, засадами їх внутрішньої і зовнішньої політики у контексті історичної епохи та з урахуванням найновіших досліджень проблеми.

Для магістрів читаються курси:

Актуальні проблеми давньої та середньовічної історії
(доц. Нємченко І.В., доц. Ізбаш-Гоцкан Т.О.)

Історична наука – це живий організм, який перебуває у постійному розвитку. Отже для студента магістратури є важливим орієнтуватися в найсучасніших напрямках та трендах у цій галузі знання. Зазначений курс пропонує розгляд низки теоретичних та історіографічних питань, що пов’язані з античною історією та історією країн Західної Європи доби середньовіччя та раннього модерного часу, але водночас виходять за ці межі. Курс стане у нагоді й тим, хто спеціалізується з вітчизняної чи модерної історії.
Одна з найголовніших тем курсу – інтелектуальна історія. Розглядаються її витоки та еволюція у другій половині XX – на початку XXI ст. Класична інтелектуальна історія висвітлюється на прикладі дослідження А.Лавджоя ї його концепції «великого ланцюга буття», що зародилася в працях античних авторів, максимально поширилася за доби середньовіччя й надовго пережила цю епоху. Ще одна тему курсу – мікроісторія – напрямок, що виник у руслі медієвістики і згодом розповсюдився далеко ширше. Проблеми альтернативної історії, чи «історії в умовний спосіб», також знаходять місце серед тем курсу.
Лекції доповнено практичними заняттями, на яких магістранти отримують практичний досвід обговорення цих та інших проблем, спираючись на дані джерел та наукової літератури.
Курс сприяє поширенню історичного світогляду молодого історика, зростанню якості його власних досліджень.

Актуальні питання історичної науки. Нова культурна історія.
(проф. Барвінська П.І.)

Курс має на меті ознайомити майбутніх істориків з особливостями відносно нового напрямку досліджень, який на рубежі ХХ-ХХI ст. займав домінуючі позиції у зарубіжній історіографії. Частково цей напрямок розробляється в історичних дослідженнях на пострадянському просторі, де він має чималі перспективи. Під час вивчення курсу студенти дізнаються про етапи розвитку культурної історії, процес становлення нової культурної історії, її теоретичні засади та особливості досліджень історії тілесності, емоцій, насилля, уявлень, репрезентацій, пам’яті, читання та інших практик.

Методика викладання історії і педагогіка у вищий школі
(проф. Грєбцова І.С.)

Дисципліна „Методика викладання історії і педагогіка у вищий школі” викладається для магістрів першого року навчання, які бажають зв’язати своє життя з наукою. Через вивчення розвитку педагогіки у вищій школі, тенденцій вищої історичної освіти, її змісту, методів формування системного професійного мислення вона допомагає сформувати знання про технології організації навчання історика-фахівця ХХІ ст., способах виховання його гармонійною і гуманної особистістю.
Зміст курсу полягає у розкритті особливостей педагогіки вищої школи, предмету методики викладання історії у вищих учбових закладах, методів і форм організації навчального процесу, науково-педагогічної діяльності викладачів та навчальної діяльності студентів, їх взаємозв'язку і взаємовпливу, етапів становлення науково-педагогічного працівника як творця навчального процесу. У процесі вивчення курсу студенти знайомляться з основними рисами української вищої школи, перебудовою вітчизняної університетської історичної освіти на межі ХХ – ХХІ ст., державною національною програмою «Освіта» України XXI століття та Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», модернізацією викладання педагогічних та історичних курсів.

Теорія та методологія історії.
(доц. Черних І.Д.)

Предметом даної дисципліни є теорії історичного процесу та тенденції розвитку методології історії. Вивчення теорії та методології історії на сьогодні є важливим покажчиком професійної підготовки.
Зміст даної дисципліни, в першу чергу дозволить вам систематизувати отримані в рамках бакалаврської програми знання з теоретико-методологічних проблем історичної науки. Ви вивчите, місце і роль методів в історичному пізнанні, етапи еволюції теоретичного мислення, основні історичні теорії, фактори, що впливали на розвиток історичної науки. Ознайомитесь з новітніми тенденціями в розвитку теоретико-методологічної думки світової історіографії.
Співвідношення тенденцій диференціації та інтеграції наукового знання і їх вплив на предмет історичної науки. Поява нових областей історії. Гендерна історія, усна історія, історична антропологія, психоісторія, сприяє формуванню самостійного рефлексивного мислення.

Соціальні та релігійні свята античних полісів Стародавньої Греції
(доц. Ізбаш-Гоцкан Т.О. )

В історії Стародавньої Греції релігійні обряди та ритуали є попередниками загальногрецьких свят. Найбільш значимими були Олімпійські ігри, але крім них існували Піфійські ігри у Дельфах в честь бога Аполлона, а також такі спортивні агони як Істмійські ігри в честь Посейдона та Немейськи ігри в храмі Зевса.
Релігійні свята Стародавньої Греції носили не лише сакральний, але й суспільний зміст. Великі та Малі Діонісії, Панафінейські ігри, Елевсинські містерії збирали прихильників з усього грецького світу, включно з Північним Причорномор’ям.
Мета курсу полягає у засвоєнні студентами особливостей розвитку давньогрецького суспільства та його духовної культури.
Завдання: висвітлити культурне і духовне життя стародавніх греків; виділить його характерні особливості; визначити роль суспільних та релігійних свят у полісному житті греків.
У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати історію розвитку культури стародавньої Греції, зокрема особливості релігійних та суспільних свят в античних полісах та вміти працювати з античними джерелами та сучасними науковими працями з теми, орієнтуватися в особливостях релігійних вірувань та практик доби античності.

Історична урбаністика (від античності до модерного часу)
(доц. Луговий О.М.)

Для розуміння структури сучасного суспільства, одним із найважливіших аспектів якого є зростаюча у світовому масштабі урбанізація, є дуже важливим знати що таке місто в історії Європи та інших країн, як воно з’явилось, які функцій виконували у різноманітних історичних спільнотах, як змінювалися ознаки того, що класифікувалось як місто в різні часи. Лекційний курс має завданням сформувати цілісне уявлення про місто як просторову, соціальну та культурну структуру, про проблеми міського самоврядування, яке зрештою створило зразок для функціонування демократичних установ на державному рівні. Багато уваги приділяється історії соціальної категорії містян, її місця у різних історичних суспільствах, внутрішній соціальній структурі містян та структурі міського населення у просторі. У результаті вивчення навчальної дисципліни студент дізнається про чинники, що зумовили формування міста, особливості організації міського простору, вектори впливу міста на суспільство, державний устрій, економіку; загальні та особливі риси в розвитку процесів урбанізації різних історичних суспільств; сучасні теоретичні підходи в урбаністичних дослідженнях.

Історія європейської науки та техніки
(проф. Дьомін О.Б.)

На початку ІІІ тисячоліття проходить становлення нової науки, яка суттєво відрізняється від її класичного вигляду. Сучасна наука поєднує високі досягнення природознавства із потенціалом давніх традицій культур Сходу та Заходу, широко користується біотехнологіями, мінітюаризацією та роботизацією, що стало можливим завдяки сучасним інформаційним технологіям. Але разом із тим, людство необережно продовжує триматись за застаріли методи особистого збагачення, не помічаючи наближення екологічної, енергетичної та інших катастроф. Отож завдання вчених – зупинити загальнопланетарний крах, а завдання істориків науки і предмету «Історія європейської науки та техніки» – показати наслідки необережного поводження людства за своїм місцем проживання – Землею.

Освіта та просвітництво середньовічної Західної Європи
(доц. Нємченко І.В.)

Курс присвячений одному з найзначніших аспектів середньовічної культури. Знання історії освіти, зокрема університетської, особливостей та форм її розвитку, є важливим для сучасного науковця та освітянина, яких готує факультет історії та філософії.
Хронологічно курс охоплює період V–XV ст.; за змістом він стосується витоків, формування та розквіту середньовічної освіти та пов’язаного з нею просвітництва і не торкається проблем Ренесансу.
Великі просвітники раннього середньовіччя – Боецій, Кассіодор, Ісідор Севільський та Беда Вельмишановний, що заклали основи середньовічної освіти, характерні риси середньовічної школи, Каролінзьке та Оттоновське відродження, підйом освіти в XI ст., нарешті – виникнення та діяльність середньовічних університетів – все це теми, запропоновані магістрантам.
Лекційне викладення доповнено практичними заняттями, що орієнтовані переважно на вивчення джерел з історії середньовічної освіти та просвітництва.

Конституціоналізм і шляхи формування демократичних держав Європейські політичні мислителі від раннього модерного часу до XVІІІ ст. про представницькі форми держави
(доц. Радзиховська О.О.)

Хронологічні межі курсу охоплюють період від XV до XVІІІ ст. Курс присвячений виявленню витоків та встановленню основних ліній спадковості соціально-політичних теорій європейських мислителів від доби пізнього середньовіччя до епохи Просвітництва. Початковий блок інформації концентрується навколо вчень Г. Гроція, Б. Спінози, С. Пуфендорфа, Т. Гоббса, Дж. Локка, Дж.-В. Гравіни. Об’єктом розгляду є подання в їх трактатах таких категорій, як: «природне право», «суспільний договір», «держава», «власність» «станове представництво», «суверенітет», «міжнародне право», «віротерпимість» та ін.
Наступний блок включає аналітичний огляд текстів Ш.-Л. Монтеск’є, Ф.М. Вольтера, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, Ж.-А. Кондорсе. Виявляються риси спадковості між вказаними вище категоріями в працях авторів XVІІ та XVІІІ ст. Вивчаються нові підходи Ш.-Л. Монтеск’є до проблеми структури державної влади, теорія суспільного договору у висвітленні Ж.-Ж. Руссо та Д. Дідро, критика Ф.М. Вольтером суспільних установ XVІІІ ст., вчення про історичний прогрес Ж.-А. Кондорсе.
Лекційний матеріал доповнюється практичними заняттями, підчас яких виконується аналіз найбільш показових текстів, що містять важливі соціально-політичні категорії .

Історики і політика: східноєвропейські історичні дослідження на німецькомовному просторі в ХХ ст.
(проф. Барвінська П.І.)

Який взаємозв’язок історії та політики? Які існують стратегії та практики відносин між істориками і політиками/владою? Відповіді на ці запитання слухачі отримають під час ознайомлення з еволюцією східноєвропейських історичних досліджень у німецькомовних країнах Європи впродовж ХХ століття, дізнаються про процеси інституалізації та персоніфікації, основні концепції та дискурси історичних досліджень Східної Європи і навчаться співвідносити їх з особливостями східної політики Австрії, Німеччини та Швейцарії на конкретному історичному проміжку.

Сучасне міжнародне становище
(доц. Ковальський С.В.)

Магістерський курс, розрахований на 3 кредити (20 лекційних годин). Лекційний курс побудований на принципі викладання теорії міжнародних відносин та принципів наукового та політологічного аналізу матеріалів ЗМІ. Практична частина курсу передбачає самостійну підготовку магістрантами аналітичної картини сучасного світу, спираючись на матеріали ЗМІ різної форми походження, та обговоренні в групі сучасних проблем, залучаючи політологічні та інформаційні теорії. Підхід, застосований в такій системі опанування курсом, надає змогу сформувати у студентів практичні навички роботи із поточною інформацією, бачити об’єктивну картину світу, застосовувати міждисциплінарний підхід до оцінки сучасності, виявляти та протидіяти пропагандистським прийомам та ідеологічному навантаженню.

Курси, що читаються на третьому (науково-освітньому) рівні вищої освіти для аспірантів:

Новітні підходи і методи аналізу історичних джерел
(проф. Грєбцова І.С.)

Центральне місце у розвитку методології історії на сучасному етапі займають ідеї міждисциплінарності, планомірної інтеграції історичної науки в єдиний дослідницький простір. Курс «Нові підходи та методи аналізу історичних джерел» є одним із загальних курсів, що читаються історикам-докторантам. В наш час особливий інтерес викликають ті наукові напрямки, які здатні об'єднати гуманітарне і природниче знання, повернути цілісний погляд на природу, суспільство і людину, в тому числі через загальні методи дослідження. У процесі вивчення курсу докторанти мають можливість опанувати новим інструментарієм, підходами, методами, методологічними орієнтирами, які дозволять їм стати висококваліфікованими професіоналами.
Метою навчальної дисципліни є ознайомлення докторантів-істориків з новітніми підходами і методами аналізу історичних джерел, виявлення та апробація найбільш ефективних методів для їхнього дисертаційного дослідження.

Історія, концепції та проблеми історичної науки
(проф. Дьомін О.Б.)

В курсі узагальнено попередні знання різноманітних історичних дисциплін бакалаврського та магістерського рівня. Окреслено етапи розвитку методологічної думки історичної науки, основні концепції сучасної гуманітарної науки. На прикладі конкретної тематики аспірантів розглядаються методологічні, джерелознавчі, історіографічні та конкретно-історичні проблеми наукових досліджень.

Усноісторичні проекти в дослідженнях новітньої історії
(проф. Барвінська П.І.)

Усноісторичні проекти є важливою складовою сучасних історичних досліджень. В рамках курсу аспіранти ознайомляться з теоретичними напрацюваннями усної історії, матеріалами українських та зарубіжних усноісторичних проектів, здобудуть практичні навички створення, архівування, аналізу та використання усноісторичних джерел у науковій діяльності. Набуті компетенції стануть у нагоді також в освітній діяльності, проведені соціологічних досліджень, соціальній роботі та журналістиці.

Сучасні проблеми інтелектуальної історії
(доц. Нємченко І.В.)

Лекційний курс має на меті ознайомити аспірантів другого року навчання із сучасною проблематикою та історіографічним станом такої дослідницької течії, як інтелектуальна історія.
Курс складається з двох змістових модулів. Перший з них призначений передусім для тих аспірантів, що не слухали магістерський курс факультету історії та філософії «Актуальні проблеми давньої та середньовічної історії», і, отже, потребують входження у відповідну проблематику. Йдеться про виникнення інтелектуальної історії як наукового напрямку та його еволюцію на початок XXI ст. Звернутися до вказаних питань слід і більш досвідченим аспірантам, щоб отримати можливість рухатися далі.
Другий змістовий модуль присвячений темі політичного гебраїзму – напрямку в англофонній історіографії початку XXI ст. Політичний гебраїзм розглядається як ступінь розвитку інтелектуальної історії, як спроба відродження її класичного варіанту після кількох 10-літь «просторого» бачення її проблематики.
Тема політичного гебраїзму розкривається на вельми наочному задля цього матеріалі – політичній думці Англії XVII ст., коли образи та сюжети Старого Заповіту слугували ідейним арсеналом у політичному протистоянні як «Пуританської революції» 40-х рр, так і «Славетної» 1688 р.
Велика частина курсу відведена для самостійної роботи аспірантів. Так, для аналізу їм запропоновано фрагменти політичного твору англійського політичного автора Роберта Філмера (1588 –1653) «Патріарх», вперше перекладені українською.

Просопографія в історичному дослідженні
(доц. Луговий О.М.)

Історик незалежно від предмету свого дослідницького інтереса завжди вивчає людське суспільство. Якщо він прагне дослідити соціальні, державні, етнічні, релігійні спільноти, для нього важливо встановити максимально достовірний склад цієї спільноти та деталізувати її розвиток. Якщо він досліджує індивідуальний шлях тої чи іншої особистості, для нього важливо відновити усю систему соціальний звʼязків героя його дослідження. В будь-якому випадку в нагоді стає просопографічний метод, статистично-соціальний метод вивчення певних суспільних груп. Курс має на меті продемонструвати межі застосування просопографічного методу, принципи упорядкування інформації для просопографічної бази та способи її обробки, навчити систематизувати дані з історичних джерел різного типу для створення просопографічної бази даних.

Адреса

вул. Дворянська, 2,Одеса, 65082
Телефон приймальні ректора:
(38-048)723-52-54
Тел./факс (38-048)723-35-15
Email: rector@onu.edu.ua

Наші партнери

title_5f6c09c00b40318893288791600915904
title_5f6c09c00b50413548381861600915904
title_5f6c09c00b5fe3959877621600915904
Top