Міжнародне співробітництво 1865-1917 рр.

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

ІМПЕРАТОРСЬКОГО НОВОРОСІЙСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

(1865-1917 рр.)

 
Імператорський Новоросійський університет (ІНУ) був створений і далі існував відповідно до Статутів державних університетів Російської Імперії від 1865 і 1883 років.
 
Пріоритетами в цих статутах були, природно, освіта і наука, як база розвитку країни в цілому, і її Півдня зокрема. Розвиток освіти і науки завжди сягає своєї повної ефективності при відкритості і взаємодії з різними науковими центрами і окремими передовими фахівцями країни і світу.
 
Розуміння цього і визначило інструменти співробітництва з закордонними науковими і освітянськими центрами Європи і cвіту, які сформувалися в Одеському університеті. Напрямки взаємодії вітчизняних і зарубіжних фахівців визначалися нагальними потребами  розвитку тих чи інших галузей освіти, науки, промисловості і суспільства півдня Російської Імперії.  
 
Новоросійський університет, який своєю діяльністю швидко зайняв визначні позиції в різних галузях науки, співпрацював з різними науковими, громадськими та державними організаціями Європи, Америки, Азії та Австралії, серед яких були державні організації: Англійський уряд, Бельгійське консульство, Болгарське міністерство народної освіти, Варшавська цензурна комісія, Варшавський статистичний Комітет, Грецьке філоксерне товариство в Константинополі, Женевське управління народної освіти, Муніципалітет м. Буенос-Айреса, Румунське міністерство духовних справ і народної освіти, Французьке командування; відомі наукові організації: Смітсонівський інститут у Вашингтоні, Бібліотека Ватикану, Бібліотека Конгресу, Британський музей, Загребська (Югославська) академія, Товариство історії Франції, Фінляндське товариство; а також Громадські організації: Британська асоціація наукового прогресу, Варшавське товариство піклування про поранених воїнів, Грецька народна бібліотека в Афінах, Грецький філологічний Сіллог в Константинополі, Зоологічне товариство Франції, Королівське товариство Вікторія (Австралія), Німецьке товариство природознавців і лікарів у Франкфурті-на–Майні, Товариство Нового Південного Уельсу, Фонд Карнегі щодо сприяння викладацької діяльності (США).
 
Незалежно від часу та епохи наш університет приділяв велику увагу підвищенню науково-освітнього рівня викладачів, ознайомленню вітчизняних спеціалістів та студентів з закордонним досвідом та залученню співробітників університету до взаємодії з провідними фахівцями та установами усього світу. Плідні, дружні та наукові зв’язки були розвинуті з Афінським університетом (Греція), Бодлеанською бібліотекою (Велика Британія), БуеносАйреським університетом (Аргентина), Варшавською ветеринарною школою (Польща), Варшавським університетом (Польща), Гельсінгфорським університетом (Фінляндія), Афінським університетом (Греція), Інститутом Карнегі (США), Копенгагенським університетом (Данія), Краківським університетом (Польща), Лілльським університетом (Франція), Мельбурнським університетом (Австралія), Норвезьким університетом в Христианії, Оксфордським університетом (Англія), Падуанським університетом (Італія), Пізанським університетом (Італія), Університетом Канзаса (США), Університетом Токіо (Японія), Французькою школою в Афінах (Греція), Единбурзьким університетом (Шотландія). Таким чином, закладався міцний фундамент плідної співпраці з цими установами в майбутньому.
 
На другу половину XIX ст. припав період різноманітних політичних і державних трансформацій, в першу чергу, в міжнародному середовищі. Ці процеси з наукової точки зору привертали увагу вчених Новоросійського університету, чия діяльність демонструвала вихід Університету на якісно вищий рівень у системі відносин між освітянськими установами. Серед вчених-дослідників таких трансформацій був КАЗАНСЬКИЙ П. Є. (1866 - 1947), ординарний професор, доктор міжнародного права юридичного факультету Новоросійського університету з 1899 р. (див. фото 1). Він активно цікавився питаннями міжнародного права, зокрема - питаннями війни, миру, суду. Так само КАЗАНСЬКИЙ П. Є. значну увагу приділяв міжнародному адміністративному і цивільному праву. За роботу «Судноплавство по міжнародним рікам», отримав золоту медаль юридичного факультету Московського університету. У 1895 р. з науковою метою відправився за кордон. Метою його дослідження були важливі новоутворення міжнародного права - міжнародні адміністративні організації. Результатом великої роботи у цьому напрямку стала докторська дисертація «Загальні адміністративні союзи держав» у 3-х томах. Ці роботи заклали міцний фундамент для подальших наукових розробок в сфері міжнародного права, яке в той період переживало саме період свого становлення як нової самостійної дисципліни. 
 
 
Проф. П.Є.КАЗАНСЬКИЙ
 
Географічне положення Одещини визначало центральне місце Університету у впливі на ідеологічне життя населення Балканського півострову. Північне Причорномор’я пов’язувало культурно, етнічно та релігійно різноманітні народи, що знаходилися під впливом, а іноді і в складі, різних імперій. Тим не менш, слов’янські народи Балкан визнавали свою схожість, саме тому вчені-історики Новоросійського університету, що займалися вивченням історії Балканський етносів, не тільки зміцнювали дослідницьку базу університету, а й посилювали взаєморозуміння між близькими за культурою та мовою народами. З моменту відкриття університет був центром ідейного впливу на народи Балканського півострова, де центральною фігурою у вивченні слов'ян у перші роки існування університету став професор В. І. ГРИГОРОВИЧ (1815-1892), філолог, історик, один з основоположників російського та українського слов'янознавства (див. фото 2). Одна з його перших праць «Нарис навчальної подорожі по Європейській Туреччині» (1848) містить найважливіші дані з етнографії, етнічної історії південних слов'ян, історії слов'янської писемності. Ця книга відіграла значну роль у розвитку російського слов'янознавства та в історії болгарського національного Відродження. 
 
 
Проф. В.І.ГРИГОРОВИЧ
 
Сфера наукових інтересів вчених Новоросійського університету охоплювала політичні трансформації і в країнах Західної Європи. Значне місце у системі історичних досліджень посідало вивчення наслідків подій Великої Французької революції як процесу, що змінив економічний та соціально-політичний устрій усієї європейської цивілізації, а також інших процесів, що мали визначний вплив на розвиток тогочасного європейського та світового суспільства. Історик-новіст, соціолог, публіцист О. С. ТРАЧЕВСЬКИЙ (1838-1906) в одеський період написав велику кількість статей про міжнародну політику періоду Великої Французької революції (див. фото 3). У Новоросійському університеті О. С. ТРАЧЕВСЬКИЙ став одним із засновників вивчення історії Великої французької революції. Він одним з перших використав документальні дані російських архівів для вивчення історії Західної Європи. Він написав багато монографій з загальної та російської історії, серед них: «Польське безкоролів'я», «Підручник історії», «Німеччина напередодні революції та її об'єднання», «Іспанія 19 ст.», «Наполеон I. Перші кроки і консульство. 1769-1804» і т. д. У роботах ТРАЧЕВСЬКОГО повною мірою висвітлювалися питання політичної та соціально-економічної історії, міжнародні відносини. Належав до істориків ліберального напряму, входив до числа видатних діячів Паризької російської школи. 
 
 
Проф. О.С.ТРАЧЕВСЬКИЙ
 
Вихованцем Новоросійського університету був Г. Є. АФАНАСЬЄВ (1848-1925), (див. фото 4). Його магістерська і докторська дисертації («Головні моменти міністерської діяльності Тюрго», 1884; «Умови хлібної торгівлі у Франції в 18 ст.», 1892) висвітлювали питання історії Франції напередодні буржуазної революції 18 ст. Цій проблематиці також були присвячені і його статті. Роботи АФАНАСЬЄВА, побудовані на величезній кількості архівних документів, користувалися особливою увагою серед істориків (основні з них були перекладені на французьку мову). АФАНАСЬЄВУ вдалося розкрити ряд питань щодо соціально-економічної історії Франції 18 ст. і залишити помітний слід у вітчизняній науці. Деякі праці АФАНАСЬЄВА видавались у Франції і в Англії. В ІНУ він так і не став професором, а згодом змушений був залишити посаду як «політично неблагонадійний». В 1896-1918 роках керував відділенням Державного банку Російської імперії в Києві, для якого дякуючи старанню АФАНАСЬЄВА у 1905 р була побудована нова будівля (нині в ній розміщений Нацбанк України). З 3 травня 1918 — член першого Уряду, а з 14 листопада — Міністр закордонних справ Української Держави. Останні роки свого життя він працював в Белграді. 
 
 
Г.Є. АФАНАСЬЄВ
 
Плідною була також праця науковців природничих наук, що мали можливість відвідувати різні країни з метою проведення наукової роботи. Використовуючи досвід, отриманий від колег за кордоном, вони могли проводити свої унікальні дослідження та передавати західні здобуття молодим вітчизняним фахівцям. Так, 29 травня 1865 року доцент астрономії Л. БЕРКЕВИЧ отримав запрошення суспільства німецьких астрономів відвідати їх засідання з 31 серпня по 2 вересня. Поїздка схвалена на засіданні ради університету (поїздка була корисна для університету щодо придбання книг, а також астрономічних інструментів для споруджуваної обсерваторії при університеті). В період з 1868 по 1869 ординарний професор ЛЕОНТОВИЧ був двічі відряджений  до Варшави, в перший раз для огляду, а другий для прийому та пересилання в університет юридичної бібліотеки сенатора фон-ГУБЕ. З науковою метою за кордон був відправлений доцент ВЕРИГО на три місяці, ординарний професор Н.СОКОЛОВ на п'ять місяців і доцент ПАТЛАЄВСЬКИЙ на два роки. З 1874 по 1875 за кордон були відряджені: екстраординарний професор УМОВ – 1 місяць, ординарний професор МЕЧНИКОВ - 2 місяця і 28 днів, а також доценти КОНДАКОВ (1 рік і 5 місяців) і КОЧУБИНСЬКИЙ (1,5 року).
 
У 1876 році  продовжувалась співпраця із закордонними науково-освітянськими установами за різними напрямками, важливими для Новоросійського університету. У цьому році з наукового метою були відряджені за кордон на 2 роки: доцент УСПЕНСЬКИЙ - для занять з загальної історії, і лаборант СПІРО - з фізіології; ординарний професор ВЕРИГО з 20 квітня по 15 серпня для огляду знов облаштованих за кордоном хімічних лабораторій; професори ЛІГИН, УМОВ і ВОЛКОВ та астроном-спостерігач БЛОК - в Лондон на відкриту там в Південно - Кенсингтонському музеї виставку наукових приладів з 1 червня по 1 серпня 1876 р.
Відповідно до намірів спільних досліджень по реєстрації сигналів астроном-спостерігач БЛОК відвідав Варшаву і Берлін з метою визначення в Берліні умов управління, а в Варшаві - для умов прийому сигналів, що проходять між Віднем, Берліном і Грінвічем. Службовці  приймали участь у визначенні координатів довготи обсерваторії Новоросійського університету. З 1881 по 1882 роки з дозволу міністерства народної просвіти за кордон були відрядженні: доценти ПАЛАУЗОВ, ГАМБАРОВ і лаборант МЕЛІКОВ на один рік, лаборант ВЕРНЕР на 2 роки, ординарний професор КОЧУБИНСЬКИЙ на вакаційний час 1882р. і 20 днів. У період з 1882 по 1883 роки за кордон був відряджений проф. БОГІШІЧ, лектор з історії слов'янських законодавств. Також у цей період за кордон були відряджені: доцент ПІРОГОВ на 11 місяців з 1 жовтня 1882 року, доцент ЧИЖОВ з 1 травня 1883р. по 1 вересня 1884р.
 
Наприкінці XIX ст. міжнародний фон знову почав змінюватися, але політичні трансформації в Європі лише сприяли процесу становлення Новоросійського університету як міжнародно відомого наукового центру. Раніше, (до 1871 р.) між Російською імперією та сформованими країнами Західної Європи простягався пояс роздрібнених німецьких держав, що не мали достатньо фінансової можливості та стратегічної необхідності для посилення наукового співробітництва. Після ж 1871 р. на політичній карті Європи з’являється єдина об’єднана Німеччина, що стає пов’язуючою ланкою між українськими землями у складі Російської імперії та розвиненими країнами Західної Європи. Відповідно до цього розширюється і географія наукового співробітництва Новоросійського університету: крім традиційного європейського напрямку починає формуватися африканський (Єгипет) та латиноамериканський (Аргентина) тощо.
 
Відповідно до згаданого вище з 1883 по 1884 роки для наукової діяльності за кордон були відряджені: ординарні професори УМОВ, КЛИМЕНКО та лаборант ГЕРИЧ на Віденську електричну виставку; ординарні професори КОНДАКОВ і УСПЕНСЬКИЙ в Константинополь з 25 квітня і на вакаційний час 1884 року; доцент РЕПЯХОВ і лаборант ГЕРИЧ на 1 рік з 1 вересня 1884р., а лаборанту ВЕРНЕРУ продовжено термін закордонного відрядження ще на 1 рік з 1 квітня. Протягом з 1884 по 1885 роки був відряджений з наукового метою за кордон ординарний професор ТРАЧЕВСЬКИЙ з 15 серпня по 15 жовтня 1884р. У 1904 році заслужений ординарний професор С. П. ЯРОШЕНКО і приват-доцент С. БУНІЦЬКИЙ були запрошені на Міжнародний з'їзд математики у Гейдельберг в липні місяці. У 1908 році були відряджені з науковою метою: професори Е. Р. фон-ШТЕРН, А. А. ПАВЛОВСЬКИЙ та І. А. ЛІННИЧЕНКО (див. фото 5) на міжнародний археологічний конгрес у Каїр (березень- квітень); на літній вакаційний час І. А. ЛІННИЧЕНКО (до Кракова, Відня - для продовження роботи з історії відносин Русі та Польщі), А. І. ТОМСОН (до Німеччини, Франції), С. Д. ПАПАДІМІТРІУ, С. Г. ВІЛІНСЬКИЙ (до Болгарії і в Москву для вивчення слов'янських перекладів грецьких містиків); на зимовий вакаційний час 1909/1910 р. - проф. І. А. ЛІННИЧЕНКО (до Німеччини і Австрії для вивчення устрою археологічних музеїв). У 1910 році з науковою метою був відряджений І. А. ЛІННИЧЕНКО на XVII міжнародний когресс Американістів в Буейнос-Айресі в травні місяці. У 1912 році були відряджені: проф. І. А. ЛІННИЧЕНКО на літній вакаційний час в Відень, Краків та Львів, а також на 14-ий міжнародний конгрес з антропології та доісторичної археології в Женеві у вересні 1912р.; проф. ПАВЛОВСЬКИЙ - на X міжнародний конгрес історії мистецтв і на Міжнародний Археологічний Конгрес у Римі. У 1914 році професор ЛЕБЕДИНСЬКИЙ був відправлений у закордонне відрядження до серпня 1915 року. Були відряджені за кордон з наукового метою на літній вакаційний час: професор ЛІННИЧЕНКО, професор ВІЛІНСЬКИЙ, професор ВАРНЕКЕ, приват-доцент ЛАЗУРСЬКИЙ, приват-доцент МАНДЕС, приват-доцент БІЦІЛЛІ, приват-доцент ПОТАПОВ (на зимовий вакаційний час 1914/ 1915). 
 
 
Професор І.А.ЛІННИЧЕНКО
 
Результатами міжнародної наукової діяльності фахівців Імператорського Новоросійського Університету стали численні друковані видання в закордонних журналах. Серед них роботи доцента барона СТЮАРТА, ординарного професора ЦЕНКОВСЬКОГО, ординарного професора МАРКУЗЕНА. 
 
Наукові здобуття співробітників Новоросійського університету були оцінені не тільки вітчизняними, а й зарубіжними науковцями. Вчені нашого університету зробили вагомий внесок у розвиток європейських наукових шкіл, саме тому спеціалісти західноєвропейських університетів визнавали їхній високий науковий авторитет і європейський рівень досліджень. Факт високої взаємодовіри та визнання підтверджують наступні урочисті події. У 1869 р. ординарний професор СОКОЛОВ був обраний дійсним членом Німецького хімічного товариства в Берліні. З 1881 по 1882 роки професор Берлінського університету Рудольф ФІРХОВ був обраний почесним членом Імператорського Новоросійського Універ-ситету. Обраний почесним членом Новоросійського університету член Віденської академії і ординарний професор Віденського університету Франц МИКЛОШИЧ. 
 
Крім цього, вчені ІНУ співпрацювали з західноєвропейськими спеціалістами в рамках наукових конференцій і експедицій. Стаття доцента КЛИМЕНКО «Про етилмолочну кислоту з масла» відображена в протоколах V з'їзду російських природознавців у Варшаві. У 1907 році ординарний професор Імператорського Новоросійського Університету А. І. НАБОКИХ, виконуючий обов'язки члена Комітету Одеського Досвідченого Поля, взяв участь у кількох експедиціях з агрогеологами Румунії та Угорщини, проф. МУРГОЧІ і Доктором ТРЕЙТЦЕМ з ґрунтознавства та російської ґрунтознавчої літератури. Теж саме було зроблено і в травні 1908 р. ТИМКО та угорським агрогеологом ТРЕЙТЦЕМ. У червні 1908 р. спільно з професорами МУРГОЧІ, ТРЕЙТЦЕМ і ТИМКО, після спільних ґрунтознавчих екскурсій в Росії, Румунії та Угорщини, вироблено план скликання наради фахівців-ґрунтознавців всіх країн для встановлення нормальної ґрунтознавчої термінології та класифікації ґрунтів. У зв'язку з цим в 1909 р. пройшов з'їзд в Будапешті в Королівському Геологічному Інституті.
 
Про європейське визнання нашого Університету свідчить й те, що значна кількість зарубіжних світських та релігійних діячів приймали запрошення керівництва ІНУ або самі виявляли бажання ознайомитися з його діяльністю. Так, 11 серпня 1869р. - університет відвідав Принц Карл Румунський, а 22 вересня 1869 р. - університет відвідав Високопреосвящений Михайло, Митрополит Сербський. Зі свого боку наш Університет демонстрував прихильність до курсу на відкритість та залучення закордонних фахівців до роботи з метою покращення та вдосконалення освітньо-наукового рівня Новоросійського університету. Більш того, провідні європейські вчені брали безпосередню участь у дослідженнях та викладанні на факультетах ІНУ. Наприклад, протягом періоду з 1876 по 1877 рр. було призначено професора Берлінського університету доктора В. ЯГИЧА ординарним професором кафедри слов'янської філології, а на протязі 1883 року було обрано великобританського підданого ГЕРДА лектором англійської мови,а італійського підданого Де-ВІВО лектором італійської мови. Почесним членом Імператорського Новоросійського Університету до 1 січня 1915р. був професор Паризької Політехнічної школи Амедей МАНГЕЙМ. Професор Варшавського університету Пожаріський був відряджений для читання лекцій з судової медицини на Медичному факультеті ІНУ. Також від директора Берлінської обсерваторії, професора ФЕРСТЕРА нашому Університету було передано 4 томи спостережень, зроблених у Берлінській Астрономічній Обсерваторії. 
 
Таким чином, вчені Імператорського Новоросійського університету заклали міцний фундамент для подальшого розвитку співробітництва Університету із зарубіжними науково-освітянськими установами , тим самим передавши естафету подальшого підтримання зв’язків із зарубіжними колегами наступним поколінням науковців. Це, в свою чергу, допомогало Університету надалі долати всі труднощі, пов’язані з політичними та соціально-економічними метаморфозами Російської іиперії, що припинила своє існування у 1917 р., та довгим періодом «руїни» в науковій сфері, спричинений державною політикою радянського керівництва та подіями Другої Світової війни.
 

Адреса

вул. Дворянська, 2,Одеса, 65082
Тел. приймальної (38-048)723-52-54
Тел./факс (38-048)723-35-15
Email: rector@onu.edu.ua

Наші партнери

Top